БРОКЕРСЬКИЙ ДОГОВІР: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові відносини, що прийшли на зміну плановій економіці радянських часів, активізували всі сфери суспільного життя в Україні: зросла кількість суб’єктів, які беруть участь у торговельній, комерційній діяльності, з’явилися нові види торговельних операцій, збільшився обсяг товарообігу. Обов’язковою умовою успішного функціонування економічної системи країни, її швидкого та якісного розвитку є посередницькі операції, які сприяють діяльності товаровиробників. Оновлення цивільного законодавства суттєво збільшило арсенал правових засобів, за допомогою яких нові економічні відносини втілюються в життя. Разом із тим, постійне збільшення різновидів посередницьких послуг, що надаються на ринку, зумовлює створення нових змішаних договірних конструкцій, які включають елементи різних договорів і навіть інститутів, таких як представництво.

Слід зауважити, що представництво посідає одне із центральних місць у системі цивільного права. Воно має широку сферу застосування, у тому числі й у підприємницькій діяльності, де з’явилися специфічні фігури комерційних представників, які не перебувають у трудових правовідносинах із суб’єктами цивільного обороту. В умовах розвитку підприємництва роль представника-професіонала, для якого заміщення собою іншого суб’єкта підприємницької діяльності стає особливим видом діяльності, поступово зростає.

Одним із договорів, який останніми роками набув широкого використання, проте природа якого залишається до цього часу не дослідженою, є брокерський договір. Він є достатньо усталеною договірною конструкцією та вже протягом тривалого періоду застосовується на практиці, проте рівень його законодавчого врегулювання не можна визнати достатнім, оскільки відсутність єдиної концепції посередницько-представницьких відносин призводить на практиці до змішування самостійних договірних конструкцій доручення і комісії, які охоплюються інститутом представництва. Разом із цим, розроблення конструкції брокерського договору в цивільному праві повинна бути спрямована на створення такої моделі відносин, яка виходила б за обмеження, передбачені чинним законодавством щодо договорів комісії та доручення.

Актуальність дослідження підсилюється тим, що законодавство щодо брокерського договору має фрагментарний характер, різний зміст, що породжує поліінтерпретацію законодавства на практиці. Унаслідок цього навіть загальні засади регламентації брокерського договору залишаються невизначеними. Актуальність також зумовлена невизначеністю в правовій природі брокерських відносин, відсутністю єдиної наукової

концепції щодо правової природи таких явищ, як «представництво» та «посередництво», а також чітко визначеної договірної конструкції брокерських відносин у чинному цивільному законодавстві.

Українські правники у своїх дослідженнях не приділяли належної уваги безпосередньо правовій природі та змісту брокерського договору, а у вітчизняній правовій літературі існує лише незначна кількість присвячених йому наукових статей.

Сформульовані в дисертації теоретичні висновки засновані на загальних досягненнях юридичної науки, в тому числі на результатах досліджень таких вітчизняних та зарубіжних романістів, цивілістів, фахівців інших галузей правової науки, як Г.Є. Авілов, В.К. Андреєв, В.Р. Ансон, М. Бартошек, В.Д. Басай, В.Д. Берназ, В.С. Богданов, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, Ю.С. Гамбаров, А.О. Гордон, Р. Давид, Є.В. Додін, В.В. Долежан, В.М. Іванов, О.С. Йоффе, О.Ю. Кабалкін, Л.Н. Казанцев, Х. Кетц, Н.І. Клименко, М.В. Косюта, О.А. Красавчиков, М.В. Кротов, В.В. Лазор, С.Н. Ланкоф, Д.І. Меєр, В.Л. Невзгодіна, Н.О. Нерсесов, І.Б. Новицький, І.С. Перетерський, В.Г. Ротань, Ю.С. Рябіков, В.О. Рясенцев, К.І. Скловський, Є.О. Суханов, Л.С. Таль, В.В. Тіщенко, Ю.К. Толстой, Н.М. Хуторян, К. Цвайгерт, П.П. Цитович, Г.Ф. Шершеневич, К.М. Шмиттгофф, М.Є. Шумило та ін.

Особливе значення для розроблення концепції правового регулювання брокерських відносин та визначення конструкції брокерського договору мають наукові дослідження саме українських цивілістів, які розробили загальні засади правової регламентації договірних відносин, у тому числі відносин договірного представництва. До їх числа слід віднести праці І.А. Безклубого, С.М. Бервено, Т.В. Боднар, В.А. Васильєвої, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.В. Жилінкової, І.С. Канзафарової, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, Р.А. Майданика, О.А. Підопригори, Ю.Д. Притики, Н.О. Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки, В.С. Щербини та ін.

Вагомий внесок у розвиток тих чи інших різновидів представництва був зроблений в останніх наукових працях, авторами яких є Н.А. Аблятіпова, І.О. Гелецька, В.Л. Гранін, І.Ю. Доманова, А.І. Дрішлюк, В.М. Зубар, Р.В. Колосов, С.Г. Керимов, Д.С. Прутян, О.В. Полтавський, Г.І. Сальникова, Є.С. Сєвєрова, Л.І. Шаповал, Н.В. Федорченко та ін.

Проте, незважаючи на таку кількість наукових робіт, і до сьогодні власне брокерський договір ще не став предметом самостійного наукового дослідження. Викладене зумовило необхідність дослідження брокерського договору, його ґенези, досвіду правового регулювання в ін.-

ших країнах, а також визначення відповідності норм чинного законодавства України нагальним потребам правозастосовної практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U0001195) та теми «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).

Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках науково-дослідної програми кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії на 2006-2011 роки за темою «Традиції та новації у сучасному цивільному праві України».