ОСОБЛИВОСТІ КАТЕГОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ПРАВОСВІДОМОСТІ ЮРИСТА

Краткое содержание

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні й методичні підходи. Визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Методологічні основи дослідження правосвідомості особистості юриста” - розкриваються теоретико-методологічні підходи до проблеми  психологічних особливостей фахової діяльності працівників правозастосовної системи як у плані психологічного аналізу її структури, так і в плані психологічної характеристики властивого їй комплексу професійно важливих якостей (О.М. Бандурка, С.П. Бочарова, В.Л. Васильєв, О.В. Дулов, О.В. Землянська, В.Є. Коновалова, О.Р. Ратінов, В.В. Романов, М.В. Кроз, А.М. Столяренко, Н.Г Самойлов, Я.Й. Радзівідло, О.В. Тімченко, В.С. Медвєдєв, В.А.  Шепітько і ін.).

Аналіз сучасних досліджень в галузі загальної та юридичної психології свідчить про високу наукову актуальність вирішення проблеми правосвідомості особистості, зокрема правосвідомості фахівців правозастосовної діяльності. Правосвідомість фахівця юриста слід розглядати як особливу форму свідомості, яка, в зв’язку з впливом ряду об’єктивних (соціальних) і суб’єктивних (психологічних) факторів, має специфічну категоріальну структуру, що складається з комплексу базових правових понять (особистісних конструктів).

Системний аналіз професійної діяльності працівників прокуратури доводить, що ця діяльність є багаторівневим ієрархічним утворенням, в якому правосвідомість є компонентом вищого соціально-психологічного рівня організації поведінки особистості. У постійній взаємодії з іншими рівнями функціональної системи правосвідомість фахівця виступає психологічним механізмом мотивації і саморегуляції професійної діяльності.

В межах діяльнісної концепції категоріальна структура індивідуальної правосвідомості суб’єкта  прокурорської праці розглядається як система значень, що розкриває особистісний смисл відображення соціальної  системи права, яка сприймається суб’єктом і відповідно оцінюється ним.

Вивчення категоріальних структур індивідуальної правосвідомості працівників правозастосовної  діяльності   дозволяє виявити якість їх правових і моральних критеріїв, потенційні можливості розвитку професіоналізму, підвищити ефективність професійного відбору до певних видів юридичної праці.

У другому розділі - «Еталони правосвідомості як чинники регуляції фахової діяльності працівників правозастосовної системи» - визначено авторський підхід щодо професіографічного опису діяльності працівників органів прокуратури і на основі цього розкрито соціальну та суб’єктивно-психологічну детермінацію категоріальних структур правосвідомості професіонала-прокурора.

Відзначено, що професійна діяльність правознавця надзвичайно складна і багатогранна, оскільки вона пов'язана з роботою державних установ і посадових осіб різних рівнів ієрархії, спрямована на охорону інтересів держави, законних інтересів і прав громадян. Прокурорська діяльність відноситься до категорії складних інтелектуально-практичних видів діяльності, здійснюваної в контексті соціальних систем "людина-суспільство", "людина-колектив", "людина-людина". Саме завдяки такій багатогранності досягається повнота й ефективність у досягненні основних цілей і задач, що послідовно ставить і вирішує прокурор і які повинні бути позначені в психограмі прокурорської діяльності (рис.1).

Професіографічний аналіз діяльності працівників органів прокуратури дозволяє виділити систему професійно важливих якостей особистості фахівця і побудувати відповідну професіографічну модель (психограму), в якій відображена структура мотиваційних, комунікативних і регуляторних процесів, що створюють функціонально – психологічний механізм певного виду професійної правозастосовної діяльності юриста.

 Виділена нами структура професійно – важливих якостей особистості фахівця – юриста може використовуватися як теоретична підстава для розробки певного комплексу психодиагностичних методик в процесі професійного відбору осіб, які претендують на навчання в юридичних вузах, вузах системи ВС, а також на роботу в органах прокуратури України.