Ф’ЮЧЕРСНІ РИНКИ: ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ



Название:
Ф’ЮЧЕРСНІ РИНКИ: ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТАНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ
Альтернативное Название: Фьючерсном рынке: ГЛОБАЛЬНЫЕ ТЕНДЕНЦИИ И СТАНОВЛЕНИЕ В УКРАИНЕ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та вказано на практичне значення отриманих результатів.


Структурно дисертація побудована як класичне дослідження з міжнародної економіки, спочатку виявляються загальносвітові тенденції розвитку ф’ючерсних ринків, а після чого пропонується концепція становлення їх в Україні в контексті інтеграції до світового економічного простору.


У першому розділі  – “Теоретико-методологічні основи функціонування міжнародних ф’ючерсних ринків” сформовано категорійний апарат та методологічний інструментарій їх дослідження, визначено сутність, місце і роль міжнародних ф’ючерсних ринків у світовій фінансовій архітектурі, виявлено глобальні тенденції їх розвитку, запропоновано гіпотезу фрактального характеру цих ринків.


Використовуючи системний підхід у економічних дослідженнях, ф’ючерсні ринки одночасно розглядаються як необхідний елемент сучасної міжнародної фінансової архітектури (під цим терміном розуміється формування нового устрою світового фінансового середовища) та самостійна складна, нелінійна відкрита система, що в свою чергу включає такі основні елементи, як інструменти (ф’ючерси та опціони), учасників (спекулянти та хеджери), біржову інфраструктуру, технології торгівлі та інвестування. Причому вперше в українській економічній літературі міжнародні ф’ючерсні ринки досліджуються як строкові сегменти фінансового ринку, незалежно від того, які базові активи лежать в основі ф’ючерсних контрактів (товари чи фінансові інструменти). У цьому контексті товарні ф’ючерсні та опціонні контракти, які багато разів перепродаються, генерують грошові потоки, застосовуються в управлінні ціновими ризиками, віднесено до фінансових інструментів всупереч вимогам щойно прийнятих міжнародних стандартів бухобліку.


У дисертації проаналізовано поняття, які розкривають суть міжнародних ф’ючерсних ринків, а саме: “строковий ринок”, “ф’ючерсний ринок”, “ринок деривативів”, “ринок строкових фінансових інструментів”, “ринок похідних фінансових інструментів”, звернуто увагу на їх різне не завжди точне трактування. Критичний аналіз зарубіжної літератури показав, що і в країнах розвинутого ринку, де ф’ючерсний ринок функціонує особливо успішно, зберігається невизначеність у виявлені суті та понятійному апараті цього ринкового феномену.


Термін ф’ючерсні ринки є калькою англійського терміну Futures Markest, що дослівно перекладається майбутні ринки. Ціни, які встановлюються на цих ринках публікуються під рубрикою “Futures prіces” - майбутні ціни. Вони є прогнозними цінами на активи з негайною поставкою, які в свою чергу щоденно друкуються під рубрикою Spot (спотові), або Cash prіces (касові ціни).


У США та Великобританії, де немає законодавчого визначення цінних паперів, строкові інструменти та ф’ючерсні й опціонні контракти пов’язують з термінами securіty, виділяючи їх на практиці та у економічній літературі вживанням терміну derіvatіves. Звідси і походять україномовні кальки ”деривативи” та переклад цього терміну похідні цінні папери. У країнах континентальної Європи строкові контракти не належать до цінних паперів, де суть останніх формалізовано у законодавчих актах.


Українське право, як і європейське, контракт цінним папером не вважає. У Цивільному Кодексі України, прийнятому на початку 2003 року, поняття контракт відсутнє, однак є його синонім договір, який на відміну від версії колишнього кодексу трактується не як дії, а як “домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов’язків”, а строк договору, як “час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов’язки відповідно до договору”, що повністю відповідає процедурам укладання ф’ючерсних та опціонних контрактів як строкових договорів.


У дисертації запропонована наступна методологічна послідовність у розв’язанні наукових та законодавчих проблем: по-перше, віднести ф’ючерси та опціони до фінансових інструментів; по-друге, запровадити розширену класифікацію фінансових інструментів, особливу увагу звернувши на такі класифікаційні ознаки, як форма обігу та бухгалтерського обліку, характер контрактних відносин, місце обертання, строковість та похідність. Ця класифікація дозволить серед фінансових інструментів виділити такі, що обертаються на ринку у вигляді цінних паперів, та такі, що існують у вигляді контрактів як з негайною поставкою так і поставкою або ліквідацією у конкретно визначені строки. Цей поділ є досить важливим, оскільки саме тут і спостерігаються різні підходи англо-американського та європейського права до трактування строкових та похідних фінансових інструментів.


Строковість ґрунтується на зсуві строків укладання угоди та розрахунків за нею. Саме ця характеристика є основою поділу ринку на ринок з негайною поставкою (spot, cash) та строковий (future). Відзначаючи неточність цього трактування, автор вважає, що поняття строковий ринок є ширшим від поняття ф’ючерсний ринок, оскільки крім останнього включає ще й позабіржовий ринок. Інтегруючи теоретичні погляди зарубіжних та вітчизняних вчених, а також власне бачення цієї проблеми, у дисертації запропоновано авторське визначення категорії строкового ринку як системи міжнародних економічних відносин між основними учасниками щодо укладання угод (контрактів) із завчасною поставкою реальних активів (форвардів), або їх обміном (свопів), зобов’язань (ф’ючерсів) та прав (опціонів, варрантів) на ці активи за цінами та курсами, погодженими в момент їх укладання, а також з різноманітними комбінаціями цих угод (синтетичних, гібридних) з метою виявлення майбутніх цін, підвищення інформаційної ефективності та насиченості, отримання доходів та трансферту ризику.


Наведене визначення дає змогу в системі строкових ринків виділити підсистему міжнародні ф’ючерсні ринки, на яких здійснюється купівля-продаж зобов’язань та прав на активи в майбутньому. Ця підсистема і є об’єктом нашого дослідження, до неї належать виключно міжнародні ф’ючерсні та опціонні біржі, яких у світі налічується близько п’ятдесяти. Інструменти цих ринків стали основою конструювання різних фінансових інновацій, в першу чергу з метою ефективного управління ризиками та додаткового отримання доходу, що отримало назву фінансової інженерії. Саме із врахуванням цих нових тенденцій розвитку у дисертації пропонується уточнити класифікацію біржових товарів. Замість традиційного поділу на дві групи сировинних товарів, цінні папери та валюту, їх поділено на три великих групи:


·                 сільськогосподарська сировина, лісові товари та продукти їх переробки;


·                 промислова сировина;


·                 фінансові інструменти.


До складу останньої групи включені цінні папери, валюта, строкові похідні фінансові інструменти (форварди, ф’ючерси, опціони, свопи з різними базовими активами, зокрема, індексами, відсотковими ставками) та їх гібридні, екзотичні та синтетичні комбінації (валютна облігація, опціон на ф’ючерс, ф’ючерс на своп тощо). Провідні міжнародні ф’ючерсні біржі уже досить активно пропонують своїм клієнтам набір таких інструментів, стратегій та технологій управління ціновими ризиками.


У дисертації запропоновано вживати термін строкові похідні фінансові інструменти стосовно тих інструментів, які характеризуються двома визначеними ознаками, а саме строковістю та похідністю, а для інструментів, які характеризуються однією з названих ознак вживати відповідний термін: строкові фінансові інструменти, або похідні фінансові інструменти. Похідний фінансовий інструмент – це строковий контракт, за яким вартісна оцінка величини зобов’язань або прав одного контрагента зафіксована, а іншого залежить від вартості базового активу, тобто є похідною. На Рис 1. запропоновано класифікацію фінансових інструментів, показано взаємозв’язок між ними та проведено розмежування між цінними паперами та фінансовими інструментами у формі контрактів. Така класифікація має принципове значення для гармонізації національного права з міжнародним в процесі вступу до світових організацій (СОТ та ЄС) та при вирішенні проблем державного регулювання обігу строкових фінансових інструментів державними органами, уже існуючими або спеціально створеними для цих цілей (Комісія з ф’ючерсної торгівлі).


 


Розглядаючи міжнародні ф’ючерсні ринки в якості елемента системи глобальної фінансової архітектури, було підкреслено його необхідність, як такого, що вирішує протиріччя між циклічністю коливань ринкової кон’юнктури та необхідністю забезпечення стабільного фінансового стану учасників товарного та фінансового ринків.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины