ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА БАНКУ



Название:
ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА БАНКУ
Альтернативное Название: ФИНАНСОВАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ БАНКА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено ступінь наукової розробки теми дослідження, сформульовано об’єкт, предмет, мету та задачі дослідження, характеризується методологічна, науково-теоретична основи роботи, наукова новизна, практичне та теоретичне значення роботи, зазначено про апробацію результатів дослідження.


У першому розділі «Правова характеристика правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою», який складається з трьох підрозділів, розглянуто загальну характеристику правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою.


У підрозділі 1.1. «Специфіка правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою» розглядається поняття та ознаки правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою. Визначається, що окрім загальних ознак, притаманних всім правовідносинам, правовідносини, які виникають у зв’язку з рекламою, мають специфічні риси, до яких слід віднести: наявність великої кількості нормативних актів, в яких містяться вимоги до реклами, виділення законодавцем із кола учасників цивільного обігу спеціальних суб’єктів правовідносин (рекламодавця, виробника, розповсюджувача та споживача




реклами), наділення зазначених суб’єктів спеціальними правами та обов’язками.


Залежно від суб’єктного складу правовідносини, які виникають у зв’язку з рекламою, можуть бути поділені на: рекламні правовідносини, що виникають з приводу виготовлення, розповсюдження та споживання реклами, та правовідносини, які виникають з приводу здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, захисту прав суб’єктів від порушень недобросовісною рекламою тощо.


Аналіз характеру правових норм, які регулюють відносини, що виникають при виробництві та розповсюдженні реклами, дозволяє зробити висновок про неоднорідність таких правовідносин. Останні можуть бути як майновими, заснованими на рівності, автономії волі і майновій самостійності сторін, так і відносинами, заснованими на владі-підпорядкуванні. Правовідносини, які виникають у зв’язку з рекламою, мають комплексний характер, у зв’язку з чим регулюються нормами приватного та публічного права.


У підрозділі 1.2. «Суб’єкти правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою» проведено дослідження суб’єктів правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою.


Особливістю суб’єктів правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою, є можливість співпадіння в одній особі рекламодавця та виробника реклами, виробника та розповсюджувача реклами або трьох зазначених учасників в одній особі.


Визначається, що Закон України «Про рекламу» регулює правовий статус рекламодавця, виробника та розповсюджувача як соціальної, так і комерційної реклами, у зв’язку з чим, обґрунтовується положення про необов’язковість наявності у зазначених суб’єктів статусу суб’єкта господарювання.


В окрему категорію суб’єктів правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою, виділяються органи державної влади, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про рекламу.


У підрозділі розглядаються права об’єднань громадян та підприємців, як суб’єктів правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою. Звертається увага на те, що запровадження практики здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу об’єднаннями підприємців та громадян, виробників та розповсюджувачів реклами сприяло б зменшенню порушень чинного законодавства при наданні рекламних послуг.


У підрозділі 1.3. «Реклама як об’єкт правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою» на підставі проведеного аналізу наукової літератури та законодавчого визначення реклами зазначається, що термін «інформація», хоча і виступає ключовою категорією, однак відображає одну зі складових сутності реклами, як об’єкту правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою. У




зв’язку з цим пропонується розмежовувати форму та зміст реклами. При цьому інформація про особу, товар, роботу чи послугу є змістом реклами, тоді як сама реклама розглядається як форма, у якій виражається призначена для розповсюдження рекламна інформація. Пропонується визначення реклами як будь-якої форми, в якій виражається призначена для розповсюдження інформація про особу чи товар, спрямована на сформування або підтримання обізнаності споживачів реклами та їх інтересу щодо таких особи чи товару, незалежно від застосовуваних засобів.


Обґрунтовується положення про те, що реклама є об’єктом правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою, з моменту її створення, а не з моменту розповсюдження, що сприяє більш ефективному захисту прав та інтересів учасників зазначених правовідносин та надає можливість заборони недобросовісної реклами ще до її розповсюдження.


У підрозділі зазначається, що при незаконному використанні в рекламі чужих рекламних матеріалів та об’єктів права інтелектуальної власності можуть порушуватись не лише права споживачів реклами, суб’єктів господарювання, а й права виробників реклами та авторів, твори яких використовувались при створені рекламного повідомлення. Реклама, в якій незаконно використовуються об’єкти права інтелектуальної власності, розглядається як недобросовісна, у зв’язку з чим надаються пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про рекламу».


У другому розділі «Захист прав на рекламу як об’єкт авторського права», який складається з трьох підрозділів, досліджується поняття та ознаки реклами як об’єкта авторського права, суб’єкти авторського права на рекламу, загальні положення захисту авторських прав.


У підрозділі 2.1. «Правова сутність реклами як об’єкта авторського права» розкривається поняття реклами як об’єкта авторського права. Визначено співвідношення реклами та об’єктів авторського права.


Відповідно до ст. 9 Угоди про співробітництво держав – учасниць СНД у сфері регулювання рекламної діяльності від 19.12.2003 р. реклама може цілком або частково бути об’єктом авторського права й суміжних прав. Чинне законодавство України про рекламу та авторське право не визначає рекламу як самостійний об’єкт авторського права. Разом з тим, не виключний перелік об’єктів авторського права дозволяє рекламу відносити до об’єктів авторського права при наявності наступних ознак: творчий характер реклами, новизна, об’єктивна форма вираження.


Пропонується розглядати рекламу як складний об’єкт, який включає декілька результатів інтелектуальної діяльності, що підлягають охороні відповідно до законодавства України.


Як самостійний об’єкт авторського права, реклама розглядається у двох




значеннях: у вузькому значенні, як твору, в якому втілена призначена для розповсюдження рекламна інформація; в широкому значенні, як об’єктивно вираженого, нового результату інтелектуальної творчої діяльності автора, в якому рекламна інформація виражається у формі музичних, художніх, аудіовізуальних, літературних творів тощо, які охороняються законодавством про авторське право.


Реклама як об’єкт авторського права має внутрішній зміст - певним чином перероблена інформація, що здійснює психологічний вплив на особу, що викликає у неї стійке переконання в необхідності придбання рекламованого товару (роботи, послуги). Ії зовнішньою формою вираження є авторський твір, що відповідає вимогам законодавства про рекламу і про авторське право.


Обґрунтовується, що в рекламі використовуються, окрім об’єктів авторського права, й інші об’єкти права інтелектуальної власності, а сама реклама чи її частини можуть охоронятись як об’єкти права промислової власності (промислові зразки, торговельні марки), у зв’язку з чим пропонується статтю 4 Закону України «Про рекламу» викласти в наступній редакції: «Права інтелектуальної власності в рекламі 1.Використання в рекламі об’єктів права інтелектуальної власності здійснюється відповідно до законодавства України про право інтелектуальної власності».


У підрозділі 2.2. «Суб’єкти авторського права на рекламу» визначено коло суб’єктів авторського права на рекламу або її частини як об’єкта авторського права. Первинним суб’єктом авторських прав на рекламу є її автор. Похідними суб’єктами авторського права на рекламу можуть виступати: юридична особа, з якою автор (виробник реклами) перебуває у трудових відносинах, рекламодавець та інші особи, які на підставі договору або закону набули авторські майнові права. Об’єм авторських прав похідних суб’єктів відрізняється залежно від підстав та умов їх набуття.


У підрозділі розглядаються питання розподілу прав інтелектуальної власності на рекламу як об’єкт авторського права, створену за замовленням. Закон України «Про авторське право і суміжні права» та Цивільний кодекс України по-різному визначають порядок розподілу авторських прав на службовий твір. З метою гармонізації національного законодавства пропонується внести зміни до Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо розподілу майнових прав на службовий твір між автором та роботодавцем, якщо інше не передбачено трудовим договором.


Обґрунтовується пропозиція про закріплення на законодавчому рівні положення, відповідно до якого виключні майнові права на службовий твір переходять до автора, якщо роботодавець протягом трьох років з дня, коли службовий твір був наданий в його розпорядження, не почне використовування цього твору, не передасть майнові права на нього іншій особі.




У підрозділі 2.3 «Реалізація права на захист авторських прав, у правовідносинах, які виникають у зв’язку з рекламою» досліджуються правові засади реалізації права на захист, визначено суб’єктів, які мають право на захист авторських прав. Визначено, що коло суб’єктів, які мають право на захист порушених авторських прав, є ширшим, ніж коло осіб, які мають авторські права. Особа, авторські права якої порушені, може реалізовувати право на захист самостійно або через інститут представництва.


У зв’язку з поширенням практики незаконного використання об’єктів авторського права у рекламі, пропонується до органів, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про рекламу, віднести Центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності.


При проведенні дослідження встановлено, що відсутня поширена практика залучення до захисту авторських прав організацій колективного управління авторськими правами.


Для підвищення ефективності захисту авторських прав суб’єктів правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою, та інших осіб, пропонується надати право на звернення до суду з позовом про заборону недобросовісної реклами не лише органам державної влади, визначеним законом, а й фізичним та юридичним особам, права яких можуть бути порушені недобросовісною рекламою.


У третьому розділі «Захист авторських прав на твори, які використовуються при створенні реклами», який складається з трьох підрозділів, визначаються договори, на підставі яких передається право на використання у рекламі об’єктів авторського права, а також досліджуються окремі форми та способи захисту авторських прав.


У підрозділі 3.1. «Договірні засади використання об’єктів авторського права в рекламі» розглядаються основні види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на об’єкти авторського права, передбачені в законодавстві. Обов’язковою умовою використання об’єктів авторського права, які не перейшли у суспільне надбання, при виготовленні та розповсюдженні реклами є укладання відповідних авторських договорів або визначення умов про авторські права в договорах на створення та розповсюдження реклами.


Визначається, що положення про авторські права можуть бути закріплені як в договорі про створення та (або) розповсюдження реклами, так і в окремих авторських договорах.


Авторський договір, як складне юридичне явище, має по своїй природі комплексний характер. По-перше, він розглядається як юридичний факт, який породжує відповідно до норм права конкретне правовідношення. По-друге, як засіб регулювання, який закріплює міру можливої та обов’язкової поведінки




сторін договору, їх права та обов’язки. По-третє, договір розглядається як охоронний засіб.


Аналіз чинного законодавства про договори щодо розпорядження авторськими правами свідчить про його недосконалість, що виявляється у термінологічній невизначеності та неузгодженості. Виділення в Законі «Про авторське право і суміжні права» договору про передачу невиключного права на використання твору не узгоджено зі ст. 15 зазначеного Закону, відповідно до якої всі майнові права, в тому числі й право на використання, визначаються як виключні.


Обґрунтовується положення про те, що передання виключних майнових прав інтелектуальної власності та авторських прав є більш широкою категорією, ніж відчуження прав, та передбачає передання майнових прав інтелектуальної власності як на постійній, так і тимчасовій основі, у зв’язку з чим пропонується внести зміни до Закону України «Про авторське право і суміжні права».


При використанні в рекламі фотографічних творів, на яких зображено фізичних осіб, окрім отримання дозволу автора, обов’язковим є встановлення наявності згоди безпосередньо особи, зображеної на такій фотографії.     


У підрозділі 3.2. «Цивільно-правовий захист авторських прав» характеризуються правове забезпечення захисту авторських прав. Досліджуються основні форми захисту авторських прав: юрисдикційна та неюрисдикційна. Зазначається, що на практиці перевага віддається саме юрисдикційній формі. Аргументується положення про те, що запровадження більш широкої практики застосування неюрисдикційних способів захисту сприяло б розвантаженню державних органів, які здійснюють захист авторських прав, скороченню за строками розгляду справ про захист авторських прав, збереженню у більшості випадків партнерських стосунків між учасниками конфлікту.


У підрозділі розглядаються способи самозахисту авторських прав суб’єктів правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою. Аналіз цивільного законодавства дозволяє дійти висновку, що окремі способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачені в ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватись не лише судом, а й особами, чиї права порушені. Зокрема це стосується таких способів захисту як зміна правовідношення та припинення правовідношення, які можуть розглядатись як способи самозахисту.


Обґрунтовується можливість та доцільність запровадження практики медіації як процедури примирення конфліктуючих сторін, шляхом їх вступу до добровільних переговорів у присутності нейтральної особи-медіатора з метою досягнення взаєморозуміння.


У підрозділі 3.3. «Судовий захист авторських прав» проводиться аналіз




національної та зарубіжної практики розгляду справ про захист авторських прав у правовідносинах, які виникають у зв’язку з рекламою.


При здійсненні захисту авторських прав одним із головних питань, яке підлягає вирішенню, є встановлення наявності факту неправомірного використання об’єктів авторського права при створенні та розповсюдженні реклами. Особливу складність викликає встановлення факту використання окремої частини твору, що найбільш характерно для теле- та радіо реклами.


Для визначення частини твору, яка підлягає охороні, пропонується використання наступних принципів: принцип відносності, який передбачає виділення частин твору, які підлягають охороні, залежно від виду об’єкта авторського права; принцип оригінальності – захисту підлягають лише ті частини твору, які характеризуються унікальним рішенням їх автора; принцип невизнання охороноздатності ідей.


З метою посилення захисту майнових та немайнових прав суб’єктів авторського права пропонується передбачити у чинному законодавстві України право органів державної влади, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про рекламу, звертатись до суду з позовом про заборону здійснення діяльності з надання рекламних послуг суб’єктам господарювання, які систематично порушують права інтелектуальної власності. Наголошується, що недотримання встановленої судом заборони на надання рекламних послуг повинне розглядатися як підстава для ліквідації юридичної особи – порушника або анулювання реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – порушника авторських прав.


ВИСНОВКИ


У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення захисту авторських прав у правовідносинах, які виникають у зв’язку з рекламою, основними з яких є такі:


1. Правовідносини, які виникають у зв’язку з рекламою – це правовідносини, що виникають між рекламодавцем, виробником, розповсюджувачем, споживачами реклами, а також органами державної влади та іншими суб’єктами з приводу виготовлення, розповсюдження та споживання реклами. Специфіка правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою, полягає в наявності великої кількості нормативних актів, в яких містяться вимоги до реклами, виділенні законодавцем із кола учасників цивільного обігу спеціальних суб’єктів правовідносин (рекламодавця, виробника, розповсюджувача та споживача реклами), наділенні зазначених суб’єктів спеціальними правами та обов’язками.




2. Реклама – це будь-яка форма, в якій виражається призначена для розповсюдження інформація про особу чи товар, спрямована на сформування або підтримання обізнаності споживачів реклами та їх інтересу щодо таких особи чи товару, незалежно від застосовуваних засобів. З метою захисту прав суб’єктів правовідносин, які виникають у зв’язку з рекламою, запропоновано рекламу визначати як інформацію, призначену для розповсюдження, а не розповсюджену, як передбачено у визначенні, закріпленому в Законі України «Про рекламу».


3. Як об’єкт авторського права реклама визначається у двох значеннях: у вузькому значенні, як твору, в якому втілена призначена для розповсюдження рекламна інформація; в широкому значенні, як об’єктивно вираженого, нового результату інтелектуальної творчої діяльності автора, в якому рекламна інформація виражається у формі музичних, художніх, аудіовізуальних, літературних творів тощо, які охороняються законодавством про авторське право.


Основними ознаками реклами як об’єкта авторського права є: творчий характер, новизна, об’єктивна форма вираження.


4. Обов’язковою умовою використання об’єктів авторського права, які не перейшли у суспільне надбання, при виготовленні та розповсюдженні реклами є укладання відповідних договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на об’єкт авторського права або визначення умов про авторські права в договорах на створення та розповсюдження реклами.


Аналіз судової практики свідчить про необхідність удосконалення законодавства України в сфері договірного регулювання розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.


5. Пропонується надати право на звернення з позовом до суду про заборону недобросовісної реклами, крім органів державної влади, також іншим фізичним та юридичним особам, права яких можуть бути порушені такою рекламою, що буде сприяти більш ефективному захисту прав суб’єктів, у зв’язку з чим ч. 3 ст. 27 Закону України «Про рекламу» викласти у наступній редакції: «З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами та учасників рекламного ринку органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону, фізичні та юридичні особи можуть звертатись до суду з позовом про заборону відповідної реклами та її публічне спростування».


6. З метою посилення контролю за рекламою та підвищення ефективності захисту авторських прав запропоновано в Законі України «Про рекламу» ч.1 ст. 26 «Контроль за дотриманням законодавства про рекламу» доповнити абзацом 7 наступного змісту «Центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності щодо дотримання законодавства про право інтелектуальної власності».




7. Запровадження практики медіації при врегулюванні спорів, які виникають із порушення авторських прав, як такої, що ефективно застосовується у міжнародній практиці поряд з іншими альтернативними методами вирішення спорів, сприяло б розвантаженню державних органів, які здійснюють захист авторських прав, скороченню за строками розгляду справ про захист авторських прав, збереженню у більшості випадків партнерських стосунків між учасниками конфлікту.


8. В чинному законодавстві необхідно передбачити право органів державної влади, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про рекламу, звертатись до суду з позовом про заборону здійснення діяльності з надання рекламних послуг суб’єктам господарювання, які систематично порушують права інтелектуальної власності.


 


9. З метою підвищення ефективності захисту авторських прав, у тому числі й у судовому порядку, зазначається про актуальність участі спеціалістів у галузі авторського права в якості представників сторін. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины