ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА



Название:
ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Альтернативное Название: ПСИХОДИАГНОСТИКА ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПРИГОДНОСТИ БУДУЩЕГО ПРАКТИЧЕСКОГО ПСИХОЛОГА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об’єкт, предмет, гіпотеза, сформульовано мету, завдання та методи дослідження; викладено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено напрями впровадження та апробації одержаних результатів дослідження.


У першому розділі – „Теоретичний аналіз проблеми визначення професійної придатності особистості практичного психолога” – викладено результати аналізу наукової літератури з проблеми дослідження, зокрема, здійснено огляд концепцій професійної придатності особистості в процесі професійного відбору; виявлено професійно важливі якості особистості практичного психолога на основі пcихологічного аналізу особливостей його фахової діяльності; розглянуто методичні підходи до визначення особистісної придатності практичного психолога щодо професійної діяльності.


На основі теоретичного аналізу концепцій та підходів до визначення професійної придатності особистості констатовано, що професійна придатність розглядається як сукупність особистісних якостей людини, які впливають на успішність засвоєння та ефективність виконання трудової діяльності (В.О.Бодров, О.М.Іванова, Є.О.Клімов, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, В.Д.Шадріков, Б.О.Федоришин, В.В.Рибалка, П.С.Перепелиця, Н.В.Самоукіна). При цьому сучасний підхід до розуміння професійної придатності фахівця полягає у визначенні професійно важливих якостей особистості спеціаліста, виявленні реального рівня їх вираженості, що є необхідною умовою прогнозування успішності професійної діяльності. Наголошується, що одна частина професійно важливих якостей може розвиватися і вдосконалюватися у процесі професійної освіти та діяльності, а друга частина, внаслідок обмеженості можливостей свого розвитку, може зумовлювати низьку ефективність професійної успішності, виступати чинником особистісної непридатності до оволодіння даним фахом.


Виявлення ступеня придатності людини до певного виду діяльності розглядається як основне завдання професійного відбору (В.О.Бодров, В.П.Зінченко, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, Н.В.Макаренко, Є.О.Мілерян, Б.О.Пухов, П.С.Перепелиця та ін.), що передбачає розробку і обгрунтування адекватних методів і процедур для отримання випереджувальної інформації щодо успішності майбутньої професійної діяльності. У структурі профвідбору дослідниками підкреслюється обов’язковість врахування особистісного аспекту, сутністю якого є діагностика і прогнозування ступеня розвитку тих якостей особистості, що відповідають вимогам конкретних професій і сприяють їх успішному засвоєнню та ефективній фаховій діяльності.


Необхідність психологічного професійного відбору особливо актуальна для професій типу „людина-людина”, зокрема - професії психолога, зважаючи на те, що її об’єктом є людська особистість. Як зазначають дослідники, визначення рівня профпридатності майбутнього практичного психолога доцільно проводити напередодні вступу до ВНЗ (А.К.Дмитренко, М.В.Молоканов, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Н.В.Пророк, Е.О.Помиткін, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва та ін.).


Ми солідарні з думкою ряду фахівців, що на сучасному етапі становлення наукової психології методики професійного відбору за фахом практичного психолога тільки створюються, не визначений з достатньою повнотою перелік професійно важливих якостей та діапазон їх індивідуальних відмінностей, не існує чітко означених показників і критеріїв професійної придатності (В.Г.Панок, О.П.Саннікова, О.П.Сергєєнкова, С.М.Симоненко, Н.В.Чепелєва та ін.).


Завдання визначення рівня професійної придатності має два шляхи розв’язання, що базуються на основі різних підходів: „за максимумом” та „за мінімумом” (О.О.Бодальов, К.М.Гуревич, А.О.Деркач, А.А.Крилов, Н.В.Макаренко, В.А.Пухов та ін.). Для реалізації першого підходу необхідним є виявлення осіб з високим рівнем розвитку професійно важливих якостей особистості, тобто відбір за найбільш відповідними якостями, що не враховує потенціал розвитку, який існує в осіб із зниженими (але в межах фахових вимог) показниками. Другий підхід, за мінімумом”, полягає у визначенні ознак професійної непридатності та, на цій основі, – у виявленні кола осіб, що є прогностично неперспективними у плані професійної успішності. Це дає можливість вчасно переорієнтувати їх на інший фах, що більше відповідає їх особистісним якостям. Такий підхід дає можливість більш чітко означити прогностично перспективних абітурієнтів та запропонувати напрями розвитку професійно значущих якостей для осіб із зниженими показниками професійної придатності до професії психолога.


Вважаємо, що підхід за мінімумом” є не менш ефективним, аніж перший підхід “за максимумом”, оскільки виявлення осіб з надто низькими показниками рівня професійно важливих якостей дає можливість вірогідно прогнозувати їх малоефективну професійну діяльність, пов’язану з великою кількістю професійних помилок (особливо, коли ціна помилки – доля людини), та знижену успішність під час навчання, а також своєчасно рекомендувати їм напрям саморозвитку або переорієнтації на інші професії. Проведена таким чином диференціація кандидатів на навчання з метою визначення мінімальної кількості особистісних якостей, відсутність яких робить людину непридатною для оволодіння професією практичного психолога (Н.В.Чепелєва), дозволяє підвищити після відбору ефективність підготовки фахівців, бо дає можливість зосередити зусилля професійної підготовки саме на тих особах, які прогностично спроможні успішно засвоїти та кваліфіковано застосовувати весь комплекс професійних знань та вмінь при дотриманні фахових вимог до особистості практичного психолога.


На основі положень щодо диференціації кандидатів на навчання за критеріями профпридатності (В.О.Бодров, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, Б.Ф.Ломов, Н.В.Макаренко та ін.) нами були визначені принципи формування двох основних груп профвідповідності (ПВ) абітурієнтів: профпридатності (ПП) – прогностично перспективних у плані професійної успішності та профнепридатності (ПН) – при наявності визначених ознак профнепридатності.


Як показало вивчення досліджуваної проблеми, визначенню професійно важливих якостей особистості практичного психолога та особливостей його фахової діяльності, виходячи з аналізу особливостей фахової діяльності, у сучасній науковій літературі приділяється значна увага. Аналізуючи вимоги професії до особистості фахівця, дослідники висловлюють різні точки зору стосовно важливості тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей. Найчастіше виділяють такі професійно важливі якості психолога: гуманізм, домінування соціальної ергічності, емоційна чутливість, соціальна зрілість, моральність, висока комунікативність, толерантність, емпатійність, здатність до рефлексії, щирість, дружелюбність, відкритість, активність, відповідальність, високі інтелектуальні показники, професійне мислення, емоційна стійкість, витривалість, тактовність, високий рівень розвитку показників уваги, достатній рівень професійної мотивації, пластичність і динамічність мислення, багатий лексичний запас, збалансованість та гармонійність рис особистості, конгруентність, відсутність хронічних внутрішніх конфліктів, оптимізм, висока працездатність та дисциплінованість, сталість і адекватність самооцінки, здатність до самовдосконалення, самокритичність, високий рівень самопізнання та здатність до компенсації або вдосконалення недоліків і слабких сторін своєї особистості, розвинуте почуття власної гідності тощо (Г.С.Абрамова, І.В.Бачманова, О.О.Бодальов, О.Ф.Бондаренко, А.О.Деркач, Ю.М.Ємельянова, Л.О.Кияшко, Н.Г.Лобова, М.В.Молоканов, Н.В.Наумчик, Р.В.Овчарова, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Н.В.Пророк, О.П.Саннікова, Л.М.Собчик, Н.А.Стафуріна, Л.Г.Терлецька, Л.І.Уманець, Т.І.Федотюк, Н.В.Чепелєва, І.М.Юсупов та ін.).


Дослідники дійшли висновку, що переважна частина професійно важливих рис та якостей особистості практичного психолога може бути сформована або удосконалена протягом навчання у ВНЗ та у подальшій професійній діяльності. Поряд з цим існує певне коло несприятливих для професійної діяльності якостей, можливості формування і розвитку яких під час навчання обмежені. Наявність цих якостей у подальшому визначає низьку ефективність професійної діяльності, надмірне перевантаження і перенапруження особистості, велику кількість професійних помилок у подальшій діяльності в сфері взаємодії „людина-людина”. Внаслідок цього наявність таких особистісних якостей робить малоймовірним або ж унеможливлює взагалі оволодіння професією практичного психолога на фахово необхідному рівні.


Ми поділяємо висновки названих вище дослідників, що низький або занадто високий рівні вираженості окремих професійно важливих якостей, можливості формування та корекції яких під час навчання у ВНЗ обмежені, виступають несприятливим фактором щодо успішності навчання та діяльності практичного психолога і визначають його фахову невідповідність.


На основі проведеного системного аналізу до таких якостей особистісної непридатності до оволодіння фахом практичного психолога відносимо наявність будь-якої психічної патології, виражених акцентуацій (збудливого, демонстративного, застрягаючого та дистимного типу), високої емоційної нестабільності, агресивності, глибокої інтровертованості, дуже низької емпатійності, комунікативності, слабо виражених соціальних компонентів ергічності та пластичності, низький рівень логічного мислення та уважності. Необхідно також враховувати деякі інші медичні протипоказання: сильні вади мовлення, дефекти зору та слуху, які не піддаються корекції.


У другому розділі „Обґрунтування параметрів і критеріїв особистісної придатності абітурієнтів до професійного навчання за спеціальністю „Психологія” та методів її психодіагностики та розвитку” - викладено питання щодо визначення комплексу параметрів і критеріїв діагностики придатності та непридатності абітурієнтів, визначено структуру програми та методики експериментального дослідження особистісної придатності майбутніх практичних психологів до професійного навчання.


Сучасними дослідниками зазначається, що для здійснення профвідбору доцільно використовувати широкий спектр методів сучасної психодіагностики, а також те, що в оцінці професійно важливих психологічних якостей особистості провідним залишається метод тестів (В.О.Бодров, Л.Ф.Бурлачук, Б.В.Кулагін та ін.).


Запропонована нами методика експериментального визначення профпридатності передбачає орієнтацію на певні параметри і критерії особистісної придатності абітурієнтів та студентів до навчання за обраним фахом. Було обрано шість взаємодоповнюючих тестових психодіагностичних методик, оскільки не існує єдиної методики, яка б могла одночасно і беззастережно діагностувати весь комплекс цих параметрів професійної придатності або непридатності особистості (табл.1).


Ці методики дають змогу діагностувати рівень розвитку таких професійно важливих якостей особистості практичного психолога, які виступають параметрами його особистісної придатності: емпатія, комунікативні здібності, соціальна ергічність, соціальна пластичність, уважність, здатність до логічного мислення, збалансованість та конгруентність особистості. Застосування цих параметрів та критеріїв їх вираженості, методів їх визначення дає можливість оцінити наявність певного рівня професійно важливих якостей юної особистості та перспективи їх розвитку в кожного абітурієнта та студента. Згідно з експертною оцінкою спеціалістів саме такий перелік професійно важливих якостей особистості має виступати основою професійної придатності.


Зазначимо, що така програма дослідження дає можливість виокремити на основі отриманої інформації у складі абітурієнтів і студентів групи професійно придатних особистостей (ПП), умовно професійно придатних особистостей (УПП), умовно професійно непридатних особистостей (УПН) та професійно непридатних особистостей (ПН), які потребують різного відношення до себе в ситуації відбору та професійного навчання. Перші, група ПП, можуть бути безумовно прийняті до ВНЗ. Другі, група УПП, можуть бути прийняті за умов постійної педагогічної уваги та допомоги під час навчання з метою розвитку та вдосконалення окремих професійно важливих якостей до рівня, оптимального для успішної фахової діяльності. Третя і четверта групи - УПН та ПН - отримують консультативну допомогу у професійній переорієнтації на інші професії з урахуванням їх особистісного потеціалу. Здійснена таким чином диференціація дає можливість останнім увійти до групи з високою професійною придатністю за іншим фахом й уникнути різних зовніших та внутрішньоособистісних конфліктів, відсіву внаслідок особистісної невідповідності вимогам професії психолога.


 


За кожною з шести тестових методик, як складових експериментальної програми дослідження особистості абітурієнтів, на основі підходу по мінімуму”, визначені параметри і критерії, за якими проводилося діагностування рівнів особистісної придатності та непридатності абітурієнтів і студентів до професійного навчання за спеціальністю Психологія.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины