НОМІНАТИВНО-КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ПОЗНАЧЕННЯ УСМІШКИ ЯК КОМПОНЕНТА НЕВЕРБАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

Краткое содержание

Шляхом аналізу питань співвідношення вербального і невербального в передачі емоційних значень установлено, що лінгвістичною наукою накопичено достатньо знань, які дозволяють здійснити розв’язання таких проблем: визначення ролі та місця конкретного невербального вияву емоцій – усмішки – в мовленнєвій комунікації, аналіз і систематизація корпусу мовних засобів, які використовуються для позначення усмішки в сучасній англійській мові, виявлення та конкретизація закономірностей функціонування мовних засобів передачі усмішки з погляду емотіології. Комунікативно-функціональний підхід до вивчення мовного втілення усмішки як компонента невербальної поведінки ґрунтується на розгляді різноманітних засобів її вираження в системі сучасної англійської мови та англомовному художньому тексті з урахуванням об’єктивного змісту, соціопсихологічних, фізіологічних і комунікативних особливостей цієї невербальної дії.

         Аналіз наявних у галузі суміжних гуманітарних наук праць, пов’язаних із проблемами емоційної експресії взагалі, й усмішки як невербального засобу вираження емоцій зокрема, дозволяє зробити висновок про знаковий характер досліджуваного невербального вияву (К.Е.Ізард, Г.Є.Крейдлін, P.Ekman, R.Spitz). Онтогенетичні особливості мімічної реакції “усмішка” зумовлюють пріоритет її функціонування як невербального знака емоцій, здатного брати участь у передачі всіх фундаментальних емоцій людини, передусім, позитивних. У мовленнєвому спілкуванні усмішка важлива як маркер емоційних стосунків комунікантів. Емотивне функціонування усмішки облігаторно корелює з індивідуальними та соціальними характеристиками суб’єктів комунікації. Разом з тим фактор ранньої соціалізації усмішки (І.Н.Горєлов, P.Ekman, R.Spitz) пояснює здатність цього невербального компонента бути засобом соціальної взаємодії між людьми. Тому поряд з емотивною функцією, залежно від умов реалізації та конкретних комунікативних завдань, які стоять перед мовцем, спектр прагматичної спрямованості усмішки представлений спонукальною та регулятивною функціями. З огляду на прийняті в конкретному лінгвокультурному соціумі “правила вияву” емоцій (за допомогою усмішки у тому числі) вбачається необхідним враховувати культурологічні особливості використання усмішки в комунікації.

Втілення в мові знакового характеру невербальної дії усмішки передбачає залучення певного корпусу мовних одиниць різних рівнів, вибір яких є когнітивно й комунікативно зумовленим. Номінації невербального знака емоцій “усмішка”, які мають різне лексико-граматичне наповнення, вплетені в комунікативний акт і беруть участь у здійсненні спілкування індивідів.

До мовних засобів репрезентації невербального знака емоцій “усмішка” належать закріплені в мовній системі й відображені в лексикографічних джерелах номінації усмішки, які адекватно відтворюють цю невербальну дію в тексті. Зазначені номінації подані спеціальними та неспеціальними мовними одиницями. Спеціальні мовні засоби (іменники й дієслова – smile, grin, sneer, laugh, giggle та ін.) можуть модифікуватися по лінії іменника-номінації, внаслідок чого можна виділити спеціальні похідні мовні засоби позначення усмішки, які включають фразові дієслівні словосполучення (to have a smile, to give a laugh, to smile a smile, to utter a laugh, to laugh a laugh та ін.), усталені дієслівні словосполучення (to break into a smile, to let out laugh, to burst out laughing та ін.) і номінативні комплекси (demi-smile, half-smile). Неспеціальні мовні засоби репрезентації усмішки будуються за основною структурною моделлю V + N, де V – дієслова, що передають рух усмішки, а N – іменники, які вказують на орган продукування кінеми, – lip(s), mouth. На основі ознаки “орган продукування невербальної дії” групу неспеціальних мовних засобів передачі усмішки формують номінації, які містять лексему lip(s), – to curl (the co ers of) one’s lips (upward), to curve (the co ers of) one’s lip(s) (upward), to tu up (the co ers of) one’s lips та ін., і номінації, що містять лексему mouth, – to curl (the co ers of) one’s mouth (upward), to tu up (the co ers of) one’s mouth та ін.

Незважаючи на досить широкий спектр мовних засобів передачі усмішки, нездатність даних номінацій забезпечити відображення всіх нюансів значення вербалізованої кінеми, а також конкретних особливостей форми її продукування зумовлює виникнення засобів номінації усмішки мовленнєвого плану (О.В.Дємєнтьєв). Останні можуть утворюватися шляхом комбінування спеціальних і неспеціальних мовних одиниць (the co er of her lips curved just enough to hint at a smile (Fowles, p. 32); she would try to smile but the smile was only visible as a painful tightening of the muscles at one co er of her mouth (Farris, p. 102)), а також шляхом модифікації спеціальних мовних засобів, який ґрунтується на синтаксичному процесі розгортання, зокрема, іменників-номінацій усмішки (a trace of a smile, the hint of a smile, the contortion of a smile, a shout of laughter, pockets of laughter та ін.). Такі номінації мають певний ступінь образності, але внаслідок інтенсивного вживання можуть стандартизуватися, перетворюючись на штампи й отримуючи лексикографічне відображення (це стосується таких номінацій, як the ghost of a smile, a bit of laughter, a fit of laughter та ін.). 

Розгляд проблеми передачі невербальної поведінки засобами мови показав, що загальновживані, прагматично засвоєні невербальні компоненти комунікації, до числа яких належить усмішка, характеризуються максимальною соціальною значущістю і тому вербалізуються за допомогою значної кількості одиниць. Як наслідок, невербальний знак емоцій “усмішка” може відображатися кількома кореферентними спеціальними мовними засобами, що мають у своїй сукупності певну семантичну організацію й маніфестують регульовані функціональним призначенням закономірності синтаксичної побудови. Дослідження лексикографічного матеріалу на основі методу “ланцюжка словникових дефініцій” (Ж.А.Коротких) дозволило виділити корпус лексичних одиниць, які використовуються в сучасній англійській мові для позначення усмішки. Проведений аналіз показав, що всі спеціальні мовні засоби передачі усмішки на підставі наявності тісного семантичного зв’язку, який виявляється в їх синонімічних відношеннях, об’єднуються в лексико-семантичну групу (далі – ЛСГ) мовних одиниць, що передають невербальний знак емоцій “усмішка”. Гіперонімом ЛСГ “усмішка” є найбільш повна за смисловим обсягом значень номінація smile. Виділену ЛСГ склали два синонімічних ряди: синонімічний ряд “усмішка” з домінантою – лексемою smile і синонімічний ряд “сміх”, домінантою якого виступає лексема laugh, що фіксує диференційну ознаку “участь голосу (звук)”. Відповідно до складу синонімічного ряду “усмішка” входять номінації demi-smile/half-smile, smile, beam, grin, simper, smirk, sneer, fleer, [leer], а синонімічний ряд “сміх” об’єднує номінації laugh, chuckle, chortle, cackle, giggle, snicker (snigger – Am.), titter, [twitter], [jeer], guffaw, [roar], [shriek], [whicker], ha-ha, hee, hee-haw, haw-haw, te-hee (у квадратні дужки взято ті номінації, для яких значення “усміхатися” є не основним словозначенням).

Семантична структура спеціальних засобів позначення усмішки містить оцінний компонент, який може бути константним або змінним. Узагальнення результатів дослідження лексикографічного й ілюстративного матеріалів дозволило на основі характеру знакової співвіднесеності об’єднати спеціальні мовні засоби передачі усмішки у дві групи одиниць: номінації усмішки з емотивно-константною знаковою природою, за якими постійно закріплений позитивний  або негативний оцінний знак емотивності, – beam (+), smirk (-), simper (-), sneer (-), fleer (-), [leer] (-), snicker /snigger (-), titter (-), [twitter] (-), [jeer] (-), [shriek] (-), [whicker] (-) – і номінації усмішки з емотивно-змінною знаковою природою, які однаковою мірою здатні до передачі і позитивного, і негативного емотивного значення; критерієм установлення типу оцінного знака для цих номінацій є емотивний контекст (Н.О.Позднякова, В.І.Шаховський): smile (+/ -), grin (+/-), laugh (+/-), chuckle (+/-), chortle (+/-), cackle (+/-), giggle (+/-), guffaw (+/-), [roar] (+/-). Проведена в такий спосіб систематизація, яка зафіксувала різноманітність номінацій усмішки з негативною емотивною спрямованістю, виявилася черговим підтвердженням визначеної лінгвістами семантичної універсалії (Л.Г.Бабенко, В.О.Маслова, В.І.Шаховський) щодо існування в лексиконі емоцій усіх мов дихотомії за типом оцінного знака і домінування в лексиконі негативності (при переважанні позитивності у вживанні та синтагматичному комбінуванні), що є свідченням схожості емоційних систем різних лінгвокультур.

Аналіз валентнісних потенцій номінацій усмішки дозволив виявити корпус основних лексичних одиниць, які використовуються в англійській мові для опису різноманітних характеристик усмішки, і визначити закономірності його семантичної організації. Вивчення мовного матеріалу засвідчило, що систематизація лексичних засобів опису усмішки може здійснюватися за двома параметрами: за ознакою “референційна характеризація” та на основі критерію експлікації/імплікації емотивного значення невербального компонента комунікації “усмішка”.

На відміну від номінацій невербальних знаків, які характеризуються відносною комунікативною однозначністю і стійкою відповідністю форми й змісту, спеціальні мовні засоби smile і laugh належать до номінацій невербальних компонентів комунікації з “широкою семантикою”. Як наслідок, у змістовному плані вони можуть трактуватися досить широко і відноситися до різноманітного кола значень, емоційних переживань. Було встановлено, що мовні засоби опису усмішки, різнопланові за своїми семантичними характеристиками, мають спільні риси. Така особливість пов’язана з тим, що дані лексичні одиниці описують фізичні параметри кінеми “усмішка” або класифікують характеристики носія кінеми – суб’єкта комунікації. Отже, на основі ознаки “референційна характеризація” лексичні засоби опису усмішки поділяються на дескриптивні лексичні одиниці, що передають особливості фізичних параметрів усмішки, та індексальні лексичні одиниці, які відображають характеристики особистості комуніканта.

Група дескриптивних лексичних одиниць (дескрипцій) позначає різноманітні фізичні параметри (характеристики) невербального знака “усмішка”: ширину усмішки, задіяння куточків рота, швидкість появи/згасання усмішки, її тривалість – Another huge smile (Kellerman, p. 405); “Thank you, Sir Felix”, Ancella replied with a faint smile (Cartland, p. 7); “Belive it or not, this water’s seventy-five degrees”, she said with a big slow-motion smile (Patterson, p. 326); He had a big toothy smile for such a little face (Patterson, p. 386), участь голосу, якість, силу звучання сміху та різноманітних форм його вияву – Leila had laughed uproariously and kissed him (Clark, p. 141); She laughed, a hoarse, discordant sound that startled them both (James, p. 285); Laughter. A deep, throaty giggle (Kellerman, p. 65). Дескриптивні лексичні одиниці також можуть характеризувати усмішку з погляду “загального враження”, яке справляє кінема, описуючи її з позиції “гарний/негарний”, “приємний/неприємний”: Her smile was very beautiful (Lauwrence, p. 14).

Група індексальних мовних засобів представлена лексичними одиницями, які шляхом передачі різних якісних характеристик усмішки маркують характеристики особистості самого носія кінеми, і включає:

а) індекси фізичних характеристик комуніканта, що вказують на вік, стан здоров’я, стать суб’єкта комунікації: “Signore, you punish me, I want to do it” she said and then laughed herself, a hoarse sexless laugh from old age (Rice, p. 405);

б) індекси соціальних характеристик носія кінеми, які вказують на його соціальний статус і соціальні ролі, що виявляються відповідно в характері соціальних стосунків комунікантів (стосунки співробітництва, домінування або поблажливості) (М.А.Аріян, З.З.Чанишева): He smiled an infinitely friendly and compassionate smile (Durbridge, p. 29); Dr. Masterson gave him a condescending smile (Co well, p. 307); Nokes managed a tiny professional smile (Grisham, p. 442); His laugh was low, well-bred, amused (Clark, p. 45);

в) індекси емоційного стану суб’єкта комунікації, що експлікують конкретне емотивне значення усмішки. Здебільшого усмішка свідчить про переживання комунікантом емоцій “із знаком +” (за даними аналізу мовного матеріалу кількісне співвідношення випадків появи усмішки як сигналу позитивного емоційного стану по відношенню до усмішки – сигналу негативного емоційного значення – становить 67% до 33%). Разом з тим, як показав проведений аналіз, усмішка може брати участь у передачі всіх фундаментальних емоцій людини (К.Е.Ізард). Експлікація емоційної семи номінаціями smile, laugh та ін. здійснюється за допомогою спеціальних і контекстуальних лексичних одиниць вираження емоцій людини – індексів емоційного стану комуніканта: 

·     інтерес-збудження: She smiled eagerly at the beautiful handwriting on one envelope and the precise retu address in the upper co er <…> (Clark, p. 7);

·                задоволення-радість: Alvirah tu ed off the recorder and beamed in satisfaction (Clark, p. 64);

·        здивування: Pelfrod’s answering smile was surprised, almost pitying (Durbridge, p. 58);

·        сум (смуток): Hudson smiled rather bitterly (Durbridge, p. 50);

·        гнів: She gave an angry laugh (Maugham, p. 185);

·        відраза: Her smile was rich with disgust (Kellerman, p. 414);

·        презирство: And in one final act of defiance he let his eyes move slowly, eloquently, up and down the figure before him as his mouth lengthened in a pure contemptuous sneer (Rice, p. 575);

·        страх: Pop’s mouth was set in a hard, strained grin of fear (King, p. 712);

·        сором, збентеження, провина: Then she gave a smile of pretty confusion (Conway, p. 46).

г) індекси аксіологічного ставлення комуніканта, що кваліфікують ставлення індивіда до дійсності з погляду  її ціннісних параметрів. Оцінка, що міститься в мовних одиницях, які характеризують усмішку, може розглядатися з позиції і носія, і реципієнта кінеми. Оцінка з позиції носія кінеми “усмішка” актуалізує за основними ознаками “добре/погано”, “схвалення/несхвалення” ставлення комуніканта до повідомлення, співрозмовника, ситуації спілкування тощо: “So, you’re Dean’s brother”, she said, with an appraising smile (Conway, p. 45). Оцінка з позиції реципієнта кінеми додатково диференціює постійні (природні) або оказіональні (ситуативні) риси усмішки: He had a deep voice and a pleasant smile (Grisham, p. 263); Shovich smiled a cold, chilling smile (Clancy, Pieczenik, p. 60);

д) індекси волевиявлення комуніканта, які маркують нещирість усмішки, контрольованість у продукуванні кінеми з боку суб’єкта цієї невербальної дії – She gave another heartless chuckle (Kellerman, p. 159); She kept her smile tu ed on (Patterson, p. 172) – або фіксують одночасно цілеспрямованість та ілокутивне значення усмішки –“We know each other”, Lauren smiles flirtatiously (Ellis, p 193); He produced what he hoped was a disarming smile (Durbridge, p. 16).

Розглянуті під таким кутом зору особливості систематизації корпусу лексичних одиниць, які використовуються в англійській мові для характеризації усмішки, показали, що вживання номінацій невербального знака “усмішка” в тексті потребує актуалізації релевантних ознак номінованої невербальної дії. Проведений аналіз фактичного матеріалу дозволив також установити, що поряд з індексами емоційного стану комуніканта, які експлікують емотивне значення усмішки і в такий спосіб виступають прямими конкретизаторами емотивної ознаки кінеми, інші лексичні одиниці – члени дескриптивної та індексальної груп – також можуть виступати у ролі конкретизаторів (але непрямих) емотивного значення усмішки. Непрямі конкретизатори сигналізують про переживання носієм кінеми “усмішка” емоцій, що належать в цілому до зони схвалення/несхвалення та передають емоційно позначене ставлення комуніканта до різних явищ дійсності. Наприклад, an approving smile (схвальна усмішка), a friendly smile (дружня усмішка) вказують на позитивну емоційну тональність; a fake smile (фальшива посмішка), smile condescendingly (посміхатися зневажливо) асоціюються із зоною несхвалення. Отже, узагальнення результатів дослідження мовного матеріалу дозволяє говорити про переважання емотивної ознаки в реалізації номінаціями усмішки логіко-семантичної валентності.

Мовне позначення усмішки, як і втілення емоцій у мові в цілому, передбачає залучення певного набору засобів і способів інтенсифікації емотивного значення. Мовним засобам вираження невербального компонента комунікації “усмішка” властива так звана внутрішня інтенсифікація, що виявляє себе в парадигматичних відношеннях номінацій усмішки, і зовнішня інтенсифікація, яка полягає у здатності цих одиниць позначати неординарний ступінь інтенсивності емотивного змісту художнього тексту.

Властива вербалізаціям усмішки внутрішня інтенсифікація виявляється у здатності даних одиниць об’єднуватися в парадигму номінацій, які передають різний ступінь інтенсивності емотивної ознаки в межах конкретної зони на шкалі емоцій. Інтенсифікація значення усмішки передбачає експлікацію або імплікацію приросту значення в інтенсифікованому варіанті – відповідній лексемі (лексемах). При цьому, як показав проведений аналіз, параметр “фізична характеристика” виступає формальним показником якісної (емотивної) ознаки. Інтенсифікація емотивного змісту номінацій усмішки може здійснюватися через актуалізацію таких фізичних параметрів, як “ширина усмішки”, “демонстрація зубів”, “участь голосу”, “гучність звучання (сміху)”, “задіяння/зволоження очей”. Вихідна лексема smile із центральним значенням “curve the co ers of one’s mouth upward”, що є немаркованим, і з цього погляду  неінтенсифікованим варіантом, розташовується на нейтральній позначці на шкалі інтенсивності (І.І.Туранський). Інші, марковані, мовні засоби репрезентації усмішки складають суперординарний або субординарний рівень інтенсивності емотивної ознаки (див. рис. 1). Отже, емотивність усмішки, яка співвідноситься з конкретною зоною на шкалі емоцій, може різнитися за ступенем інтенсивності: більш/менш слабка, середня, більш/менш сильна. Проведений аналіз спеціальних мовних засобів з погляду інтенсифікації фізичної (формальної) ознаки в межах зони позитивної емоційної спрямованості усмішки дозволив запропонувати таке розташування цих одиниць на шкалі інтенсивності емотивного значення: