НЕЙРОДИНАМИЧЕСКИЕ КОРРЕЛЯТЫ СЕНСОРНОЙ ЧУВСТВИТЕЛЬНОСТИ У МОЛОДЫХ ЖЕНЩИН В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СВОЙСТВ ТЕМПЕРАМЕНТА

Краткое содержание

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети у 168 жінок 19-23 років у стані спокійної активності визначали гостроту зору, світлову чутливість, швидкість темнової і світлової адаптації за допомогою адаптометра, абсолютний і термінальний поріг на звук 500 і 1000 Гц та час витривалості до звуку субпорогової гучності – за допомогою аудіометра, поріг просторової дисперсії на внутрішній і зовнішній поверхні кисті – за допомогою естезіометра, відносну помилку відмірювання динамічних, просторових і часових параметрів руху – за допомогою кистьового динамометра, кінематометра Жуковського і секундоміра.

В якості показників нейродинаміки використовували критичну частоту злиття світлових мерехтінь (КЧЗМ), латентні періоди (ЛП) зорово- і акустико-моторних реакцій, реакцію на рухомий об'єкт (РРО), які оцінювали за допомогою хронорефлексометра "Центр" і генератора сигналів. Про інтенсивність збудження судили за співвідношенням ЛП акустико-моторної реакції на звук порогової гучності і гучністю в 40 дБ. Витривалість нервової системи, фонову активованість нервової системи (НС), здатність до генерації збудження оцінювали за графічними модифікаціями тепінг-тесту. Рухливість і врівноваженість ("зовнішній баланс") нервових процесів вимірювали за кінематометричною методикою. Властивості темпераменту визначали за методиками Спілберга-Ханіна [1980], G. Айзенка [1969], В.М. Русалова [1979] і Басса-Дарки [1957]. При формуванні груп жінок з високим та низьким рівнем тривожності, екстраверсії, емоційної нестабільності (нейротизму), агресивності і психомоторної активності за крайні полюси ознак приймали їх значення за межами  ± 1s. Групи досліджуваних склали приблизно 16 % (27 осіб). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакету програм Microsoft Office Excel-2003 і Statistiсa-96. Відмінності між групами визначали за допомогою критеріїв Ст’юдента (t) і Манна-Уітні (U). Для вивчення зв’язків перемінних використовували ранговий коефіцієнт Спірмена (r).

Результати досліджень. Вивчення загального психофізіологічного статусу жінок 19-23 років показало, що вони характеризуються середнім рівнем темпераментальних властивостей. Рівні активації кіркових відділів зорового, слухового і рухового аналізаторів, рухливість збудження і гальмування знаходяться у межах статево-вікових норм. Виходячи зі зниження тепінга за 90 с, КЧЗМ і РРО, для нервової системи випробовуваних характерною є підвищена загальномозкова лабільність, домінування збудження і низька витривалість НС. Сенсорна чутливість у жінок 19-23 років відповідає пороговим значенням відчуттів в зоровому, слуховому, шкірному і руховому аналізаторах у ідентичних статево-вікових і соціальних груп. Кореляційний аналіз вивчених показників психофізіологічного статусу показав відсутність значущих залежностей між характеристиками темпераменту, властивостями нервової системи і чутливістю сенсорних систем. З урахуванням того, що всі залежності найчіткіше виявляються на крайніх полюсах ознак, подальший аналіз проводили на групах з яскраво вираженими властивостями темпераменту.

Порівняльний аналіз показників чутливості сенсорних систем у крайніх за властивостями темпераменту груп показав, що для жінок, які схильні до тривожності і нейротизму, характерними є підвищення абсолютної і термінальної слухової чутливості в 1,2 рази, зниження світлової чутливості в тій самій пропорції і уповільнення пізніх етапів світлової адаптації в 1,4 рази (табл. 1), обумовлені впливом тривожності і нейротизму (0,31 ≤ r ≤ 0,57). Крім цього, високий рівень нейротизму негативно впливає на ефективність темнової адаптації (-0,50 ≤ r ≤ -0,31). Пропріоцептивна чутливість, за даними кінематометрії, у тривожних в 1,5 рази гірша, а у емоційно нестабільних жінок – в 1,7 рази краща, порівняно з контролем. Дані динамометрії показали зворотну закономірність. Часові відрізки емоційно нестабільні і тривожні жінки недовідмірюють сильніше за своїх антиподів, причому ця різниця у тривожних становить 52%, а у емоційно нестабільних – 89%. Крім того, у останніх порівняно з емоційно стабільними майже в два рази вищій поріг тактильної рецепції. Тривожні жінки також гірше диференціюють тактильні подразники, ніж нетривожні. В цілому, відношення кількості зв’язків нейродинаміки у тривожних досліджуваних складає 16:8, а у емоційно нестабільних – 16:10, що вказує на більшу залежність чутливості від властивостей нервової системи у тривожних і емоційно нестабільних порівняно з не тривожними і емоційно стабільними жінками.