ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ВОГНЕВОЇ ПІДГОТОВКИ В ПІДРОЗДІЛАХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ МВС УКРАЇНИ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ОГНЕВОЙ ПОДГОТОВКИ В ПОДРАЗДЕЛАХ ОРГАНОВ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ МВД УКРАИНЫ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значимість одержаних результатів; наведено дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади професійної діяльності працівника правоохоронних органів у ситуації застосування вогнепальної зброї на ураження” розглянуто та проаналізовано ситуацію застосування вогнепальної зброї на ураження як особливого виду правоохоронної діяльності, висвітлено її правові, культурологічні, релігійні, психолого-правові та суб’єктивно-психологічні аспекти, проведено типізацію ситуації ЗВЗУ, виявлено чинники, які ускладнюють діяльність в ситуації ЗВЗУ, та чинники, від яких залежить ефективність бою.

Обґрунтовується, що основною метою професійної підготовки до діяльності в ситуації ЗВЗУ є створення адекватної психологічної системи діяльності, яка дозволяє інтегрувати професійні навички, життєвий досвід, досвід діяльності в екстремальних умовах, психологічні особливості особистості та вимоги реального бою в єдину, цілісну і не суперечливу систему. Реалізація цієї мети пов’язана з двома основними завданнями: по-перше, вивчення умов діяльності в ситуації ЗВЗУ, тобто її суб’єктивно-психологічної сторони і об’єктивних характеристик бою, по-друге, розробка психологічної технології підготовки працівників ОВС до дій в умовах ЗВЗУ.

Ситуація застосування вогнепальної зброї на ураження за своєю сутністю є екстремальною ситуацією, яка суттєво впливає на функціональні можливості та психічні стани працівників. Об’єктивні її параметри: у понад 80% випадків зброя застосовується з відстані до 8 м, при поганому або непостійному освітленні, середній час бою - 3,5 сек.; більшість випадків застосування зброї відбувається в умовах замкнутого або обмеженого простору, тобто бій відбувається з великою вірогідністю рикошету. За даними В.Г. Андросюка, в екстремальних ситуаціях у працівників міліції спостерігаються зміни стану свідомості, що супроводжуються наступними проявами: зниження координації рухів (29,8%), уповільнення реакції (27%), розгубленість (24%), порушення логіки міркувань (18%), зниження критичності мислення (11%), якості сприймання та уваги (8,95%), Згідно з даними департаменту поліції Нью-Йорка, при застосуванні вогнепальної зброї в ситуації затримання злочинця лише 19% пострілів з відстані до 5 м досягають своєї цілі; спостерігається порушення сприйняття часу (80%) та звуку (66%), тунельне бачення (50%). За даними ізраїльських фахівців із вогневої підготовки, не більше 25% поліцейських застосовують отримані під час навчання навички в реальному бою. Зазначене свідчить про високу залежність ефективності діяльності від психологічних чинників працівників та про те, що умови навчання часто не відповідають реальним умовам бою. 

Проведений нами порівняльний аналіз бойових умов та умов навчання надав можливість виявити, що традиційна система навчання не моделює достатньою мірою тактичні, екстремальні, когнітивні, фізіологічно-соматичні, особистісно-мотиваційні та інтегративні особливості умов бою. У результаті аналізу ситуації ЗВЗУ і умов навчання було виокремлено п’ять основних чинників, від яких залежить ефективність діяльності:

- основні й домінуючі мотиви, які організовують життя та діяльність особистості;

- ступінь усвідомлення та особливості цілей і мотивів, тобто перцептивний та установочний компонент,

- ступінь особистісної змістовно-ціннісної відповідності психічних процесів реальним вимогам ситуації та її особливостям;

- психічний та функціональний стан, в якому знаходиться суб‘єкт діяльності;

- образ дії та образ ситуації, в яких розкривається індивідуальність предмета дії, мета суб’єкта діяльності та його взаємодія з надіндивідуальними утвореннями, наслідком чого є організація цілепокладання і, відповідно, мотивів та способів реалізації діяльності і конкретних дій та операцій.

Формування психологічної та професійної готовності до дій в ситуації ЗВЗУ повинно відбуватися з врахуванням системоутворюючих механізмів психологічної структури діяльності, тобто через виявлення та корекцію індивідуального змісту предмета дії, створення якого опосередковано соціально-психологічними, психолого-правовими, професійними, релігійними, культурологічними проявами особистості та суб’єктивно-психологічним досвідом індивіда.

У другому розділі “Психологічний аналіз ситуації застосування вогнепальної зброї на ураження” проаналізовано функціональні зміни в ситуації ЗВЗУ, виявлено складові системи діяльності і наданий їх аналіз.

Так, цілеутворююча складова формується внаслідок взаємодії перцептивних, ціннісних, мотиваційних та світоглядних особливостей працівника ОВС”; професійна складова є сукупністю адміністративних та правових обов’язків, тактичних знань, вмінь і навичок, фізичної і вогневої підготовленості працівника; регулятивна складова містить у собі “образ ситуації”, “образ дії”, соціальні установки щодо вирішення конфліктних ситуацій, індивідуальний досвід поведінки в конфліктних ситуаціях, психологічну готовність до дій в екстремальних умовах, особливості емоційних проявів та переживань, тип реагування на стрес.

Вивчення ситуації ЗВЗУ дозволило виділити зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на ефективність діяльності.

До перших віднесено тактичні умови, а саме: юридичну та правову характеристику ситуації, інтенсивність ведення вогню, відстань, диспозиція, ландшафтні характеристики бою (поле, під‘їзд, склад, підвал тощо), освітленість, зміни відстані при веденні вогню, наявність сторонніх осіб, високу швидкість подій, інтенсивне сенсорне навантаження (крики, постріли), загрозу життю та здоров’ю, тривалу втому (наприклад, під кінець добового чергування). Зазначене зумовлює високий рівень ризику для життя та здоров’я і моральної та правової відповідальності, інтенсивність перебігу інформаційних процесів, непередбачуваність, а іноді – інформаційну невизначеність, незворотність процесів, можливість нанесення пошкоджень стороннім особам.

Внутрішніми чинниками є психологічні феномени, притаманні конкретному суб’єкту дії (особливості мотивації, готовність до дій в ситуації ЗВЗУ, змінений стан свідомості, висока інтенсивність переживань). При цьому мотивація визначається полімотиваційним вектором, який обумовлює цілепокладання та спосіб діяльності; готовність до дій включає професійні навички (тактична та вогнева підготовка), фізичну підготовка, рівень адекватності професійного сприйняття ситуації (уміння правового аналізу ситуації та аналізу поведінки злочинця, суб’єктивна оцінка ситуації, очікуваний результат, індивідуально-стильові особливості поведінки та діяльності); досвід поведінки в екстремальних ситуаціях; змінений стан свідомості виникає внаслідок визначення суб’єктом ситуації як надекстремальної і є психофізіологічним наслідком впливу екстремальних умов.

Особливе місце належить такому чиннику, як психологічний тиск з боку злочинця: при теоретичному аналізі він повинний бути віднесений до зовнішніх (тактичних), але внаслідок своєї надзвичайної значущості і високої залежності від перцептивних та антипацийних процесів ми розглядаємо його також як внутрішній чинник.

Систематизація та узагальнення одержаних результатів надала можливість здійснити класифікацію ситуацій ЗВЗУ за критерієм змісту психолого-комунікативних дій між злочинцем та працівником міліції: 1) “ситуація затримання” – злочинець не чинить опору і намагається втекти; 2) “реактивно-бойовий” – злочинець безпосередньо нападає на працівника міліції; 3) “протистояння без нападу” – протистояння працівника міліції й злочинця без прямого нападу один на одного.

У процесі вивчення особливостей діяльності в екстремальних умовах було вироблено основні положення реалізації особистісного підходу в професійній підготовці до дій в ситуації ЗВЗУ. Так, перцептивна, антипаційна, мотиваційна і ціннісна сфери особистості, зміни у функціональному стані, у процесах виконавчого компоненту та процесах прийняття рішень розглядаються як чинник екстремальної та надекстремальної ситуації, а не її наслідок. Передумовою цього є те, що когнітивні процеси залежать від суб’єктивних індивідуально-психологічних особливостей особистісного досвіду. Функціонування психологічної структури дії базується на когнітивних процесах і залежить від психолого-правової, культурологічної та релігійної представленості надіндивідуальних утворень у мотиваційній сфері особистості. Відповідно перцептивний бік діяльності, тобто процеси інтеріоризації зовнішньої інформації, суттєво впливає на інтерпретацію рівня екстремальності і є індивідуально-суб’єктивним показником для кожного конкретного індивіда.

Основна мета професійно-психологічної підготовки до дій в ситуації ЗВЗУ полягає в створенні навичок діяльності в екстремальних та надекстремальних умов і забезпеченні функціонування психіки на оптимальному оперативному рівні, який дозволяє їй не тільки чинити особистісний опір різноманітним правовим, соціальним, культурологічним та тактичним чинникам, але й активно та цілеспрямовано особистісно впливати на них, адекватно оцінюючи та правильно вибираючи необхідну “функціональну стратегію”.

Виходячи з зазначеного, основними завданнями професійно-психологічної підготовки до дій в умовах ЗВЗУ повинні бути: корекція та інтеграція психолого-правових, соціально-психологічних, культурологічних та релігійних проявів особистості, які мають відношення до ситуації ЗВЗУ, в цілісне гармонійне утворення; корекція процесів антиципації та соціальної перцепції з урахуванням надіндивідуальних характеристик ситуації ЗВЗУ; корекція або створення поведінкових стратегій у станах, які відповідають надекстремальним умовам; формування навичок самоконтролю в екстремальних та надекстремальних умовах; інтеграція в єдину психологічну структуру дії виконавчих, інформаційних, мотиваційних, перцептивних, змістовно-ціннісних елементів діяльності.

У третьому розділі “Методика психологічної підготовки до дій в умовах застосування вогнепальної зброї на ураження” на основі експериментальних досліджень подано типологію поведінки працівників ОВС в ситуації ЗВЗУ.