У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, його методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подаються основні положення, що виносяться на захист, наводяться данні про апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.
У першому розділі роботи - “Теоретико-методологічні засади вивчення “Я”-концепції особистості” висвітлюються основні підходи до досліджуваної проблеми у філософській, соціологічній, психологічній літературі. Розкривається психологічний зміст понять - “Я”, “Я”-концепція”, “ідентичність”, “ідентифікація”, “етнічна ідентифікація”, “ідентифікаційна матриця” “соціальні уявлення”, “етносоціальні уявлення”, “етнічні стереотипи”, “соціальна адаптація”, “психосоціальна криза” тощо. Визначаються та обстоюються теоретичні засади дослідження функціонування етносоціальних уявлень в структурі “Я”-концепції; окреслюються шляхи подальшої розробки проблеми та конкретизуються завдання емпіричного дослідження.
Аналіз наукових підходів до проблеми “Я” показав, що категорія “Я” у різних теоріях представлена з одного боку, як суб’єкт, що діє - дійове “Я”, а з іншого боку - як об’єкт сприйняття і внутрішнього відчуття (Кон І.С., Рубінштейн С.Л, Столін В.В.). Для подолання такої подвоєності і аналізу феноменів цілісного, інтегрального “Я” необхідно додержуватися принципів бімодальності (одночасного відображення суб’єктом “Я” і не-”Я”), інтерсуб’єктності і соціальності “Я”, особистісного підходу до змістовного аналізу “Я”, а також ідеї подвійної інтеграції психічних процесів (Кон І.С) . Тобто “Я” може бути представлене як переживання, відчуття, окремі образи “Я”, а на вищому рівні - як концепція “Я”, як систематизоване поняття “Я”.
“Я”-концепція не є тотожною поняттю образ “Я”. Вона включає в себе як образ реального “Я”, так і суб’єктивну конструкцію можливого і необхідного “Я”, образ майбутніх результатів самоздійснення індивіда, програму і механізм самоздійснення, з компонентами самооцінки і вибору індивідом цілей, задач, загальної спрямованості своїх дій по самореалізації. “Я”-концепція може бути представлена як набір когнітивних репрезентацій самості, які формують дві підсистеми – соціальну і ососбистісну ідентичності (Теджфел Г., Тернер Дж.).
“Я”-концепція - система. В залежност від предмету та цілей ня идляють т чи нш її функц. “Я”-концепція виконує детермінуючу роль в активності суб’єкта, його стосунках з середовищем. Вона не просто надає індивідові вірогідні відомості про себе, а допомагає виробити ефективні життєві орієнтації.
Ідентичність можна визначити як усвідомлене самовизначення соціального суб'єкта. Ідентифікація - це процес емоційного самоототожнення суб’єкта з іншою людиною, групою або зразком; інтеріоризація соціальних статусів і освоєння значущих соціальних ролей. Прийняття тієї чи іншої ідентичності опосередкує зв'язок ідентифікації (процесу становлення, функціонування і розвитку ідентичності) із сигніфікацією (процесом реалізації цієї ідентичності в суспільній практиці людини або групи). Ідентифікація і сигніфікація включені в механізм соціалізації особистості і виконують важливу адаптивну функцію (Ачкасов В.А., Турен).
Особистість здобуває власну ідентичність у процесі ідентифікації, зокрема етнічну ідентичність - у процесі етнічної ідентифікації. Етнічна ідентифікація особистості - це процес становлення, формування, усвідомлення й підтримки етнічної свідомості й самосвідомості, а також етнічного несвідомого. Вона охоплює структуру у вигляді різноманітних суспільних стосунків, а також еволюцію цих стосунків у часі. Це явище складається з багатьох компонентів - емоційних і раціональних, когнітивних і вольових, свідомих і підсвідомих.
З’ясовано, що вивчення етнічних феноменів доцільно проводити з позицій теорії соціальних уявлень Московічі С. Соціальні уявлення утворюють основний зміст самосвідомості суб’єкта (групи або індивіда) взагалі, а етносоціальні уявлення - основний зміст етнічної самосвідомості. Центральне місце серед етносоціальних уявлень займають образи власної та чужих етнічних груп, які є головними структурними утвореннями етнічної ідентичності. Для того, щоб дослідити етнічну ідентичність як втіленість етносоціальних уявлень, треба розглянути такі її змістовні характеристики: змістові компоненти, параметри, види трансформації.
Хоча проведений аналіз не може претендувати на повноту, але він дозволяє визначити поле проблеми нашого дослідження.
1. Проаналізовані роботи дають підставу розглядати “Я”-концепцію як системне складне структуроване утворення, що існує у свідомості індивіда, яке включає як власне “Я”, так і взаємодії, в які воно може вступати, а також оцінки, пов’язані з якостями і взаємодіями “Я” - у минулому, майбутньому і в нинішній момент.
2. “Я”-концепція може бути представлена як когнітивна система, що виконує роль регуляції поведінки і складається з двох великих підсистем: особистісної ідентичності і соціальної ідентичності. Формування соціальної ідентичності відбувається під впливом соціальних процесів і зіставлення себе з певними соціальними категоріями, за рахунок яких індивід отримує свою соціальну ідентичність (яка включає і етнічну ідентичність). Результатом раціонально-пізнавального моменту ідентифікації є формування узгодженої системи соціальних уявлень.
3. Для кожного індивіда є характерним прагнення до позитивної “Я”-концепції, збереження або підвищення власної самооцінки. Тому групи, до яких індивід себе відносить, повинні забезпечувати позитивний вклад у “Я”-концепцію (надавати позитивної ідентичності).
4. Особистість здатна успішно адаптуватися до мінливих соціальних умов і ситуацій лише за умови гармонійної “Я”-концепції і відносної автономії (здатності до саморегуляції і незалежної поведінки). “Я”-концепція регулює поведінку людини і в залежності від ситуації робить більш усвідомленою особистісну або соціальну ідентичність.
5. Істотним чинником, що викликає кризу ідентичності постає суспільна криза, яка характеризується порушеннями цілісності системи цінностей; втратою рівноваги в балансі обміну між групами як елементами соціальної системи; неможливістю задоволення суб’єктами своїх онтологічних потреб.
6. Найбільш вразливою соціальною категорією в умовах кризи є молодь. Відсутність спрощеної, стандартизованої репрезентації суспільних норм і цінностей призводить до порушення формування гармонійної “Я”-концепції і, як наслідок, погіршення соціальної адаптації.
Враховуючи наведені теоретичні положення, головною метою нашого дослідження ми вбачаємо з’ясування зв’язку між етнічними уявленнями особистості (головним змістом етнічної ідентичності) і рівнем сформованості “Я”-концепції (як умови успішної адаптації) університетської молоді в умовах трансформації суспільства.
Досягнення мети передбачає вирішення низки задач:
1.Дослідити етнічну ідентичність як елемент соціальної ідентичності та її когнітивно-мотиваційний компонент, головним змістом якого є етносоціальні уявлення (зокрема на етнічні стереотипи ).
2. Дослідити типи трансформації етнічної ідентичності. Визначити етноафілятивні тенденції.
3. Проаналізувати стан соціальної адаптованості і рівень розвитку адаптаційних механізмів, зокрема, самооцінки і самоставлення. Визначити ступінь соціальної адаптованості в залежності від рівня і валентності етнічності.
У другому розділі - “Організація та методичне забезпечення емпіричного дослідження” - аналізуються методичні аспекти вивчення функціонування етносоціальних уявлень в структурі “Я”-концепції, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обгрунтовується схема емпіричного дослідження за темою роботи, описується процедура дослідження і виборка.
Характеристика вибірки. У дослідженні взяли участь студенти 3 - 4 курсів Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (факультети: історичний, економічний, соціології та психології, економічний, філологічний) та Національного університету харчових технологій (факультети: механічний, енергетичний) - основна група (студенти, які отримують класичну університетську освіту); Інституту муніципального менеджменту й бізнесу м. Київ (спеціальності: фінансист, юрист-економіст, бухгалтер) - група порівняння (майбутні вузькоспеціалізовані професіонали ринку).
Загальна кількість респондентів - 360 осіб: 195 жінок і 165 чоловіків. Середній вік респондентів 20.8 років ( від 19 до 26 років). Національність - українці (за самовизначенням).
Для проведення практичної частини дослідження складений набір методик, адекватний меті роботи: дослідженню етносоціальних уявлень та їх функціонування у структурі “Я”-концепції. Залучення до методичного апарату конкретних тестів і відповідних їм експериментальних показників виконувалося на підставі наступних критеріїв: концептуальна обумовленість метода, висока валідність, психометрична надійність, можливість порівняння результатів, отриманих за допомогою певного методу, із результатами інших авторів.
В дослідженні застосовано чотири групи методик:
1. Методики, спрямовані на вивчення уявлень особистості щодо психологічних особливостей власної етнічної спільноти та визначення рівня етнічної ідентифікації: методика діагностики міжособистісних стосунків Т.Лірі (ДМС); колірний тест відносин (КТВ).
2. Методики, спрямовані на вивчення етнічних автостереотипів - їх валентності; когнітивного, емоційного та поведінкових компонентів: діагностичний тест відносин (ДТВ); особистісний семантичний диференціал, семантичний диференціал на основі фразеологізмів.
3. Методики, спрямовані на вивчення етнічної ідентичності: тест М.Куна і Т.Макпартленда “Хто Я?”; методична розробка “Типи етнічної ідентичності”; методична розробка “Етнічна афіліація”.
4. Методики, спрямовані на визначення соціальної адаптованості й механізмів адаптації: методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонда; методика дослідження самоставлення Р.С.Пантілєєва; анкета “Соціальні орієнтири і соціальні взірці студенства” (авторська розробка).
Обробка емпіричних даних починалася з одномірного аналізу - підрахунку абсолютних величин, їх процентного розподілу, визначення середнього арифметичного й стандартного відхилення. Поглиблений аналіз даних проводився за допомогою методів багатомірної статистики.
За допомогою коефіцієнту кореляції Пірсона була визначена залежності між показниками, які мають безперервну шкалу вимірювання і були отримані за різними методиками.
Кластерний аналіз (методи дальнього і ближнього сусідів, іденамічного згущення) дозволив виявити ступінь взаємозв’язку між ознаками (елементами уявлень). Визначити структуру окремих уявлень і зв’язок між ними стало можливим завдяки візуалізації у вигляді ієрархічного дерева структури, яка об’єднує елементи уявлень в групи на різному рівні схожості.
Процедура факторного аналізу (метод головних компонент з підпрограмою повороту факторних структур по принципу Varimax raw) дозволила виявити латентні фактори і, розкривши їх внутрішній зміст, побудувати семантичне поле етносоціальних уявлень, дослідити їх місце і функції у структурі Я-концепції. Фактори інтерпретувалися за змістом тих ознак (елементів уявлення), які мали по відношенню до конкретного фактора найбільші факторні навантаження (коефіцієнт кореляції між фактором і похідною ознакою).
Метод багатомірного шкалування дозволив побудувати семантичний простір, вагові коефіцієнти осей якого пояснюють відмінності між об’єктами.
Обробка даних виконувалася на основі пакету програм Statistica 95, SPSS 9.0.
У третьому розділі - “Зміст і результати дослідження” здійснюється кількісний та якісний аналіз здобутих даних: інтерпретуються результати емпіричного дослідження етносоціальних уявлень, етнічних автостереотипів, етнічної ідентичності, соціальної адаптованості і механізмів адаптації (самооцінки і самоставлення); з’ясовується зв’язок між етносоціальними уявленнями, соціальною адаптованістю та адаптаційними механізмами; визначаються соціально-психологічні передумови формування соціально активної особистості.
На першому етапі ми дослідили уявлення респондентів щодо психологічних особливостей українців і визначили ступінь їх однорідності. За допомогою методики Т.Лірі (ДМС) ми дослідили уявлення респондентів про типовий стиль міжособистісного спілкування сучасних українців і склали їх узагальнений портрет; визначили рівень ідентифікації респондентів, порівнявши образи “Я” та “Типові сучасні українці” (ТСУ). Опитано 115 респондентів основної групи.
Уявлення респондентів про типових сучасних українців є досить узгодженими (про що свідчить невелика s). За октантом ІІ - незалежний-домінуючий тип - спостерігається найбільша узгодженість, тобто поведінку, притаманну цьому типу, респонденти вважають найбільш характерною для сучасних українців. Значущо більшими ніж інші октанти виявилися в образі “Типові сучасні українці” I - “владний-лідируючий” та VII - “співпрацюючий-конвенційний” октанти. В уявленні респондентів типовий українець характеризується такими рисами як оптимістичність, швидкість реакцій, висока активність, виражена мотивація досягнення, тенденція до домінування (роль неформального лідера), нонконформність, егоцентричність, підвищений рівень домагань.
З’ясовано, що у 68.6 % піддослідних І < 24 балів (І-рівень ідентифікації, І=SW, де W різниця між однаковими октантами образів “Я” і “ТСУ”). Це свідчить про те, що у цих піддослідних ці два образи майже збігаються. (Максимально можлива розбіжність становить 120 балів). Тобто, у більшості піддослідних сформована етнічна ідентичність.
За допомогою методу КТВ ми дослідили емоційні (почасти неусвідомлені) компоненти ставлень респондентів до образу “типові сучасні українці”; порівнявши вибори по образу “Я” та “Типові сучасні українці” виявили ступінь тотожності цих двох образів, тобто рівень ідентичності.
Опитано 75 респондентів основної групи. | 
