СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ

Краткое содержание

В першому розділі “Теоретичні засади вивчення регіональних інтеграційних утворень” обгрунтована доцільність використання системного підходу в процесі дослідження суспільно-географічних чинників формування системи регіональної економічної інтеграції в Північній Америці. Основні постулати теорії систем та характеристики геосистем як сукупності географічних об’єктів з системою просторових (територіальних) зв’язків (системоутворюючих відношень) між ними дозволяють, на нашу думку, представити регіональну економічну інтеграцію як складну геосистему (рис.1).

Застосування системного підходу дозволяє представити процес регіональної економічної інтеграції як систему відношень і зв’язків між елементами. В якості елементів системи S₁-S₄ на мікрорівні виступають окремі фірми, корпорації, банки, на мезорівні – національні господарства (G₁ та G₂). Взаємодія між елементами на мікрорівні визначається горизонтальними і вертикальними зв’язками: технологічними (внутріфірмова торгівля в процесі кооперування, внутріфірмова та міжфірмова поставка технології); відтворювальними (надання управлінського досвіду від материнських до дочірніх компаній); транспортними (транспортне обслуговування товарообмінних операцій); демографічними (міграція робочої сили між країнами як результат лібералізації); політичними (даний вид зв’язків є характерним для підсистем нижчого та вищого рівня; характеризуються діяльністю політичних партій, а також міжурядовою діяльністю з приводу інтегрування); адміністративними (діяльність спільних комісій, Центрального банку, наднаціональних органів управління) тощо. Система G_n на макрорівні представляє собою систему угод, домовленостей, інститутів, у випадку більш зрілих інтеграційних угруповань – наднаціональних органів управління.