Особистісні детермінанти інтерпретації молодшими школярами музичного тексту

Краткое содержание

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, вказується об’єкт, предмет, мета, формулюються гіпотези та завдання роботи, висвітлюється наукова новизна, теоретична та практична значущість роботи, подаються дані про апробацію роботи та впровадження в практику її результатів.

У першому розділі “Інтерпретація художнього тексту як об’єкт психологічного дослідження” здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів психологічного змісту особливостей інтерпретації музичного тексту, розкривається структурно-функціональний та генетичний зміст інтерпретаційних процесів, які стосуються естетичного матеріалу, зокрема, в молодшому шкільному віці. Дається загальна характеристика процесу інтерпретації художнього тексту в контексті завдань та проблем сучасної психологічної науки.

Становлення проблеми розуміння та інтерпретації відбувалось у контексті інтерпретації, як основної категорії і філософії, культури і науки – герменевтики (П. Рикер, Г.Х. Гадамер, Е. Гуссерль). Розуміння є власне розкриттям смислу, вкладеного в твір його автором, а інтерпретування – відкриттям суб′єктом авторського задуму. Інтерпретація породжується не

лише у процесі діалогу читача й автора, який здійснюється через текст, а й як "сократівська бесіда" і передбачає не лише позмінний перехід  від концепції однієї людини до іншої, а й створення спільної істини, позиції, відмінної від кожного із учасників.

Розуміння є наданням смислу матеріалу, який підлягає зрозумінню. Матеріал, як правило, допускає множинність інтерпретацій, з яких суб′єкт обирає одну або створює нову.

Смисли, які індивід приписує об′єктам розуміння, він черпає із свого внутрішнього світу – світу індивідуальної свідомості, яка створює основу розуміння (або "індивідуальний смисловий контекст"). Індивідуальний контекст можна уявити як систему взаємопов′язаних смислових одиниць, зміст яких визначений їх місцем в контексті, тобто їх зв′язками з іншими смисловими одиницями і відношенням до індивідуального Я. В акті зустрічі з мовленнєвими висловлюваннями, текстами, предметами культури, явищами природи індивід ніби включає їх у свій внутрішній контекст, асоціюючи з ними ті чи інші смислові одиниці, і таким чином надає їм інтерпретації, наділяє їх смислом.

Інтерпретація особистістю художнього тексту не замикається сама на собі, натомість вона: а/чинить вплив на індивідуальну свідомість людини, її внутрішній світ; б/при повторному сприйманні твору у суб′єкта актуалізується і потреба його інтерпретації (реінтерпретація); в/розуміння сутності процесів пізнання й інтерпретації художнього тексту обумовлює теоретичне обгрунтування відповіді на питання "для чого?", в контексті якої потреби індивіда необхідно розглядати в контексті як інтерпретаційну діяльність і всієї у складі  життєдіяльності особистості, визначення вихідної потреби встановлення людиною даного відношення.

Потреба розуміння, за С.Л.Рубінштейном, є одна з первинних потреб дитини, що лежить не лише в основі розвитку мовлення, а й усього розвитку в цілому. Далі в дитини з′являється потреба бути зрозумілою дорослим. Тобто, в розвитку процесів розуміння виокремлюються дві стадії – потреба зрозуміти і, потім, бути зрозумілим іншим.

Під керівництвом С.Л.Рубінштейна був проведений комплекс досліджень процесів розуміння наукового, художнього, іноземних текстів, розуміння дитини і дорослого (А.С.Звоніцька, Л.І.Каплан, А.М.Леушина, О.І,Нікіфорова, В.Є.Сиркіна, А.Н.Соколов).

Теоретично і емпірично процес розуміння досліджувався А.А.Брудним, який виокремив дві його основні структури – особливості тексту і особливості його розуміння читачем, та етапи процесу – послідовність переміщення від однієї смислової частини тексту до іншої.

Розуміння передбачає виокремлення відмінностей в категоризації й концептуалізації дійсності вихідного текста та концептах, конструктах інтерпретатора для встановлення в кінцевому рахунку спільного між ним (М.М. Бахтін).

Відсутність суб′єктності по відношенню до музичного твору є однією із причин, що ускладнюють розвиток естетичного ставлення до мистецтва. У психологічній структурі діяльності  музика виступає на рівні умов вирішення індивідом певної життєвої чи учбової задачі, або способу її вирішення. Тому інколи для сприймання виявляється достатнім переживання її суб′єктом на рівні психо-фізіологічних функцій. Мова йде про ситуації, коли музичне звучання виступає фоном, складовою синкретичного сприймання ситуації в цілому тощо. Щоб сприйняти музику як твір, індивід має в певному сенсі "дистанціюватися" від неї, відокремитися, аби в наступному акті естетичного сприймання завдяки естетичній активності подолати цю психологічну дистанцію, оволодіти нею.

Інтерпретація, за нашим уявленням, є здатністю досить розвиненої особистості. Як психологічне утворення вона являє собою складну міжфункціональну особистісну систему.

Музичний текст являє собою авторську експлікацію особистісних переживань і думок, втілену в музичну тканину твору, вихідна природа якого є інтонаційною (Б. Г. Асаф’єв). Розуміння музичного твору як тексту передбачає встановлення діалогічної взаємодії між суб’єктом, що сприймає, і наявною у творі особистісною позицією автора. Власне, розуміння, переживання музичного твору передбачає, в даному випадку, цілісне реагування слухача і, через інтерпретацію, його проникнення у сферу смислів і задумів автора. Така особистісно-цілісна природа явища інтерпретації має історію свого становлення, яка виявляється в онтогенетичних особливостях розуміння та інтерпретації музичного художнього твору.

У другому розділі “Дослідження особистісних корелятів успішності інтерпретації музичного тексту” викладаються особливості інтерпретації музичного тексту дітьми молодшого шкільного віку Здійснюється діагностика особистісного потенціалу дітей з різними рівнями інтерпретації музичного тексту. Намічаються шляхи розвитку психологічних засобів інтерпретації музичного твору  молодшими школярами.

В дослідженні ми виходили з того, що інтерпретація музичного тексту є складною суперечливою єдністю процесів сприймання, аналізу, внутрішнього діалогу та інтенціональної спрямованості на з’ясування задуму автора, що забезпечується існуванням певних особистісних передумов – особистісних корелятів успішності інтерпретації музичного тексту.

Мета експериментального етапу дослідження полягала у встановленні особистісних змінних, які детермінують індивідуальні особливості інтерпретації музичного тексту молодшими школярами.

Експериментальне дослідження складалося із трьох блоків:

1.    Психологічна діагностика специфіки сприймання молодшими школярами музичного та немузичного звучання як релевантний показник готовності до інтерпретації музичного тексту.

2.    Виділення рівнів інтерпретації музичного тексту та з’ясування їх психологічного змісту.

3.    Вивчення особистісних корелятів успішності інтерпретації музичного тексту, які включають в себе певні інтрапсихологічні показники.

В дослідженні взяло участь 60 осіб – учні 3 класу  загальноосвітньої школи.

Перше завдання полягало в тому, щоб з’ясувати, чи відрізняється ставлення учнів до музики та до немузичного звучання. Як відомо, музика відрізняється від всіх інших типів звучання тим, що її зовнішні форми мають другорядне значення – вони покликані виражати задум автора, який втілений у форму інтонації. Однак виявлення задуму потребує специфічної активності, яка включає певний вид емоційних реакцій та творчої уяви (як основного засобу). Це означає, що у сприйнятті музики та інших звуків беруть участь різні структури, що й повинно викликати різне ставлення до цих об’єктів за умови існування готовності до інтерпретації музичного тексту.

В нашому дослідженні учні прослуховували два фрагменти: перший – ноктюрн фа мажор Ф. Шопена, другий – магнітофонний запис співу солов’я.

На емоційному рівні сприйняття та інтерпретація музичних та немузичних форм практично не відрізняються одне від одного (див. табл. 1). Це може розцінюватися як свідчення того, що емоції досліджуваних не є ще власне естетичними (“розумними”, за визначенням Л.С. Виготського). Вони викликаються зовнішніми приємними і гармонійними формами, а не взаємодією суб’єкта з задумом твору (тобто не процесом інтерпретації суб’єктом музичного тексту).