ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження. Визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотези, завдання і методи дослідження. Розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію результатів та їх впровадження у практику шкільного навчання.

У першому розділі – “Мотиваційна сфера особистості як предмет психологічного дослідження” - висвітлюється стан розробки проблеми мотиваційної сфери особистості у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі. Проаналізовано сутність поняття „мотиваційна сфера”, описано специфіку становлення мотивації у юнацькому віці. Визначено теоретико-методологічні засади експериментального дослідження мотиваційної сфери старшокласників з різним рівнем навчальних досягнень.

Розвиток мотиваційної сфери у вітчизняній і зарубіжній психології розглядається як одна з центральних проблем формування особистості (В.Г. Асєєв, Л.І. Божович, В.К. Вілюнас, В.І. Ковальов, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, М.Ш. Магомед-Емінов, С.Л. Рубінштейн, Дж. Аткінсон, Д. Мак-Клелланд, Х. Хекхаузен). Теоретичну основу дослідження мотиваційної сфери школяра утворюють концептуальні положення про навчальну діяльність, її механізми і мотиваційні компоненти (А.Г. Асмолов, О.О. Бодальов, В.В. Давидов, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, А.К. Маркова, С.Л. Рубінштейн), експериментальні дані про взаємозумовленість зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку особистості та її мотиваційної сфери (Б.Г. Ананьєв, В.М. М’ясищев, Ш.Н. Чхартишвілі), про становлення і розвиток навчальної мотивації (М.І. Алексєєва, Л.І. Божович, Ю.М. Орлов, П.М. Якобсон).

З огляду на вікові тенденції розвитку старшокласників – прагнення до особистісного та професійного самовизначення і створення нової ціннісно-сенсової орієнтації у власному „Я”, - в роботі розкрито взаємозв’язок між особистісним становленням і розвитком мотиваційної сфери учнів у період юнацтва, зокрема те, що трансформація мотивів пов’язана із самовизначенням особистості, формуванням життєво важливих цілей і пошуком сенсу життя (Г.С. Абрамова, В.Г. Асєєв, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Р.Л. Кричевський, Б.С. Круглов, В.Г. Леонтьєв, А.К. Маркова, С.Л. Рубінштейн). Проаналізовано дослідження, в яких показано взаємозв’язок між самовизначенням у ранній юності і рівнем успішності учнів у навчальній діяльності (М.І. Алексєєва, М.Й. Боришевський, І.В. Дубровина, І.С. Кон, Г. Крайг).

Методологічним підґрунтям експериментального дослідження особливостей розвитку мотиваційної сфери старшокласників з різною навчальною успішністю стало фундаментальне положення вітчизняної і зарубіжної психології про тісний взаємозв’язок між мотивацією школяра і результативністю його навчання. Принцип мотиваційного забезпечення ефективності навчального процесу теоретично обґрунтований у роботах Д.Б. Ельконіна, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, С.Д. Максименка, С.Л. Рубінштейна, а також експериментально простежений у працях О.М. Арестової, Л.І. Божович, О.С. Гребенюк, М.Т. Дригус, В.Г. Каменської, А.Р. Мансурової, А.К. Маркової, Л.В. Мар’яненко, Н.І. Мєшкова, С.Г. Москвичова, Ю.М. Орлова, Є.Е. Поливанової, Н.Ф. Постнової, І.М. Соколової та інших.

У контексті проблеми дослідження актуальним є визначення тих мотивів, що детермінують результативність навчальної діяльності старшокласників, а відтак, зумовлюють процеси їх особистісного і професійного самовизначення. Підґрунтям у з’ясуванні особливостей мотиваційної сфери стали концепції мотивації, що пояснюють цілеспрямованість поведінки людини: “теорія поля” К. Левіна; “теорія очікуваної цінності” Е. Толмена; “теорія результуючої валентності” К. Левіна, Т. Дембо, Л. Фестингера і П. Сірс; “модель вибору ризику” Дж. Аткінсона.

Узагальнення мотиваційних підходів і розуміння вікових особливостей старшокласників дало змогу окреслити ті складові мотиваційної сфери, які детермінують значущу для школярів цього віку навчальну діяльність. Враховуючи той факт, що навчальна діяльність є полімотивованою, предметом вивчення стали кілька груп мотивів, що відрізняються за своїм походженням і психологічним змістом. Згідно з логікою нашого дослідження в експерименті визначалися особливості далекої і близької мотивації у старшокласників з різною навчальною результативністю. При цьому ми ґрунтувалися на розумінні змісту поняття далекої і близької мотивації, розкритого у працях М.І. Алексєєвої, Б.Ф. Ломова, С.Л. Рубінштейна, Б.М. Теплова, Д.Н. Узнадзе. До далекої соціально орієнтованої мотивації віднесено такі мотиви: професійно-ціннісний, утилітарний, соціально-ціннісний, позиційний і мотив самовиховання. Близьку мотивацію утворюють мотив отримання знань і мотив отримання оцінок. Необхідно було також дослідити мотиви, що становлять мотивацію досягнення і зумовлюють особливості поведінки школяра, спрямованої на досягнення віддалених і близьких цілей – зокрема, мотив досягнення успіху і мотив уникнення невдач. Знання цих складових мотиваційної сфери особистості дасть можливість поглибити розуміння  сутності мотиваційних тенденцій старшокласників з різною навчальною успішністю.

Експериментальне вивчення специфіки мотиваційної сфери учнів старших класів здійснювалося в межах концептуального підходу, запропонованого М.Т. Дригус. Цей підхід дає змогу різноаспектно дослідити особливості мотиваційних тенденцій у школярів з різним рівнем навчальних досягнень у двох площинах. У першій площині здійснювався мікроаналіз, спрямований на визначення мікрогенетичних мотиваційних тенденцій – залежно від рівня навчальної результативності учнів на певному етапі їх навчання у старших класах. У межах другої площини проводився макроаналіз, що дав змогу розкрити макрогенетичні мотиваційні тенденції – онтогенетичну динаміку мотиву в межах кожного рівня навчальних досягнень протягом навчання школярів з 8-го по 11-й клас.

У другому розділі – “Характеристика мотиваційної сфери старшокласників з різним рівнем навчальних досягнень” – проаналізовано результати лонгітюдного вивчення особливостей розвитку мотиваційної сфери старшокласників з різною навчальною успішністю.

Метою констатуючого етапу експерименту було дослідження мотиваційних тенденцій, притаманних різновстигаючим школярам на всіх етапах їх навчання у старших класах. Залежно від навчальної результативності старшокласників поділено на чотири групи:  І група - учні з високим рівнем навчальних досягнень, II група - учні з достатнім рівнем навчальних досягнень, III група - учні з середнім рівнем навчальних досягнень, IV група - учні з низьким рівнем навчальних досягнень.

Перший етап аналізу присвячено визначенню ієрархії далекої навчальної мотивації у старшокласників з різною навчальною успішністю. Зазначений аспект дослідження дав змогу встановити мотиви, що відображають віддалені цінності, на досягнення яких зорієнтовані старшокласники залежно від рівня їх навчальних досягнень.

Інтенсивний процес самовизначення у період раннього юнацтва і спрямованість життєвих планів на майбутнє зумовили домінування у структурі навчальної мотивації учнів професійно-ціннісного мотиву, що посів перше рангове місце у всіх виділених нами групах учнів (від I до IV). Школярі цього віку (незалежно від рівня їх навчальних досягнень) прагнуть стати кваліфікованими фахівцями: віддають перевагу навчанню задля професійного самовизначення. У всіх досліджуваних старшокласників від I до IV групи друге місце у структурі їх навчальної мотивації посідає утилітарний мотив: сучасні учні досить інтенсивно спонукаються до навчання бажанням мати у майбутньому високооплачувану роботу. Вікові особливості раннього юнацтва - прагнення бути авторитетним, опанування нових форм навчальної та соціальної взаємодії і співробітництва – зумовили також високе рангове місце у структурі навчальної мотивації позиційного мотиву. У всіх групах старшокласників (I - IV) цей мотив займає третє рангове місце в їх мотиваційній структурі: незалежно від реальних здобутків у навчанні учні прагнуть мати належний соціальний статус. Пріоритетність зазначених мотивів відображає конструктивну спрямованість старшокласників всіх груп на досягнення віддалених цінностей. Позитивно характеризує структуру навчальної мотивації школярів усіх рівнів навчальної успішності та обставина, що найслабшим мотиваційним настановленням для них (восьме рангове місце) є ситуаційний мотив - відтак, тиск з боку дорослих не є для учнів цього віку вагомою спонукою до результативної навчальної діяльності.

Разом з тим, у структурі навчальної мотивації старшокласників з різним рівнем навчальних досягнень наявні й деструктивні тенденції. Так, зафіксовано взаємозв’язок між інтенсивністю вияву професійно-ціннісного мотиву і результативністю учнів у навчанні: із зниженням рівня навчальної успішності (від I до IV групи) спостерігається поступове зменшення сили вияву цього мотиву (відповідно по групах: 31,27; 30,51; 30,35 і 29,69 бала). Встановлено також, що старшокласники з високою навчальною успішністю свідомо віддають пріоритет професійно-ціннісному мотиву, тобто навчанню задля здобуття тієї професії, в якій вони зможуть самореалізуватися. Поза тим утилітарний мотив виявляється у них слабше порівняно з професійно-ціннісним мотивом. У групах достатньо- і середньорезультативних учнів відмінність в інтенсивності вияву цих мотивів зменшується, а у групі їх слабковстигаючих однолітків вона майже зовсім зникає. Тотожність показників професійно-ціннісного та утилітарного мотивів у слабковстигаючих старшокласників свідчить про те, що зі зниженням рівня навчальних досягнень у школярів зменшується інтенсивність спонукання до професійної самореалізації, а також відбувається поєднання цих спонук з вузькоутилітарними спонуками. Невисоке рангове місце соціально-ціннісного мотиву в ієрархії навчальної мотивації учнів I - IV груп слід також віднести до деструктивних тенденцій у їх мотиваційній сфері.

Мотив самовиховання у контексті навчальної діяльності посів четверте або п’яте рангові місця у структурі мотивації всіх груп досліджуваних. Це свідчить про те, що у навчально-виховному процесі недостатньою мірою активізується потенціал старшокласників до саморозвитку і самовиховання. Разом з тим зафіксовано відмінності в уявленні школярів про саморозвиток залежно від рівня навчальних досягнень: високорезультативні учні у 8 – 9-х класах пов’язують саморозвиток із розвитком пізнавальних здібностей, а у 10 - 11-х класах – з особистісним зростанням. Тим часом, їх  слабковстигаючі однолітки протягом навчання у 8 – 11-х класах асоціюють саморозвиток переважно лише з розвитком пізнавальних здібностей. Крім того, в учнів I - IV груп зафіксовано прямий зв’язок між прагненням до вдосконалення інтелектуальних та особистісних якостей і реальною успішністю у навчанні: зі зниженням рівня їх навчальних досягнень спостерігається поступове зменшення інтенсивності вияву цього зв’язку.

Отримані експериментальні дані свідчать про наявність певних деструктивних тенденцій у вияві і навчально-пізнавального мотиву. Цей мотив у жодній групі старшокласників (I - IV) не ввійшов до розряду провідних мотивів навчальної діяльності: він посів п’яте і шосте рангові місця. Крім того, зафіксовано тісний взаємозв’язок між рівнем навчальних досягнень і силою прояву навчально-пізнавального мотиву: починаючи від групи учнів з високою до групи з низькою навчальною результативністю виявлено рельєфну тенденцію до зниження інтенсивності дії цього мотиву (відповідно по групах:  26,8; 26,0; 25,9 і 24,7 бала).

Передостаннє місце у структурі навчальної мотивації учнів з високою, достатньою і низькою результативністю посідає комунікативний мотив: можливість спілкування з ровесниками у шкільному соціумі. Визначено, що інтенсивність вияву у старшокласників цього мотиву (як і попередніх) залежить від їх результативності в навчальній діяльності: із зниженням рівня навчальних досягнень спостерігається суттєве зменшення вияву комунікативного мотиву.

Таким чином, результати експериментального дослідження свідчать про наявність зв’язку між рівнем навчальної успішності учнів раннього юнацького віку і змістовими та динамічними особливостями вияву у них тих мотивів, що входять до структури далекої мотивації навчання.

Різнобічна характеристика мотиваційної сфери старшокласників з різною навчальною результативністю з необхідністю вимагає вивчення структури близької (інструментальної) мотивації навчання.

Порівняльний аналіз прояву мотиву отримання знань у школярів з різним рівнем навчальних досягнень показав, що на всіх етапах навчання у старших класах, у кожній групі  учнів - незалежно від рівня їх навчальної успішності - домінує середній рівень вияву цього мотиву: старшокласникам притаманний лише ситуативний інтерес до інтелектуальної діяльності і розширення власного світогляду. Разом з тим, аналіз макрогенетичних тенденцій вияву мотиву отримання знань показав наявність істотної відмінності у розвитку цього мотиву в групах  високо- і слабковстигаючих школярів: на всіх етапах навчання у старших класах (з 8-го по 11-й клас) показники мотиву отримання знань в учнів з високим рівнем навчальних досягнень перевищують аналогічні показники, зафіксовані у низькорезультативних школярів. Застосування критерію Манна-Уїтні дало змогу з’ясувати, що високовстигаючі одинадцятикласники на статистично значущому рівні (р £ 0,01) випереджають своїх однолітків з низькою навчальною успішністю за виявом мотиву отримання знань. Крім того, в учнів з високою навчальною результативністю з віком посилюється мотив отримання знань - неухильно зростає цінність інтелектуальної діяльності (порівняємо: у 8 класі – 6,2 бала, а в 11 класі – 6,8 бала). Разом з тим у старшокласників з низькою навчальною успішністю протягом навчання у 8 – 11 класах вияв мотиву отримання знань поступово втрачає свою інтенсивність (відбувається його зменшення з 5,9 бала у 8-му класі до 5,2 бала - в 11-му класі).

Аналіз мікрогенетичних тенденцій у вияві цього мотиву показав, що у восьмикласників (незалежно від рівня їх навчальної результативності) мають місце деструктивні тенденції у становленні мотиву отримання знань: в учнів I - IV груп у 8-му класі не простежується інтенсивного прагнення до набуття нових знань і формування навчальних навичок. Отримані експериментальні дані лонгітюдного дослідження показали, що у десятому та одинадцятому класах у цих самих школярів відбувається становлення і закріплення прямого зв’язку між їх реальною навчальною успішністю й орієнтацією на отримання нових знань: від I до IV групи старшокласників - із зниженням рівня навчальних досягнень - простежується тенденція до суттєвого зменшення прояву мотиву отримання знань на статистично значущому рівні (р £  0,001).

Дослідження становлення мотиву отримання оцінки у старшокласників із полярною навчальною результативністю дає підстави зазначити, що у всіх учнів - протягом їх навчання з 8-го по 11-й клас - домінує високий рівень вияву зазначеного мотиву. Цей факт переконливо свідчить про значущість оцінки для школярів раннього юнацького віку, незалежно від рівня їх навчальних досягнень. Разом з тим між полярними за навчальною успішністю групами (I і IV) визначено й певні відмінності у специфіці їх ставлення до оцінок: у школярів з високими навчальними здобутками зафіксовано також внутрішню - пізнавальну - мотивацію навчання: у навчальному процесі, крім оцінок, вони зацікавлені ще й в отриманні нових знань; тоді як у школярів з низькою навчальною результативністю простежується інтерес лише до власне результативної сторони навчальної діяльності – оцінки.

Вивчення мікрогенетичних тенденцій прояву мотиву отримання оцінок на всіх етапах навчання учнів у старших класах показало, що протягом навчання у 8 – 9-му класах в старшокласників існує тісний зв’язок між рівнем навчальної успішності та орієнтацією на високі оцінки: у 8-му класі від I до IV групи зафіксовано статистично достовірне падіння  високого рівня вияву мотиву отримання оцінки при р £  0,01 (зіставимо: в I групі – у 71 % учнів, а в IV групі – у 47 % учнів), у 9-му класі - при р £  0,05 (відповідно: у 87 % і у 70 % школярів). З віком – у десятому та одинадцятому класах – зникає відмінність в інтенсивності прояву цього мотиву між високо- й слабковстигаючими школярами. 

Загалом можемо констатувати, що існує прямий зв’язок між рівнем навчальної успішності та особливостями прояву близької (інструментальної) мотивації.