ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ЭМОЦИОНАЛЬНОСТИ И ОБЩИТЕЛЬНОСТИ ДЕТЕЙ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, розкрито форми її апробації та наведено відомості про структуру дисертації.

Перший розділ “Теоретико-методологічні основи дослідження емоційності та товариськості дітей молодшого шкільного віку” присвячено аналітичному огляду теоретичних та експериментальних досліджень з питань психологічних складових темпераменту (емоційності і товариськості); емоційної сфери молодшого школяра: емоційних станів (ситуативних, актуальних емоцій) та емоційних властивостей (внеситуативних, стійких тобто властивостей емоційності); вивчення особливостей спілкування та індивідуально–психологічних характеристик товариськості дітей молодшого шкільного віку.

У наукових джерелах (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн та ін.) підкреслюється, що емоції є невід’ємним компонентом психічного розвитку дитини. Теоретичне визначення психологічних аспектів емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку (А.І.Аверін, Б.Е.Вайнер, О.В.Запорожець, І.Ю.Кулагина, О.І.Кульчицька та ін.) свідчить про те, що дослідники основну увагу зосереджують на вікових (типових для дітей певного віку) особливостях емоційної сфери. Проте, проблема схильності до стійких емоційних переживань (емоційних переваг) та їх індивідуальні прояви, фактично в психології не досліджувалися. Зіставлення результатів аналізу наукових праць дає змогу також констатувати, що у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях (К.Бютнер, А.І.Захаров, Г.І.Іванова, Г.Кара, М.Ю.Кистяковська, Ф.Римман, Н.Л.Фігуріна, Е.Франс, В.Штерн, І.Еберлейн та ін.) розглядаються в основному емоції (актуальні, ситуативні), що виникають у дітей на певну ситуацію.

Шерег вчених (О.К.Балагутдінова, А.Р.Кудашева, Н.С.Лейтес, В.С.Мерлін, Я.Стреляу П.М.Якобсон, та ін.) відзначають у своїх дослідженнях, що розбіжності у поведінці дітей, у тому числі й емоційні характеристики, зумовлені особливостями темпераменту.

За даними таких дослідників як В.Д.Небиліцин, А.Е.Ольшаннікова Б.М.Тєплов та ін. до базових психологічних складових темпераменту відносять емоційність та психічну активність, що виявляється у руховій, інтелектуальній та соціальній сфері. В нашому дослідженні ми вивчали емоційність у співвідношенні з показниками психічної активності, що виявляється у соціальний сфері. Цей вид психічної активності представлений показниками товариськості. У зв’язку з тим, що і емоційність і товариськість розглядаються на рівні психологічних особливостей темпераменту, ми вивчали їх формально-динамічні та якісні особливості. При цьому, їх особистісні, змістові характеристики (спрямованість, морально-етичні якості особистості) на даному етапі нашого дослідження залишалися поза його межами.

Дослідженням емоційності займалися А.І.Палей, І.В.Пацявічюс, В.А.Пінчук, А.А.Плоткін, І.А.Переверзєва та ін. Емоційність розглядається як інтегральне, структурне утворення особистості, що характеризується поєднанням її різнорівневих показників. На відміну від актуальних (ситуативних) емоцій емоційність характеризує стійку (позаситуативну) схильність до переживань емоцій певної модальності й знака. В емоційності виділяється комплекс властивостей, що включають: динамічні параметри (сила, інтенсивність, тривалість, швидкість виникнення, перебігу й зміни стійких емоційних переживань тощо; якісні характеристики емоційності (модальність і знак стійко домінуючих емоцій), параметри, які можна віднести одночасно й до динамічного, і до змістовного рівня; змістовні характеристики емоційності, які пов’язані з особистісними цінностями, мотиваційною спрямованістю; та характеристики емоційності, що обумовлені включенням людини до різних соціальних зв’язків, впливом реального, соціального середовища (О.П.Саннікова). Особливе значення в контексті нашого дослідження має положення, про якісні характеристики емоційності (знак і модальність домінуючих емоцій), як основних, провідних у структурі емоційності (А.Є.Ольшаннікова та ін.).

Під товариськістю (вид психічної активності у спілкуванні) розуміють стійку психодинамічну характеристику індивіда, яка виявляється у сильно розвиненому прагненню до спілкування, до особистого контакту з іншими людьми. Товариськість містить такі формально-динамічні показники: потребу у спілкуванні, ініціативність, широту кола спілкування, легкість вступу в контакт, стійкість та виразність спілкування (В.А.Домодєдов, Л.В.Жемчугова, А.І.Ілліна, О.Є.Крупнов, О.П.Саннікова). На підставі аналізу численних досліджень доводиться певна інформація про деякі означені показники товариськості (М.Г.Єлагіна, М.І.Лісіна, Л.Б.Митєва, В.С.Мухіна, А.Г.Рузська та ін.).

Теоретичною основою дослідження сімейних стосунків стали праці А.Болдуіна, А.Я.Варги, В.І.Гарбузова, Ю.М.Забродіна, Р.А.Зачепицького, Д.Н.Ісаєва, Б.И.Кочубей, Й.Лангмейер, А.Є.Лічко, Е.Матейчик, Е.Б.Насонової, Е.В.Новікова, Е.Г.Ейдеміллер та ін.

На основі проведеного теоретичного аналізу було розроблено три напрямки емпіричної частини роботи: 1) діагностика особливостей емоційності та товариськості дітей молодшого шкільного віку; 2) пошук взаємозв’язків між емоційністю і товариськістю; 3) вивчення типів батьківських ставлень, динаміки емоційності, товариськості і зв’язків між ними протягом певного часу (від 7 до 10 років).

У другому розділі ”Емпіричне дослідження психологічних особливостей емоційності і товариськості дітей молодшого шкільного віку” описано процедуру дослідження та висвітлені його основні етапи, подано методики та результати стандартизації авторських тест-опитувальників.

На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження та вибірка стандартизації. Усього в дослідженні брало участь 160 дітей, та 160 їхніх батьків (найближчих за емоційнім контактом). Конкретно за віковим критерієм діти розподілялися таким чином: група дітей семи років і їхні батьки – 108 осіб; восьми років зі своїми батьками - 98 осіб; дев’яти років, відповідно - 114 осіб. Вся вибірка складалася із шести підвибірок або підгруп, до якої увійшли діти двох перших класів, двох других класів і двох третіх класів початкової школи м. Одеси. Дослідження носило пролонгований характер - всі діти спостерігалися протягом трьох років. Це означає, що психологічні особливості емоційності і товариськості тих самих дітей вивчалися як у першому, так і в другому; як у другому, так і в третьому; як у третьому, так і в четвертому класах. Крім представників зазначених вибірок, у нашому дослідженні брали участь 6 учителів і 2 практичні шкільні психологи, яких ми залучали як експертів. Окремо вибірку стандартизації склали 160 дітей. Отже, загальна вибірка включало 488 учасників.

На цьому ж етапі розроблявся комплекс психодіагностичних методик, адекватних предмету дослідження. Для діагностики якісних параметрів емоційності відповідно до правил психометрики, було створено (у співавторстві) комплекс взаємодоповнюючих методик: “Тест - опитувальник емоційності”; “Вибір емоційних переваг”; “Діагностика схильності до різноманіття емоційних переживань”. Для діагностики динамічних показників товариськості також був створений тест-опитувальник товариськості дітей молодшого шкільного віку (у співавторстві). Додатково використовувався метод парних порівнянь. Результати стандартизації апробації розроблених психодіагностичних методик, що представлені в тексті дисертації, показали високу міру їх надійності і валідності.

Крім цього, були залучені проективні методики: «Кінетичний рисунок родини» (Р.Бернс і С.Кауфман), “Неіснуюча тварина” (М.Д.Друкаревич); “Опитувальник батьківського ставлення” (А.Я.Варга, В.В.Столін). За допомогою означених методик досліджувалися особливості емоційних переживань, таких як страх, боязкість, агресивність, гнів, роздратованість, радість, пригніченість, тривожність, ворожість, депресивність та характеристики товариськості, зокрема, потреби у спілкуванні, труднощі спілкування, діагностики батьківських ставлень. При доборі методик для дослідження враховувалася їхня валідність, відповідність віку респондентів, діагностична спроможність щодо отримання як кількісних, так і якісних показників.

Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного і факторного аналізу за допомогою пакету SPSS 10.05) і якісного (методи «асів» і «профілів») аналізів. У рамках якісного аналізу використовувався t - критерій Стьюдента (рівень значущості відмінностей).

У третьому розділі «Результати емпіричного дослідження співвідношення емоційності й товариськості дітей молодшого шкільного віку» подані дані про взаємозв’язки якісних параметрів емоційності і формально-динамічних показників товариськості; розглянуті результати диференціально-психологічного аналізу особливостей товариськості у дітей з різними типами емоційності, подана психологічна характеристика дітей молодшого шкільного віку, що відрізняються рівнем загального показника товариськості, наведені дані про результати пролонгованого (протягом трьох років) дослідження означених психологічних феноменів і типів батьківського ставлення.

В результаті кореляційного аналізу між якісними показниками емоційності було встановлено, що всі коефіцієнти поділилися на дві групи. Першу складає блок позитивно пов’язаних між собою модальностей Г (гнів), С (страх) і П (печаль). Другу групу утворюють значущі коефіцієнти кореляції з від’ємним знаком між модальністю Р (радість) і показниками Г, С, П.

При аналізі кореляційних зв’язків у просторі показників товариськості виявлені позитивні значущі зв’язки на 1% і 5% рівні між всіма формально-динамічними показниками (ПС-потреба у спілкуванні, І-ініціативність, Ш-широта кола спілкування, Л-легкість і В-виразність), крім показника У (стійкість у спілкуванні), який пов’язаний з названими показниками негативно.

Аналіз кореляційних зв’язків між показниками емоційності й товариськості виявив: 1) наявність позитивних зв’язків на 1% рівні між модальністю Р (радість) і показниками ПС (потреба в спілкуванні), І (ініціативність), Ш (широта), Л (легкість) і на 5% рівні з показником В (виразність у спілкуванні); 2) наявність значущих негативних зв’язків між модальностями С (страх), П (печаль) з одного боку, і показниками ПС (потреба в спілкуванні), І (ініціативність), Ш (широта), Л (легкість) – з іншого. Крім цього, встановлено негативний зв’язок модальності Р (радість) з показником У (стійкість). Таким чином, емпірично виявлені певні, значущі взаємозв’язки між показниками емоційності і товариськості.

Важливо відзначити, що при повторному досліджені взаємозв’язків між показниками емоційності і товариськості на цій самій вибірці досліджуваних, (через два роки) були одержані, переважно, такі самі результати. Це свідчить про стабільність взаємозв’язків між показниками емоційності і товариськості. Ще одним аргументом, що підтверджує загальну закономірність означених зв’язків є те, що наші дані, деякою мірою, співпадають з результатами, що були отримані на вибірці дорослих людей.

В результаті якісного аналізу за допомогою метода „асів” молодші школярі були згруповані за типами емоційності, за домінуванням однієї чи кількох модальностей. Слід сказати, що теоретично може бути виділено 31 тип (n!₄ - комбінація із чотирьох модальностей: 32-1=31). Емпірично у нашій вибірці було встановлено лише 6 типів, з них: 4 мономодальних (домінування однієї модальності) і 2 полімодальних (домінування кількох модальностей). Таким чином, з усієї вибірки досліджуваних (160 дітей) лише у 41 дитини  були встановлені певні виразні типи емоційності: у тринадцяти дітей семи років діагностовано чотири типи емоційності. З них схильність до домінування модальності Р (радість) встановлено у чотирьох дітей, модальності Г (гнів) - у трьох дітей, модальності С (страх) - у чотирьох дітей, модальності П (печаль) - у двох дітей. У дітей восьми років виявлені чотири типи емоційності: модальністю Р (радість) представлена в п’ятьох дітей, модальності Г (гнів) - у двох, домінування модальності С (страх) - у двох школярів і модальність ГСП (гнів - страх - печаль)- у трьох дітей. У дітей дев’яти років всього встановлено п’ять типів емоційності. З них: п’ять дітей схильні до переживання емоції Р (радість), три дитини до модальності Г (гнів), дві дитини до модальності С (страх), дві до модальності СП (страх-печаль) і чотири - до модальності ГСП (гнів - страх - печаль). Виявлено, що чотирнадцять дітей семи - десяти років, по типу емоційності відносяться до “радістників”. Домінування модальності «гнів» представлено у восьми осіб. Схильність до переживання емоцій страх діагностовано у восьми школярів; печаль - у двох дітей; страх і печаль одночасно - у двох осіб, модальність гнів, страх і печаль - у семи дітей. У всіх інших дітей якісні показники (модальності) емоційності розподілилися в зоні середніх  значень. Слід відзначити, що найбільш поширеним емоційним типом у молодших школярів є домінування модальності „радість”.

Крім того, порівняння загальних середніх значень кожного з чотирьох параметрів емоційності (Р,Г,С,П) за всією вибіркою теж свідчать про більшу представленість у цьому віці емоцій паттерну „радість”. Проте загальний розподіл значень інших модальностей на різних етапах молодшого шкільного віку змінювався. У 7-8 років ієрархія значень (за рангами) виглядала таким чином: Р, С, Г, П; у 9-10 років – Р, Г, С, П. Ці данні свідчать про те, що згодом, емоції паттерну „гнів” ускладнюються і зростають, що може виявлятися як в негативних тенденціях (зростання агресивності, прояв негативної поведінки, прояв перших ознак реакції емансипації тощо), так і в позитивних (зростання активності, відповідальності, цілеспрямованості тощо). Конкретна спрямованість модальності „гнів” потребує подальшого вивчення, оскільки на даному етапі нашої роботі ми зосередили свою увагу на показниках емоційності лише якісного рівня, а не змістовного, що пов’язано з морально-етичними характеристиками особистості.

Більша представленість у молодшому шкільному віці емоцій паттерну „радість” не спростовує той факт, що у цьому віці вже існують стійкі типи емоційності з домінуванням від’ємних емоцій: зокрема, паттерну „гнів”, „страх”, „печаль”. Це виявляється в проявах роздратованості, агресивності, ворожості, страху, підвищеної тривожності, в переживаннях емоції депресивного характеру, суму тощо.