ЗДІЙСНЕННЯ СУБ’ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ: ПОНЯТТЯ, СПОСОБИ, МЕЖІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні триває процес розбудови правової держави. Протягом останніх років прийнято чимало нормативно-правових актів, у яких головною цінністю в державі оголошено людину, закріплено велику кількість особистих прав і свобод, передбачено механізм та гарантії їх здійснення і захисту.

Серед таких актів перш за все необхідно виділити Конституцію України – основний закон держави, яким закладено фундамент демократичного суспільства і закріплені основні права та обов’язки особи, Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Земельний кодекс України, Закони України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про авторське право і суміжні права», «Про захист прав споживачів», «Про інвестиційну діяльність», «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про господарські товариства» тощо. Ратифіковано велику кількість міжнародних актів, які також проголошують і гарантують численні суб’єктивні права фізичних осіб.

Суспільні перетворення, які відбуваються в нашій державі, прийняття вищезазначених нормативно-правових актів стали потужним поштовхом для перегляду багатьох, що не відповідають вимогам сьогодення, цивільно-правових інститутів, застарілих теоретичних положень, розробки нових наукових концепцій, спрямованих не тільки на забезпечення належного здійснення проголошених прав, а й діючих на перспективу.

Складовою частиною однієї з проблем, що має актуальне теоретичне і практичне значення, є питання щодо належного здійснення суб’єктивних цивільних прав фізичних осіб.

Актуальність цієї проблеми визначається як наявністю спірних теоретичних положень, так і недостатністю окремих законодавчих норм, що регулюють відповідні суспільні відносини. Саме тому тема даного дисертаційного дослідження є однією з фундаментальних проблем української цивілістики.

Цій проблемі у своїх наукових працях приділяли увагу такі відомі вчені-цивілісти як: М. М. Агарков, Н. В. Безсмертна, І. А. Бірюков, С. М. Братусь, Є. В. Васьковський, В. П. Грібанов, О. В. Дзера, І. О. Дзера, В. П. Доманжо, В. С. Єм, В. І. Ємельянов, О. О. Єрошенко, Ю. О. Заіка, О. С. Іоффе, М. С. Карпов, О. В. Коновалов, С. М. Корнєєв, В. М. Коссак, Н. С. Кузнєцова, І. М. Кучеренко, Д. Д. Луспеник, В. В. Луць, Р. А. Майданик, О. О. Маліновський, М. С. Малєїн, Д. І. Мейер, Є. О. Мічурін, Й. О. Покровський, І. Й. Пучковська, О. А. Пушкін, З. В. Ромовська, В. О. Рясенцев, Н. О. Саніахметова, О. П. Сергєєв, М. О. Стефанчук, Р. О. Стефанчук, Є. А. Суханов, В. А. Тархов, Ю. К. Толстой, Є. О. Харитонов, Р. Й. Халфіна, Ю. С. Червоний, Я. М. Шевченко, В. Л. Яроцький, Т. С. Яценко та ін.

Проте, значна кількість питань, пов’язаних з даною проблемою, на сьогодні залишається невирішеною або відповіді на них неоднозначні.

Певної складності у вирішенні зазначеної проблеми додає той факт, що на сьогодні вітчизняна наука цивільного права майже не має у своєму арсеналі фундаментальних наукових праць, присвячених безпосередньо цій проблематиці. Більшість робіт, у яких приділялася увага зазначеній вище проблемі, припадають на період дії ЦК УРСР 1963 року та радянського цивільного законодавства. У зв’язку з цим виникає потреба перегляду вже існуючих наукових положень з питання здійснення і захисту цивільних прав щодо чинного законодавства. Адже за цей період цивілістика зробила значні кроки вперед у своєму розвитку.

Крім того, аналіз судової практики та статистики свідчить, що з кожним роком зростає кількість судових спорів з приводу здійснення суб’єктивних цивільних прав фізичних осіб, передбачених ЦК України та іншими актами цивільного законодавства.

Відсутність єдиного підходу до розуміння чинного цивільного законодавства, що регулює здійснення суб’єктивних цивільних прав, може сприяти виникненню проблем у сфері їх практичного застосування. Особливо це стосується меж здійснення суб’єктивних цивільних прав та зловживання правом. У свою чергу, це зумовлює необхідність розроблення обґрунтованих науково-практичних рекомендацій з метою забезпечення правильного розуміння та ефективного застосування зазначених вище положень цивільного законодавства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів наукової роботи кафедри цивільного права і процесу, планів науково-дослідних робіт та тематичних планів Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2008 роки, а також планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2001 років (Рішення колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4 КМ/2), Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 років, затвердженої наказом МВС від 30.06.2002 № 635, Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004–2009 р.р., затвердженої наказом МВС від 05.03.2004 № 755.