ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Краткое содержание

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни, які відбулися в останні роки в нашій країні, істотно вплинули на розвиток інституту права власності та його складової частини – права спільної сумісної власності. Широке застосування механізму права спільної сумісної власності, розширення кола його суб’єктів, надання ефективних шляхів здійснення та надійних способів захисту даного права його суб’єктам – це ті передумови, які послужили вдосконаленню даного правового інституту власності.

Особливої актуальності набувають ряд проблем: визначення основних підстав виникнення права спільної сумісної власності, адже, характерна особливість права спільної сумісної власності зумовлена множинністю суб’єктів і єдністю об’єкта; суб’єктний склад (фізичні особи, юридичні особи, територіальні громади, держава); рівноправність суб’єктів при здійсненні наданого їм права (йде мова про недопущення зловживання майновими та житловими правами малолітніх та неповнолітніх дітей з боку батьків, які виступають співвласниками); основні критерії припинення (поділ) права спільної сумісної власності справедливим, законним чином.

Законодавчо не визначені поняття та способи захисту права спільної сумісної власності фізичних осіб, оскільки судова практика незмінно доводить порушення норм права співвласниками та третіми особами.

Розвитку даного правового інституту надали нововведення, закріплені, зокрема, в багатьох статтях (ст. ст. 65, 66, 67, 68, 70, 71, 74) Сімейного кодексу України.

Ретельного аналізу в цьому аспекті потребують Закон України “Про особисте селянське господарство”, “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”, які містять чимало прогалин.

Важливість даного правового інституту власності в цивілістичній науці свідчить про приділення йому підвищеної уваги ще в радянський період. Одним із перших монографічних досліджень стала праця під редакцією Дзери О.В. “Право спільної сумісної власності” (1976 р.). Однак на той час суб’єктний склад права спільної сумісної власності обмежувався тільки подружжям. А тому інший склад права спільної сумісної власності не визнавався та не допускався законом, а в разі виникнення – підлягав негайній ліквідації між фізичними та юридичними особами).

Продовження досліджень розвитку даного правового інституту знаходимо в дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук О.В. Дзери (1996 р.). Даній тематиці присвячений четвертий параграф другої глави вказаної дисертації.

Науково-теоретичною базою дисертації є теоретичні розробки, праці відомих російських, радянських та українських вчених-юристів: Алексєєва С.С., Баранової Л.М., Бєлова В.А., Бєлякова О.М., Бірюкова І.А., Борисової В.І., Венедиктова О.В., Ворожейкина Є.М., Воронцова Г.А., Генкина Д.М., Грибанова В.П., Дзери І.О., Дзери О.В., Драгнєвич Л.Ю., Єршової Н.М., Жилінкової І.В., Маслова В.Ф., Нікітіної В.О., Оридороги М.Т., Орлови Н.В., Пушкіна О.О., Ромовської З.В., Суханова Є.О., Толстого Ю.К., Фурси Є.І., Фурси С.Я., Червоного Ю.С., Шевченко Я.М. та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 29 січня 2003 р.). Роботу виконано відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1997–2002 рр. (рішення Колегії МВС України від 25 червня 1996 р. №7КМ/5) і планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 1997–2002 рр.