ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ВІД ДЕГРАДАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

Краткое содержание

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи еколого-економічних механізмів захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів в ринкових умовах” - обґрунтовується сутність еколого-економічних механізмів захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів.

Досвід  здійснення земельної реформи засвідчує про формування в суспільстві думки, що вихідним, ключовим принципом подальшого трансформаційного процесу постає  досягнення екологічної спрямованості економічних реформ, а забезпечення державної екологічної безпеки – гарантією переходу  до цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства.

Це в рівній мірі відноситься до розвиненості механізмів захисту земель від деградаційних явищ, як складових  раціоналізації природокористування.

Узагальнюючи наукову думку, механізм захисту земель від деградаційних явищ слід розглядати як систему заходів, спрямованих на локалізацію і ліквідацію вказаних процесів в  землекористуванні.

Аналіз практики використання земельних ресурсів та формування і реалізації системи захисту  земель від деградаційних процесів і особливо в ринковому середовищі показує, що при цьому виникають суперечності між екологічними та економічними інтересами суб’єктів землекористування. Слід підкреслити, що виникнення цих суперечностей є об’єктивною реальністю. Вона обумовлена наявністю різних суб’єктів суспільного виробництва з притаманними їм економічними інтересами. Ці інтереси не завжди збігаються з екологічними вимогами, які б забезпечували формуванню сприятливого навколишнього середовища, тобто нормальних природних умов життя. Якщо для людства, суспільства, особи задоволення екологічних потреб є реальною необхідністю, то для груп людей головним є отримання максимальної економічної вигоди в процесі землекористування.

Щоб узгодити еколого-економічні інтереси і подолати суперечності між ними необхідно заінтересувати відповідну групу людей у вирішенні екологічних проблем. Це можна досягти шляхом екологізації землекористування, тобто формування сприятливого навколишнього середовища, розглядаючи як вагомий чинник виробничої діяльності, який суттєво впливає на виробництво екологічно чистих продуктів, сировини тощо.

Інтеграцію екологічних проблем і економічні інтереси землеволодільців і землекористувачів можна розглядати як головну сутність  еколого - економічних механізмів землекористування і захисту  земель від деградаційних процесів.

Виходячи з вказаних теоретичних основ, механізми розглядаються по набору інструментів і направленості їх застосування щодо розв’язання важливої народногосподарської задачі – захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів, їх відтворення і формування сприятливого навколишнього середовища.

При формуванні захисного механізму визначаються основні складові, які поєднуються у дві підсистеми: екологічного і економічного спрямування.

Екологічний механізм, як підсистема екологічного спрямування,  складається з наступних блоків: управління в галузі використання і охорони земельних ресурсів; екологічна експертиза; моніторинг стану землекористування; прогнозування, експериментальне, технічне і робоче проектування системи природоохоронних заходів; правове, нормативно-методичне забезпечення; науково-інформаційне забезпечення і  супроводження  та авторський нагляд; державний контроль за дотриманням екологічних вимог використання земель та екологічної якості кінцевої продукції; земельно-технічна паспортизація; екологічна освіта.

Підсистема  економічного спрямування (економічний механізм) складається з таких основних блоків: платність землекористування; фінансове забезпечення та кредитування; стимулювання раціонального і екологобезпечного землекористування; економічна відповідальність за екологічну безпеку (відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, санкцій, ліцензування науково-технічної діяльності); ціноутворення з урахуванням екологічних факторів; державний контроль за дотриманням чинного земельного законодавства щодо набуття права власності і користування земельними ділянками.

Захист земель від деградаційних процесів є багатогранною проблемою, вирішення якої потребує застосування в тісному поєднанні як економічних так і екологічних механізмів. Він забезпечить створення реальних умов формування сталого землекористування як в цілому в Україні, так і в окремих регіонах.

Суттєві зміни у формах власності на землю і формах господарювання, які відбуваються із здійсненням земельної реформи, як засвідчує аналіз, призводять до зниження продуктивності земельних ресурсів, погіршення їх якості та екологічного стану навколишнього природного середовища. Це обумовлює необхідність прогнозування подальшого удосконалення механізмів захисту земель від деградаційних процесів при реструктуризації землекористування.

 Масштабність і різноплановість  механізмів захисту земель від деградаційних процесів в ринкових умовах та велике їх практичне значення, обумовлює необхідність здійснення експериментального проектування і моделювання землекористування на загальнодержавному, регіональному і господарському рівнях.

У другому розділі – “Характеристика природних та антропогенних умов з точки зору прояву деградаційних процесів  земель  в Житомирській області” – подано  аналіз впливу природних та антропогенних чинників на розвиток деградаційних процесів земель досліджуваного регіону.

Територія Житомирської області знаходиться в двох фізико-географічних зонах – зоні змішаних лісів і Лісостеповій.

В обох зонах значного поширення набули процеси ерозії (водної та вітрової). Багатовікове використання ґрунтів, переважно без врахування ерозійних процесів, привело до значного змиву і видування ґрунтів, утворення вимоїн, ярів, горбистого рельєфу, наносів піску на днищах балок і заплавах рік, замулювання ставків, великих водоймищ і рік тощо.

Водноерозійні процеси в Житомирській області найбільшого поширення набули в південній (лісостеповій) частині (на відрогах Волино-Подільської височини), яка займає біля 19% від загальної її площі. Основним рельєфоутворюючим фактором тут є ерозійно-акумулятивна діяльність поверхневих вод. Ця територія розчленована помірною і добре розвиненою балково-гідрографічною сіткою басейну ріки Дніпра (коефіцієнт розчленованості досягає 1,5-2,7 км/км²).