ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНІСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТАБЕЛЬНОЇ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, її зв’язок з науковими програмами і планами, визначені мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, наукова новизна, теоретична і практична значущість, апробація результатів дослідження, структура й обсяг роботи.

Перший розділ «Проблема психологічної готовності фахівця до діяльності в екстремальних умовах» містить основні теоретичні підходи щодо вивчення психологічної готовності фахівця до професійної діяльності в екстремальних умовах, причини травматизму та загибелі працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обов’язків.

Проблема психологічної готовності знайшла відображення у багатьох дослідженнях, але найбільш повно представлена в наукових працях В.І. Варварова, М.І. Дьяченка, Н.Д. Левітова, Б.Ф. Ломова, О.Р. Лурії, Л.С. Нерсесяна, О.Ц. Пуні, П.О. Рудика, О.М. Столяренка, О.В. Тімченка, Б.І. Фурманця та інших.

Прихильники особистісного підходу вважають стан психологічної готовності цілісним станом особистості у визначених умовах життя та діяльності і характеризують її такими особливостями, як спрямованість свідомості на майбутню діяльність, настроєність на певну поведінку, мобілізованість усіх сил на активну і доцільну дію. Особистісний підхід не заперечує необхідності дослідження окремих психічних процесів, але вони тільки доповнюють дані прояви особистості у рамках визначеної діяльності.

На функціональному рівні психологічну готовність розглядають як стан, який визначає насамперед цільові, часові, ресурсні, операціонально-інструментальні, продуктивні, точні параметри діяльності професіонала. У рамках ситуації психологічна готовність як інтегральний системний параметр психіки професіонала характеризує функціональні особливості активації, доцільності і спрямованості оперативно-службової діяльності, ефективності її реалізації, регульованості і стійкості до стрес-факторів, а також відновлювання системи фахово-важливих якостей професіонала для його наступних дій.

Для розуміння сутності психологічної готовності до діяльності важливе значення має дослідження установки. Теорія установки розроблена Д.Н.Узнадзе, який визначає установку як стан готовності певним чином задовольнити дану потребу. Представники цієї школи установку розуміють як неусвідомлюваний стан, що передує тій чи іншій діяльності людини і визначає її здійснення. Готовність є установкою суб’єкта до певних дій. Але готовність включає не тільки різного роду усвідомлені і неусвідомлені установки на певні форми реагування, але й моделі імовірнісної поведінки, визначення оптимальних способів діяльності, оцінку своїх можливостей у їхньому співвідношенні з майбутніми труднощами і необхідністю досягнення певного результату. Таким чином, поняття установки істотно доповнює і розширює уявлення про стан психологічної готовності, однак не охоплює всіх проблем діяльності людини, зокрема в умовах, що швидко змінюються.

У дослідженнях військових психологів В.І. Варварова, О.Д. Глоточкіна, М.І.Дьяченка, Л.О. Кандибовича, В.П. Каширіна та інших психологічна готовність розглядається як стан особистості, який представлений сукупністю складових, що визначають ефективність виконання службово-бойових завдань.

Різноманітність у підходах щодо визначення психологічної готовності, її недостатня вивченість у галузі діяльності працівників органів внутрішніх справ, сучасні вимоги до психологічної підготовки працівників ОВС України щодо застосування табельної вогнепальної зброї в екстремальних умовах оперативно-службової діяльності актуалізують питання про необхідність подальшого дослідження психологічної готовності.

На основі аналізу підходів до вивчення психологічної готовності фахівців, з урахуванням умов оперативно-службової діяльності працівників міліції, психологічну готовність працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї було запропоновано розглядати як психічний стан особистості, що характеризує успішність у стрільбі і визначається мотиваційною, емоційною, інтелектуальною складовими, рівнем особистісної тривожності та силою нервової системи.

У другому розділі «Чинники, що детермінують процес формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї» визначено методи дослідження та подано характеристику груп працівників ОВС, які брали участь у дослідженні. Описано дослідження складових психологічної готовності працівників ОВС до застосування табельної вогнепальної зброї. Визначається залежність їх психологічної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї від успішності в стрільбі при проведенні вогневої підготовки.

Дослідження процесу формування психологічної готовності до застосування табельної вогнепальної зброї було проведено з працівниками органів внутрішніх справ України (далі – працівниками) Московського, Ленінського та Фрунзенського районних відділів ХМУ ГУМВС України в Харківській області у ході занять з вогневої підготовки у центрі підготовки працівників органів внутрішніх справ ГУМВС України в Харківській області. У дослідженні брали участь 182 працівники. Вік учасників дослідження – від 28 до 38 років, і вислуга в органах внутрішніх справ України – від 10 до 20 років. Як свідчить вік та строк служби працівників в ОВС, серед досліджуваних були як досвідчені фахівці, так і ті, що мають невеликий досвід роботи. Але всі вони володіли теоретичним та практичним досвідом щодо виконання практичних навчальних стрільб з 9мм пістолета Макарова, який перебуває на озброєнні у підрозділах внутрішніх справ України.

Для підтвердження результатів зробленого нами теоретичного аналізу проведено констатуючий експеримент, який дозволив дослідити кінетику формування психологічної готовності працівників до застосування табельної вогнепальної зброї з використанням методів психологічної підготовки.

Дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі вимірювання проводилися за 60 хвилин перед виконанням навчальної вправи № 7 стрільб. Другий етап – вимірювання проводилися за 10 хвилин до виконання навчальної вправи, третій етап – відповідно через 20 хвилин після закінчення вправи.

У дослідженні нами також використовувався метод експертної оцінки. Для методу експертної оцінки було розроблено критерії оцінки дій та їх результатів у процесі стрільби, в основі яких лежить принцип ефективного застосування табельної зброї та поведінкові реакції працівників під час стрільб. На цій підставі до першої групи увійшло 20% працівників з високим рівнем, до другої групи – 57% працівників з середнім рівнем, а до третьої – 23% працівників з низьким рівнем психологічної готовності.

Першу групу склали працівники, що показали високі результати й одержали оцінку «відмінно» за виконання вправи. Дії працівників цієї групи відрізнялися впевненістю, точністю, продуманістю і злагодженістю. Як при постановці задачі, так і в ході її виконання вони були уважні і сконцентровані на виконанні навчальних вправ. Другу групу склали працівники, що показали середні результати й одержали оцінку «добре» або «задовільно» при виконанні вправи. У їхніх діях були незначні помилки, зовні помітною була психічна напруженість. Третю групу склали працівники, що показали низькі результати й одержали оцінки «задовільно» і «незадовільно”. Представники цієї групи припустились серйозних помилок при виконанні навчальних стрільб.

Розподіл досліджуваних працівників на групи з різним рівнем успішності в стрільбі дозволив дослідити особливості структурних компонентів цієї діяльності, а, головне, як робоча гіпотеза висувалася теза, що існує взаємозв’язок між успішністю в стрільбі, особливістю поведінкових реакцій при цьому і рівнем психологічної готовності працівників ОВС до застосування зброї в небезпечних умовах оперативно-службової діяльності. У процесі здійснення заходів психологічної підготовки було проведено вивчення змін психофізіологічних показників, від яких залежали результати виконання вправ зі стрільби. Діагностувалися психофізіологічні показники таких вегетативних реакцій, як: частота серцевих скорочень (далі – ЧСС), частота подиху (далі – ЧП), сила м'язової напруги (далі – СМН). Отримані дані дозволили виявити кінетику змін психофізіологічних показників і визначити баланс вегетативного регулювання (переважний тип активності вегетативної нервової системи), які уможливлюють висновок про вплив виконання вправи зі стрільби на групи досліджуваних на різних етапах. Як свідчать результати досліджень, при застосуванні табельної вогнепальної зброї у всіх групах спостерігається зростання показників ЧСС, ЧП. При цьому, чим вищий рівень успішності, тим менше значення частот серцевих скорочень, дихання та більше значення сили м’язової напруги. Зворотна тенденція спостерігалась у показниках сили м’язової напруги. У першій та другій групах значення сили м’язової напруги на другому етапі збільшилось, а у третій групі зменшилося, що свідчить про мобілізацію сил досліджуваних першої, другої груп на застосування табельної вогнепальної зброї та зниження працездатності у досліджуваних третьої групи.