Соціальна перцепція як чинник оптимізації управлінської діяльності керівника середньої загальноосвітньої школи

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність та рівень дослідженості обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання роботи, теоретико-методологічні основи і методи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено відомості про апробацію та структуру роботи.

Перший розділ “Психологічний аналіз соціальної перцепції в управлінні середньою загальноосвітньою школою” присвячено аналізу наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів.

Соціальна перцепція як психологічний чинник управління в широкому розумінні являє собою сприймання; пізнання, оцінку характеристик і прогнозування можливостей соціальних об’єктів управління (особистостей, груп, більш широких спільностей, суспільства в цілому), на основі чого управлінець будує стратегію взаємодії з ними. Центральною ланкою в процесі управлінської взаємодії з об’єктами управління є взаємодія керівника з підлеглими.

Складовими соціальної перцепції є: а) когнітивний компонент (пізнання як сукупність уявлень про об’єкти управління); б) емоційний (міра емпатії, співчуття, співпереживання); в) діяльнісний (поведінковий, конативний);          г) мотиваційний.

У процесі управлінської діяльності керівника закладу освіти соціальна перцепція виконує важливі функції:

а) мотиваційну, спонукаючи управлінця до певних дій по відношенню до учасників навчально-виховного процесу в залежності від особливостей його сприймання;

б) перцептивно-діагностичну, спрямовану на оцінку підлеглих, самого себе, зіставлення актуальних і потенціальних можливостей об’єктів управління, аналіз ситуативного контексту в цілому;

в) гностично-орієнтувальну, зумовлюючи вибір певної управлінської дії залежно від особливостей сприймання ситуації;

г) модифікаційну, сприяючи зміні, модифікації соціально-перцептивних характеристик учасників навчально-виховного процесу під час управлінської взаємодії з ними.

У процесі аналізу механізмів соціальної перцепції можна виділити такі його рівні:

а) психофізіологічний (психофізіологічні закономірності функціонування сенсорно-перцептивних систем);

б) загальнопсихологічний (загальнопсихологічні закономірності когнітивних і емоційно-вольових процесів);

в) соціально-психологічний (соціально-психологічні закономірності пізнання людьми один одного в процесі спілкування в спільній діяльності).

При цьому на соціально-психологічному рівні аналізу вирізняють такі міжособистісні механізми соціальної перцепції, які своєрідним чином проявляються в процесі управлінської діяльності: а) пізнання і розуміння один одного (ідентифікація, емпатія, атракція, проекція); б) пізнання самого себе в процесі взаємодії (рефлексія); в) інтерпретації та прогнозування вчинків і почуттів партнера по взаємодії (децентрація, каузальна атрибуція, стереотипізація).

Особливості дії механізмів соціальної перцепції в процесі управління обумовлені низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів детермінації соціальної перцепції можна віднести діяльнісні (зміст, форма організації та успішність спільної діяльності), інтерактивні (рівень розвитку педагогічного колективу і характер реальних міжособистісних стосунків у ньому, тип взаємодії – конкуренція чи кооперація, особистісний і діловий статус учасників взаємодії) і фонові (“забарвленість” соціально-психологічного клімату, попередній досвід спільної діяльності, загальний “фон” – ситуація, яка склалася в галузі (системі освіти) і в суспільстві в цілому) тощо.

Серед суб’єктивних факторів – детермінантів соціальної перцепції можна виділити психофізіологічні (психічний стан, рівень емоційного збудження, переважний тип сприймання, індивідуальні пороги відчуттів, чутливість), особистісні (адекватність самооцінки і рівень домагань, спрямованість особистості та ін.) і операційні (рівень професійної майстерності, уміння забезпечити ефективну взаємодію з підлеглими, враховуючи їх експектації та цінності) тощо.

Психологічний аналіз проблеми на базі використаних теоретичних джерел дає можливість вирізнити динамічні і змістові характеристики соціальної перцепції як чинника управлінської діяльності. До динамічних можна віднести такі полярні характеристики соціальної перцепції:

а) точність (відповідність суджень перцептора про наявність, відсутність чи ступінь вираженості в об’єкта сприймання певних властивостей, станів, дійсній їх наявності або ступеню вираженості) – неточність (неузгодженість перцептивного образу з властивостями об’єкта сприймання);

б) дифереційованість (здатність сприймати об’єкт як сукупність певних взаємопов’язаних характеристик, відмінних від характеристик перцептора) – дифузність (затруднення чи неможливість виокремлення характеристик об’єкта сприймання, особливо відмінних від власних характеристик перцептора, “розмитість” перцептивного образу);

в) гнучкість (міра усталеності знань про об’єкт перцепції в різних ситуаціях управлінської взаємодії, сприймання об’єкту перцепції по-різному в залежності від ситуації) – ригідність (надмірна фіксація певних якостей об’єкта сприймання, незмінність перцептивного образу всупереч об’єктивним обставинам, що вимагають його зміни);

г) повнота перцептивного образу, фрагментарність перцептивного образу (звуження сфери сприймання об’єкта перцепції, обмеження окремими його властивостями).

До змістових характеристик соціальної перцепції можна віднести особливості спрямованості керівника на визначення певних характеристик підлеглого – ділових, комунікативних, особистісних якостей, рис зовнішності, а також їх міру значущості (ієрархію) в сприйманні і оцінці об’єкта управління і, зокрема, підлеглого.

Можна припустити, що рівень розвитку визначених соціально-перцептивних характеристик керівника середньої загальноосвітньої школи впливає на особливості його взаємодії з підлеглими і, отже, на ефективність управлінської діяльності загалом.

У другому розділі “Емпіричне вивчення розвитку соціальної перцепції керівників загальноосвітніх шкіл” визначено етапи і методику експериментального дослідження особливостей соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл.

Емпіричне вивчення розвитку соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл доцільно проводити на основі таких принципів:

-       принцип діяльності, що визначає опосередкованість сприймання об’єкта перцепції (підлеглого) через його діяльність або діяльність його групи (педагогічного колективу), коли предмет діяльності для кожного її учасника має особистісний смисл;

-       принцип розвитку – обумовлює закономірну зміну соціально-перцептивних процесів у часі, яка виражається в їх кількісних, якісних і структурних перетвореннях, що відбуваються під впливом спільної діяльності;

-       принцип рефлексометричний або “предиктивної емпатії”, за яким завдання дослідження рівня соціальної перцепції керівника школи полягає у як найточнішому відтворенні реакції підлеглого на певний стимул;

-       принцип дослідження соціально-перцептивних процесів директора школи в системі керівництва-підлеглості, що передбачає врахування проміжної позиції керівника, зумовленої різними експектаціями вищих керівників і підлеглих по відношенню до нього.