СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАННЯ ЯК ЧИННИК АДАПТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ДО РИНКОВИХ УМОВ



Название:
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАННЯ ЯК ЧИННИК АДАПТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ДО РИНКОВИХ УМОВ
Альтернативное Название: СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЕ ЗНАНИЯ КАК ФАКТОР адаптации населения к рыночным условиям
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано її зв'язок з науковими планами, визначено мету і завдання роботи, аргументовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відомості про публікації та апробацію одержаних результатів.


У першому розділі „Теоретико-методологічні основи дослідження соціально-економічного знання” розглянуто сутність знання, з’ясовано концептуальні засади його дослідження, проаналізовано особливості інтегрального підходу до визначення соціально-економічного знання, обґрунтовано соціальний механізм формування та функціонування соціально-економічного знання у суспільстві, що трансформується.


У найзагальнішому вигляді знання можна визначити як правильне відображення у свідомості людини явищ матеріального та духовного світу, зокрема й багатоманітних явищ суспільного життя. Знання містяться не тільки у наукових відомостях, а й у моральних, правових, філософських уявленнях. Сукупність усіх знань індивіда – це його індивідуальна теоретична модель оточуючого світу, тому важливо, щоб вони утворювали цілісну систему теорій, понять, фактів. Знання не завжди є інформацією. Інформацією можуть стати лише нові знання, які мають елемент несподіваності, причому ті з них, які можуть бути корисними в контексті поставленої мети. Інформація передбачає зміну знань, розширення уявлень спостерігача відносно мети та шляхів її досягнення.


Відповідно у роботі розглянуто особливості розуміння категорії „знання” з різних точок зору, зокрема філософією, педагогікою, психологією, наукознавством та теорією інформації. При вивченні основних видів знань, особлива увага зосереджується на аналізі буденного (донаукового) та наукового знання. Буденне знання пов’язане з життєвим досвідом окремого індивіда, засноване на повсякденному досвіді. Наукове знання – є системою знань про закони природи, суспільства, мислення. Знання набуває статус наукового, якщо воно включене в систему обґрунтувань.


Знання виконує три основних функції: онтологічну, орієнтаційну, оціночну. Онтологічна функція забезпечує уявлення про оточуючий світ; орієнтаційна функція вказує напрям та спосіб здійснення цілеспрямованої діяльності; оціночна функція реалізує норми відношень та визначає систему ідеалів в суспільстві.


У даному розділі розглянуто соціологічне розуміння знання в межах соціології знання, як напряму, який аналізує залежність знання (типів світогляду, ідеологій, ідей, категорій тощо) від соціальних чинників (суспільства в цілому, класів, інституцій, соціальних відносин). Виходячи з наявних інтерпретацій знання, проаналізовано основні напрями соціології знання, що склалися у ХХ ст. (неокантіанський підхід, франкфуртська школа, феноменологічний напрям).


Неокантіанський підхід розглядає залежність знання (соціального пізнання) від ціннісних орієнтацій, структура яких ототожнюється з певними соціальними групами чи типами суспільств.


Франкфуртська школа констатує, що знання включене в соціальне ціле і визначається ним. При цьому представники цієї школи відкидають можливість об’єктивного пізнання соціальних явищ, оскільки соціальний світ є лише результатом суб’єктивної людської діяльності.


Феноменологічний напрям виходить з ідеї Е.Гуссерля про конструювання свідомістю соціальної реальності. Існування різних видів соціальної реальності ставиться в залежність від їх визнання соціальними групами. Стверджується кореляція між соціальною групою і певним видом соціальної реальності. Увага представників феноменологічного напряму зосереджена головним чином на інтерпретації взаємозв’язків і взаємовпливів між фактами соціального життя і життя культурного, духовного – цінностями, ідеями, соціальними почуттями тощо. Принципова відмінність між різновидами знання та їх функціональною приналежністю полягає, на думку М.Шелера, в тому, що за своїми джерелами й кінцевим призначенням знання є позитивне, перш за все, розвитком певних інстинктів людини. Іншими словами, знання виконує адаптивну функцію. Феноменологи особливу увагу приділяють вивченню повсякденного, а не теоретичного знання.


Важливою компонентою знання в сучасних умовах є його соціально-економічна складова. До основних методологічних проблем виникнення соціально-економічного знання автор відносить обґрунтування об’єктивної основи для інтеграції та диференціації різних видів знання. Поняття “інтеграції” вживається для характеристики процесів взаємозв’язку та взаємопроникнення раніше розрізнених елементів даної сукупності. Метою інтеграції є утворення цілісної системи для отримання  нових знань. Автор відзначає доцільність визначення суті соціально-економічного знання з позицій інтегративного підходу, що дає змогу вивчати не лише економічне знання, але й його позаекономічні складові. Такий підхід передбачає з’ясування природи та специфіки соціально-економічного знання не лише в економічній сфері, а з урахуванням його суспільної природи.


На думку автора, соціально-економічне знання – це система світоглядних уявлень, якими керується індивід або соціальна група людей у своїх повсякденних економічних діях, тим самим визначаючи їхню економічну поведінку, відносини в економічній сфері. Соціально-економічне знання виникає в процесі інтеграції соціального та економічного знання, воно ґрунтується на інформації про соціально-економічне середовище, результаті та досвіді економічного господарювання і соціально-комунікативних діях, спрямованих на раціональне використання наявних ресурсів.


Дисертантом запропонований соціальний механізм конструювання соціально-економічного знання, який передбачає врахування двох регулюючих контурів (див. рис.). Перший – це умови формування соціально-економічного знання. Його формують чинники пов’язані з економічною свідомістю, економічною культурою (економічною ментальністю), економічною освітою та просвітою населення. Другий – це умови функціонування соціально-економічного знання, що ґрунтуються на реальній економічній поведінці, професійно-предметному рівні реалізації знання (професіоналізації, тобто професійному розвитку населення) і соціальній адаптації до нових економічних умов. У своєму поєднанні зазначені вище чинники – це   можливі   напрями   задіяності   соціально-економічного   знання   у

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины