ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА ЛІКУВАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МАЗІ „ОФЛОДЕРМ” ПРИ ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНИХ УРАЖЕННЯХ ШКІРИ

Краткое содержание

Для виконання поставленої мети в дисертаційній роботі проводили фармакологічні та токсикологічні дослідження мазі „Офлодерм” та її інгредієнтів, порівняно з хлортетрацикліновою маззю. Досліди проведені на тваринах-аналогах при лікуванні спонтанних та експериментальних гнійно-некротичних ураженнях шкіри.

Експериментальну частину роботи з вивчення фармакологічних, кінетичних властивостей та токсичності мазі „Офлодерм” виконано на найпростіших (Infusoria caudatum), 69 нелінійних білих щурах, 12 морських свинках, 18 кролях. Клінічні дослідження терапевтичної ефективності мазі „Офлодерм” проведені за умов лікування спонтанних інфікованих ран у 26 собак, некробактеріальних уражень кінцівок у 8 овець, при  гнійному запаленні пуповини у 15 телят.

За умови вивчення біологічних властивостей мазі „Офлодерм” визначали наступні показники: здатність мазі поглинати ексудат із рани – за кінетикою абсорбції води через целофанову мембрану; вплив мазевої основи на прояви активності шкірної анафілаксії – на моделі активної шкірної проби на морських свинках; алергізуючу дію мазі – за тестом кон’юнктивальної проби; місцевоанестезуючу дію – шляхом реєстрації латентного періоду відсмикування хвоста щурів на дію термічного подразника; подразнюючу дію – за кон’юнктивальною пробою на кролях; вплив мазі на лізис опікового струпа. Вказані дослідження проведені відповідно до „Методичних рекомендацій з експериментального (доклінічного) вивчення лікарських препаратів для місцевого лікування ран” (1989).

При вивченні фармакології офлоксацину досліджували наступні показники: резорбцію офлоксацину одного та з димексидом при підшкірному і пероральному введенні; розподіл офлоксацину у внутрішніх органах методом рідинної хроматографії, модифікованим у лабораторії ДНДКІ ветпрепаратів і кормових добавок, на хроматографі з флюориметричним детектором (1995); вивчення мутагенної дії офлоксацину проводили на сперматозоїдах білих щурів (1995).

Для визначення терапевтичної ефективності мазі „Офлодерм”, порівняно з хлортетрацикліновою маззю, проведено експериментальні та клінічні дослідження при спонтанних інфікованих ранах на 20 собаках, гнійному запаленні пуповини на 15 телятах, некробактеріальному ураженні кінцівок на 8 вівцях. За цих захворювань визначали кількісний і якісний склад мікрофлори ранового вмісту, встановлювали чутливість виділеної мікрофлори до офлоксацину, порівняно з хлортетрацикліном, гентаміцином, стрептоміцином за показниками мінімальної бактеріостатичної концентрації (МБК) та бактеріцидної концентрації (БЦК) антибіотиків методом серійних розведень із використанням м’ясопептонного бульйону Хотінгера та методом затримки росту бактерій на твердому живильному середовищі.

При вивченні лікувальної ефективності мазі „Офлодерм” у тварин визначали швидкість загоєння ран та нормалізацію морфологічних і біохімічних показників крові: кількість еритроцитів на ФЕК-М за методикою Е.С.Гаврилець і співавт. (1966), концентрацію гемоглобіну крові – гемоглобінціанідним методом (1985), величину гематокриту – мікрометодом за допомогою центрифуги (1985). На основі гематологічних показників червоної крові вираховували еритроцитарні індекси: кольоровий показник, середній об’єм еритроцита, середній вміст і середню концентрацію гемоглобіну в одному еритроциті. Загальну кількість лейкоцитів підраховували у камері Горяєва, а відсотковий вміст окремих лейкоцитів (лейкограму) визначали у мазках крові за загальноприйнятою методикою. Вміст загального білка, альбумінів і глобулінів у сироватці крові визначали біуретовим реактивом за методикою Л.П.Делекторської (1971). Активність амінотрансфераз АлАТ і AcAT у сироватці крові визначали за допомогою відповідних наборів реактивів за методом Райтмана-Френкеля (1969).

Статистичну обробку отриманих результатів цифрових матеріалів морфологічних і біохімічних показників крові тварин проводили за методом В.А.Ойвіна (1960) на комп’ютері за допомогою програми MS Excel (1990).