Антонік І.І. Взаємозв\'язок між показниками жиропоту та продуктивністю овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи

Краткое содержание

Матеріали і методики досліджень

Наукове  дослідження виконане  на поголів`ї  таврійських мериносів  протягом 1998-2002рр. у племзаводі “Червоний чабан” Каланчацького району Херсонської області. Загальна  схема  виконання роботи подана на рис. 1.  Використано  поголів’я   шести

статевих і вікових груп тварин стада (табл.1). В кожній з груп було проведено відбір

5

тварин, дослідження вовни і продуктивності овець з різним кольором жиропоту: білим, світлим  і кремовим (n=827). У кожної дослідженої вівці було взято зразок вовни (на боці за лопаткою). У лабораторії генетики і селекції овець НАУ (при кафедрі технології виробництва  продукції свинарства та вівчарства) визначено (в постійній масі):  вміст жиру в чистій незнежиреній вовні та вміст жиру і поту у немитій вовні,  відсоток жиру від  маси чистої вовни,  відношення піт:жир, вміст домішок,  ступінь забруднення зовнішньої і внутрішньої зон штапелю. Визначення кількості жиру і поту здійснено  шляхом екстрагування вовни в апаратах Сокслета за методикою Ліхачової Є.І., та ін. ( 1979);  кількість   домішок - промиванням і висушуванням в кондиційних апаратах і сушильних шафах зразків,  що використовувалися для визначення вмісту жиру .

     Індивідуально по кожній тварині в лабораторних умовах визначені: тонина вовни  мікроскопічним  способом з використанням мікрометра окулярного (МОВ –1-15); кількість звивин на 1 см штапелю, ступінь забруднення руна –  методом лінійних вимірювань знежиреної (внутрішня) і забрудненої (зовнішня) зон штапелю. Індивідуально визначали при бонітуванні, стриженні овець і лабораторного дослідження вовни :  живу масу тварин,  настриг немитої вовни, довжину вовни і колір  жиропоту. Колір  жиропоту  оцінювали  при бонітуванні окомірно і  уточнювали за еталонними зразками вовни в лабораторних  умовах.

     Вовновий жир у  межах кожної статевої і вікової групи був досліджений за якісними   характеристиками : числами - йодним, ефірним , кислотним та  омилення  (Казановский С.А. та ін,   (1987),  температура плавлення  визначена за методикою Тютюнікова Б.М. (1966).  

      Біометрична  обробка  проводилась  методом   варіаційної  статистики за  М.О. Плохінським (1969) та з використанням  персонального  комп’ютера.

РЕЗУЛЬТАТИ  ВЛАСНИХ  ДОСЛІДЖЕНЬ

     Рівень  продуктивності овець і показники жиропоту вовни. Дані, що характеризують рівень продуктивності овець дослідженого поголів’я  (табл.1), перевищують нормативні  вимоги асканійської тонкорунної породи і характеризують новий таврійський тип мериносів як найкращий варіант стада племзаводу “Червоний чабан” та  відображають  закономірності співвідносної мінливості  ознак  залежно  від  віку  і  статі  тварин,  інтенсивності відбору.

     У дорослих тварин,   порівняно з молодняком, більша  жива  маса  (1,3-1,5 рази)  і настриг вовни  (1,8-2,0 рази).  За довжиною штапелю  відмінність менш  чітка (у  молодняку вовна  довша  на  2,5-12,9 %). У дорослих і ремонтних  баранів,  порівняно  з  віцематками  і  ярками значно більша жива маса (1,6-1,7 рази)   і настриг  вовни  (1,8-1,9 рази). Тонина  вовнових   волокон відповідає  нормативним    вимогам (до тонкорунних порід) по кожній групі  овець :  баранів-плідників (60-58 якість),  вівцематок (64-60),  баранчиків (64-58), ярок (64-60). У дорослих овець, порівняно  з молодняком,  вовна  товща на 8,1-9,4%.

     У   руні   баранів - плідників   дещо   менше   домішок    (10,9 %),   що   досягнуто

6

прямим   відбором    баранів  за  якісними  ознаками  вовнового    покриву    тварин. 

Інші  статеві  і  вікові  групи овець  суттєво  за  цією ознакою  не   відрізняються.