Ликов С.В. Шляхи адаптації елементів технології вирощування озимого ячменю в передгірному Криму

Краткое содержание

СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Аналіз наукових публікацій показав відсутність літератури щодо адаптації елементів технології вирощування озимого ячменю до конкретних умов, що свідчить про слабку вивченість цього питання і необхідність проведення наукових досліджень у цьому напрямку. Вважаємо, що тільки адаптивний підхід може забезпечити раціональне використання матеріальних ресурсів і підвищити економічну ефективність вирощування озимого ячменю в умовах Криму. Окремими питаннями розглянуто вплив попередників, доз азотного добрива, норм висіву на формування структури агроценозу і урожайність озимого ячменю. Ці питання вивчалися переважно в однофакторних системах без урахування комплексної дії факторів за погодних умов, що змінюються. Щодо строків весняної сівби ячменю - дворучки у науковій літературі інформації вкрай недостатньо.

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА Й УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Програма досліджень включала поетапне вивчення закономірностей впливу елементів технології і факторів зовнішнього середовища на формування агрофітоценозу ячмінного поля, потенціалу продуктивності посіву й урожайності з метою математичного моделювання процесів, що відбуваються в агроценозі за різних умов вегетації, для наступної адаптації агротехнічних прийомів до конкретних умов. Дослідження проводилися за затвердженим планом в багатофакторних польових дослідах. Розміщення варіантів рендомізоване. Повторність досліду чотириразова. Облікова площа ділянки 50 м².

Агротехніка в дослідах, окрім досліджуваних елементів технології, відповідала зональним рекомендаціям. Польові експерименти проводилося на дослідному полі Кримського сільськогосподарського інституту (тепер ПФ "КАТУ" НАУ) у типовій ланці польової сівозміни. Збирання урожаю велося комбайном “Сампо - 1500”.

Фенологічні фази фіксувалися візуально за методикою Державної комісії з сортовипробування. Оцінка стану посівів озимого ячменю за варіантами досліду здійснювалася після припинення вегетації восени і при її поновленні навесні за рекомендованою методикою.

Біологічну врожайність, показники структури урожаю, стан посівів та ін. оцінювали за методикою Державної комісії з сортовипробування і Н.О. Майсуряна (1983).

Вологість метрового шару ґрунту визначали термостатно-ваговим методом, відбираючи зразки через кожні 10 см до глибини 40 см і через 20 см в шарі 40-100 см.

Для встановлення зв'язків між результуючим показником, дією і взаємодією досліджуваних факторів за мінливих погодних умов при багаторічних дослідженнях використовували регресійний аналіз. Результати досліджень аналізували за допомогою дисперсійного і кореляційного методів.

Ґрунти дослідного поля представлені чорноземом звичайним міцелярно-карбонатним передгірним середньопотужним малогумусним. Потужність гумусового шару  даного типу ґрунту досягає 80 - 90 см. Вміст гумусу коливається від 2,7% до 3,5%, а валовий запас перевищує 240 т/га. Реакція ґрунту сприятлива для озимого ячменю - рН водної суспензії 7,2 - 7,4. Об'ємна маса з глибиною збільшується від 1,29 до 1,54 г/см³. Ґрунт має високий валовий вміст поживних речовин: азоту 0,16 - 0,18%, фосфору 0,06 - 0,5%, калію 0,7 - 0,8%. Вміст рухомих фосфатів в орному шарі коливається від 2,8 до 3,5 мг/100 г ґрунту, обмінного калію - 30 - 35 мг/100 г, що цілком достатньо для формування високого врожаю озимих культур, у тому числі і озимого ячменю.

Клімат зони помірно-континентальний. Протягом року переважають позитивні температури. Зима м'яка, із частими відлигами, що ведуть до поновлення вегетації озимого ячменю, знижують зимостійкість рослин й ускладнюють перезимівлю. Літо дуже жарке, посушливе. Вегетаційний період починається з 24 березня і закінчується 20 листопада. Сума ефективних температур складає 3110 - 3300⁰С. Кількість опадів коливається за роками від 350 до 600 мм, розподіл їх за періодами вегетації нерівномірний. У роки досліджень за рівнем зволоження диференціація умов вегетації озимого ячменю досить різноманітна. Так, 1991, 1992, 1997, 1998 і 2002 роки, коли опадів випадало в 1,2 - 1,7 рази більше середньої багаторічної норми, можна віднести до сприятливих. Вкрай посушливими були 1993, 1994, 1999, 2001 роки, коли опадів випало 53 - 69% від норми.

Найбільш складною для озимого ячменю є осіння вегетація; за роки досліджень умови зволоження в період сівба - сходи були нижче норми у 62,3% років, і тільки 18,2% років їх можна назвати оптимальними. Весняна і літня вегетація озимого ячменю за умовами вологозабезпеченості значно відрізнялися від середніх багаторічних показників. Близькими до середніх умов було тільки 24,9% років досліджень, 28,6% можна віднести до сприятливих, майже половина (46,5%) років досліджень характеризується різкими відхиленнями за погодними умовами від середніх багаторічних.

Таким чином, дослідження, проведені за різних умов вегетації культури, на наш погляд, досить актуальні і носять об'єктивний характер.