ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНИХ УМІНЬ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації. Подається загальна характеристика роботи, зокрема, визначені її мета та завдання, об’єкт і предмет дослідження. Розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 "Теоретичні дослідження професійних умінь" містить дослідження культурно-історичних, філософських, соціально-психологічних та психофізіологічних аспектів проблеми вміння. У даному розділі розглядається феноменологія розвитку професійних умінь у світлі концепції цілісності психічних явищ. Значна увага приділена вивченню психологічних складових професійних умінь. Досліджено, що філософське значення поняття вміння збігається з поняттям сенсу буття людини, психологічне – з самовираженням особистості. Культурно-історичний аспект розвитку вмінь полягає в тому, що основні етапи еволюції людства знаменують собою також історію розвитку різних видів діяльності, а отже, й умінь, які забезпечують їх функціонування.

Аналіз наукової літератури з теорії діяльності показав, що існують принципові протиріччя щодо трактування поняття "вміння" та його співвідношення з "навичками". Відсутня формальна класифікація та характеристика вмінь, у тому числі психологічних, які необхідні у роботі працівника ОВС; не виявлено їх структуру. Використання поняття "вміння" зустрічається у двох аспектах – операціональному й діяльнісному. Його наукова дефініція запозичена з побутової лексики, тому має розмите трактування. Існує багато протиріч також стосовно класифікації вмінь.

На нашу думку, з точки зору генетичної психології, найбільш доцільним є їх поділ на загальні, які виробляються у процесі розвитку індивіда, та спеціальні, які ґрунтуються на попередніх і формуються у процесі навчання та професійної діяльності. Особливу підгрупу професійних умінь утворюють професійно-психологічні вміння, які можна визначити як новоутворення у досвіді суб’єкта, що забезпечують ефективне виконання професійних функцій, безпосередньо пов’язаних з комунікацією, когнітивними процесами, емоційно-вольовою регуляцією тощо.

За рівнем складності вміння поділяються на: прості, які реалізуються на основі знань і досить швидко можуть виконуватись автоматично й перетворюватись на навичку; ускладнені, які потребують певних навичок і додаткових знань; складні, які завжди виконуються під контролем свідомості й забезпечують успішне виконання професійних дій в нестандартних, складних ситуаціях.

Дослідження психофізіологічних аспектів розвитку вмінь дають можливість дійти висновку, що навички є складовим елементом умінь і можуть функціонувати автоматично без участі свідомості, а вміння – це діяльність, яка має певні цілі, мотиви та контролюється свідомістю. Розвиток та функціонування вмінь забезпечуються спільною узгодженою роботою структурних елементів психіки суб’єкта, на які впливає зовнішнє середовище. Будь-яке вміння потребує попереднього усвідомлення цілі, тобто формування психічної моделі відображення майбутнього результату діяльності. Уміння, знання та навички взаємопов’язані у певну структуру та є невід’ємними її елементами. Декомпозиція даної структури може призвести до порушення та розпаду діяльності.

Структурно-функціональну основу професійних умінь утворюють програмуючі, пізнавальні, регулятивні та інструментальні компоненти. Психологічні складові професійних умінь існують у неперервній взаємодії, але кожна з них може бути провідною залежно від специфіки діяльності. Внутрішня активність, мотивація, цілепокладання, установка, спрямованість забезпечують енергетичний потенціал функціонування професійних умінь і відіграють вирішальну роль у процесі їх формування та розвитку.

Розділ 2 "Професійні вміння у діяльності працівників ОВС" присвячений розробці класифікації професійно-психологічних умінь працівників ОВС, а також дослідженню психологічних засад їх розвитку, що ґрунтується на принципах діалектичного взаємозв’язку й взаємозалежності явищ у світі.

З позицій системності правоохоронну діяльність розглядають філософи, психологи, юристи: В.І. Барко, В.Л. Васильєв, І.В. Ващенко, М.В. Костицький, О.Є. Маноха, В.С. Медведєв, О.М. Морозов, В.П. Москалець, О.Д. Сафін, В.М. Синьов, С.І. Яковенко та ін. Автори доводять, що більшість професій системи ОВС характеризуються складністю професійних завдань, багатофункціональністю обов’язків, різноманітністю соціальних відносин. Це зумовлює необхідність опанування працівником декількох спеціальностей в межах однієї професії.