ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ РЕГІОНУ



Название:
ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ РЕГІОНУ
Альтернативное Название: ПОВЫШЕНИЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ И ПЕРСПЕКТИВЫ развития фермерских хозяйств РЕГИОНА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі «Теоретико-методичні основи ефективного розвитку фермерських господарств» розкрито історичні і сучасні погляди на сутність розвитку фермерських господарств, визначені чинники, закономірності і принципи розвитку фермерства, уточнено критерій і доповнено систему показників оцінки ефективності у фермерському господарюванні.


Активний розвиток фермерських господарств, як принципово нової для України соціально-економічної форми господарювання, об’єктивно зумовлений ринковими відносинами, але є тривалим і поступовим процесом. Тому визначальним є не тільки досвід зарубіжних країн, але вітчизняний історичний досвід, за яким можна простежити окремі етапи виникнення та розвитку фермерських господарств.


Процес зародження фермерських господарств у Росії, в складі якої була Україна, - 60-ті роки XIX ст., коли для виведення економіки на рівень передових капіталістичних країн була проведена селянська, а в подальшому - столипінська реформа. Реалізація останньої передбачала такі заходи державної підтримки селян: 1) виділення селян з общини і закріплення за ними землі у приватну власність; 2) створення хутірського та відрубного господарства; 3) переселенська політика, яка сприяла переростанню селянських господарств у фермерські, орієнтовані на ринок. Ці заходи забезпечили інтенсивний розвиток аграрного сектора економіки, кооперативного руху. В період Жовтневої революції (1917 р.) відбулася спроба передачі землі селянам проголошенням Декрету про землю. Селяни отримали безоплатно землю, їх звільнили від орендних платежів землевласникам, витрат на придбання нових земель. Але подальшим впровадженням артільного і колективного господарювання, перший був скасований. Наступний етап розвитку села – нова економічна політика (НЕП) - характеризувався державними заходами по відтворенню селянського господарства та широким кооперуванням селянських господарств у сфері постачання засобів виробництва, переробки і збуту сільськогосподарської продукції, кредиту. За роки колективного господарювання селянин став відчуженим від землі, від власності. Сучасна аграрна реформа надала можливість селянину самому та добровільно обирати форму господарювання і спосіб життя.


Розвиток фермерства в Україні налічує 15 років, має такі етапи і направленість: 1) 90-ті роки – «еволюційний» етап - відбулася диференціація сільськогосподарської діяльності і високі темпи створення приватних дрібних власників – фермерів; 2) початок 2000 р.- «революційний» етап, на якому приватний сектор утворює різні форми господарювання, фермерським господарствам надані рівні умови для розвитку.


Фермерське господарство визначене нами як своєрідна складно структурована форма територіальної організації агропромислового виробництва, своєрідний тип сільського поселення, в якому органічно та компактно поєднуються земельна площа й садиба з виробничими, господарськими та житловими будівлями, технікою й інвентарем. Його призначення в перші 10-15 років формування, - забезпечення родини продовольством, освоєння місцевих продовольчих ринків, формування середнього класу на селі. У вузькому розумінні фермерське господарство – це виробнича одиниця (підприємство) сільськогосподарського типу, метою діяльності якого є одержання прибутку та виконання соціальних функцій.


Нами відзначені особливості фермерських господарств: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Розвиток фермерських господарств залежить від державного регулювання земельних відносин, підтримки у створенні виробничої бази, розміру землекористування, формування відповідної інфраструктури, спеціалізації та кооперації, послідовного курсу на формування середнього класу на селі.


Головними закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, що виражається його часткою в загальному обсязі виробництва продукції аграрного сектора і держави, участю в господарських зв'язках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку фермерських господарств як складової аграрного виробництва та загострення суперництва; безперервна конкурентна боротьба за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили. Основними принципами організації та діяльності фермерських господарств визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності, вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.


В методиці дослідження фермерських господарств особливе значення має оцінка їх економічної ефективності, де в якості головного критерію виступає доходність (як додана вартість на одиницю ресурсів – 1 га, 1 працівника, 1 грн. виробничих витрат). Її визначення ґрунтується на операційному обліку та оцінці витрат і доходів фермерських господарств. Їх застосування дозволило обґрунтувати алгоритм програми виробничої діяльності фермерського господарства.


Другий розділ «Сучасний рівень розвитку фермерських господарств в Херсонській області» містить аналіз сучасного стану, ресурсного забезпечення, тенденцій розвитку та ефективності функціонування фермерства.


 


Херсонщина характеризується високою землезабезпеченістю, що надає широкі можливості для розвитку фермерства. За кількістю фермерських господарств знаходиться на п’ятому місці в Україні, і налічує 2529 господарств або 5,9% на 01.01. 2006 р. (у 2004 р. їх налічувалося 2737 одиниць). У їх власності та користуванні знаходиться 193,6 тис. га землі, з них 189,6 тис. га сільгоспугідь (9,6% всієї площі), в т.ч. 179,1 тис. га ріллі. В розрахунку на 1 господарство припадає 75,0 га сільгоспугідь, в т.ч. 70,8 га або 94,4% складає рілля. Збільшення площі сільськогосподарських угідь у користуванні фермерських господарств спричинило значне зростання середнього розміру одного господарства. Із загальної кількості господарств 11,5% мають площу до 10 га, 78,1% - від 10 до 50 га, 10,4% - від 50 га і більше. Фермерськими господарствами взято в оренду 96989,8 га землі або 50,1% загальної площі. Отже, основною тенденцією розвитку фермерства в Херсонській області є укрупнення фермерських господарств при одночасному скороченні їх кількості.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины