Результативність дисконтної політики в Україні та шляхи її підвищення

Краткое содержание

Одне з центральних місць у системі регулювання ВК посідає дисконтна політика, сутність якої полягає у зміні облікової ставки та умов дисконтних позик з метою впливу на попит та пропозицію позичкового капіталу. Основним інструментом дисконтної політики в Україні є облікова ставка, яка використовується як орієнтир ціни на гроші. Її вплив на валютний курс має розглядатися у двох аспектах [39, С. 250]:

·            вплив на внутрішній грошовий обіг та інвестиційну діяльність;

·            вплив на рух іноземних капіталів, його обсяги та структуру.

У розвитку зазначених аспектів дисконтної політики в Україні простежується певна етапність: упродовж визначених періодів облікова ставка підвищувалася в контексті боротьби НБУ з кризовими тенденціями або знижувалася для стимулювання процесів монетизації та економічного зростання.

У 1991–1994 рр. (перший етап) основним призначенням дисконтної політики було зниження темпів інфляції шляхом недопущення кредитної емісії. Тому в умовах розгортання потужної інфляційно-девальваційної спіралі вона невпинно підвищувалася і досягла максимального рівня за всі роки незалежності – 300 %.

Другий етап – 1995–1997 рр. – охоплює період грошової реформи 1996 р. Економічна ситуація в країні значно покращилася, темпи інфляції загальмувалися, курс гривні стабілізувався. Це дозволило поетапно (у зазначений період облікова ставка змінювалася 27 разів) знизити її рівень до 16 %. Фінансова та валютна стабілізація створила умови для активізації припливу прямих та портфельних інвестицій, а значні валютні надходження сприяли курсовій стабільності.

Третій етап (кризовий період друге півріччя 1997–1999 рр.) ознаменувався черговим трендом до підвищення облікової ставки (вона досягла 82 %) з метою зупинення потужного відпливу капіталу з країни. Однак у зазначений період навіть високий рівень облікової ставки не зміг врятувати українську валюту від знецінення та зупинити відплив капіталу у 1998 році. Крім того, політика “дорогих” грошей гальмувала інвестиційний процес і економічну активність.