ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ РИНКАХ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету й завдання дослідження, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

         В першому розділі «Теоретичні основи організації системи економічної безпеки комерційного банку» розглядаються теоретичні підходи до визначення сутності організації системи економічної безпеки банківської системи, та місце економічної безпеки суб’єктів господарювання в системі державної економічної безпеки України, методичні підходи до організації системи економічної безпеки комерційних банків на міжнародних фінансових ринках з метою визначення найкращого.

         У першому підрозділі «Сутність організації системи економічної безпеки банку» розкриваються теоретичні підходи до визначення економічної безпеки банку, яке  може розглядатися з одного боку, як система взаємодії економічних інтересів різних суб'єктів правовідносин, загрози їм, обумовленої різними факторам. І з другого боку, як процес забезпечення досягнення єдності економічних інтересів, виявлення і попередження загроз, протидії їм, що буде сприяти створенню умов надійного функціонування комерційного банку та його розвитку. Під забезпеченням економічної безпеки комерційного банку розуміється процес створення умов для стабільного економічного розвитку, попередження і усунення загроз, умов та інших факторів, здатних виявити негативний, дестабілізуючий вплив на процеси розвитку комерційного банку, усунення протиріч між інтересами держави, громадян та банків. Забезпечення економічної безпеки банку являє собою цілеспрямовану, постійно здійснювану діяльність усіх суб'єктів безпеки із захисту його життєво важливих інтересів. Під поняттям «економічна безпека банків» в дисертації визначено - сукупність умов, за яких потенційно небезпечні для фінансового стану комерційних банків дії чи обставини попереджені чи зведені до такого рівня, за якого вони не здатні завдати шкоди встановленому порядку функціонування банківської системи, збереженню й відтворенню її майна та інфраструктури і перешкодити досягненням банками статутних цілей.

У другому підрозділі «Організація системи економічної безпеки міжнародних операцій комерційних банків» розкривається сутність міжнародних операцій банків та організація їх економічної безпеки. В роботі дано визначення міжнародному фінансовому ринку під яким розуміють, міжнародний ринок грошових ресурсів, учасником якого є іноземні по відношенню до даної країни юридичні і фізичні особи. Даний ринок ділиться на дві частини: валютний ринок, або як його прийнято називати, ринок євровалют і власне фінансовий ринок. Останній відрізняється тим, що грошові ресурси залучаються через механізм випуску цінних паперів різних типів і термінів дії та синдикованих банківських позик. Завдяки прямим і портфельним інвестиціям формуються тісні виробничі зв’язки між окремими країнами, здійснюється модернізація і реконструкція виробництва, відбувається зміцнення конкурентних позицій країн – одержувачів інвестицій на світових ринках. Основні тенденції розвитку міжнародного фінансового ринку полягають у тому, що він перетворюється у все більш впливову силу в світовому русі капіталів, стає основним структуроутворюючим фактором фінансового сектора. В роботі показано, що організація системи економічної безпеки міжнародних операцій комерційних банків займає особливе місце в загальній організації системи економічної безпеки банків, і перш за все, це зумовлено самою специфікою міжнародних операцій і дається перелік таких операцій. Узагальнені ризики, які виникають при роботі комерційних банків на міжнародних фінансових ринках, а особливо при взаєморозрахунках за експортно-імпортні операції та операції по погашенню зовнішніх запозичень. Показано, що в умовах нестабільності курсу національної валюти зовнішня заборгованість банків створює значні загрози для всієї фінансової системи та економіки в цілому.

В третьому підрозділі «Вплив міжнародних фінансових ринків на систему організації економічної безпеки комерційних банків» визначено, що протягом 2006-2008 років банківський ринок України переживав бурхливе зростання, обумовлене різким збільшенням попиту населення на споживчі кредити та підприємств – на кредити для інвестування в розширення, модернізацію, купівлю бізнесу. Відсутність значного досвіду у фінансовому плануванні, а також низка інституційних факторів (як-то практика видання кредиту за схемою «відкату») призвела до безконтрольного та дуже інтенсивного кредитування резидентів української економіки. І оскільки внутрішніх ресурсів для задоволення внутрішнього попиту на кредити виявилось замало, банки стали активно залучати зовнішні фінансові ресурси, які могли бути навіть дешевшими за внутрішні.