МУРАДОВ ВАЛЕНТИН ВАЛЕНТИНОВИЧ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Краткое содержание

розгляду кримінальної справи, його складових, а також організаційних і правових основ застосування такого забезпечення.
У підрозділі 1.1. «Поняття, місце техніко-криміналістичного забезпечення кримінального провадження в криміналістиці і його система» автор досліджує поняття ТКЗ кримінального провадження в цілому, ТКЗ судового розгляду кримінальної справи як його складову.
Автором зроблено висновок, що ТКЗ судового розгляду кримінальної справи, беручи до уваги низку критеріїв, є окремою криміналістичною теорією, що походить з криміналістичної техніки.
Також проаналізовано різні погляди науковців стосовно системи ТКЗ. Встановлено, що у більшості з них відсутнє судове провадження як елемент такої системи. З урахуванням відповідних новацій чинного КПК України, видається, що в його системі доцільно розмежовувати два структурних елементи: ТКЗ досудового розслідування та ТКЗ судового розгляду кримінальної справи (запропоновано авторське визначення).
У підрозділі 1.2. «Предмет, об’єкт, суб’єкти та методи техніко-криміналістичного забезпечення судового розгляду кримінальної справи» досліджено такі елементи ТКЗ судового розгляду кримінальної справи як предмет, об’єкт, суб’єкти та методи.
Предмет ТКЗ судового розгляду кримінальної справи – це закономірності його функціонування як окремого вчення криміналістики. Об’єктом ТКЗ судового розгляду кримінальної справи можна назвати інформацію у вигляді певних даних (інформаційно-модельованих, графічних, хімічних, фізичних, біологічних, молекулярних, тощо), які містяться у речових доказах, документах, висновках експерта, а також матеріали, які їх уточнюють, пояснюють або відображають процес перебігу провадження.
Запропоновано ввести посаду спеціаліста з власне ТКЗ судового розгляду, компетенція якого спрямовуватиметься на забезпечення належного дослідження доказів та демонстрації результатів цього дослідження. З огляду на основне призначення та робочі функції цієї особи правильним буде назвати цю особу «судовим криміналістом».
Методи, що застосовуються у ТКЗ, можна охарактеризувати як сукупність прийомів і способів пізнання, дослідження та вирішення окремих криміналістичних завдань, характерних саме для судового розгляду кримінальних справ.
У підрозділі 1.3 «Організаційні та правові основи техніко-криміналістичного забезпечення судового розгляду кримінальної справи» проведено дослідження та аналіз організаційних та правових основ ТКЗ судового розгляду кримінальної справи і зроблено висновок про необхідність удосконалення їх окремих елементів.
Встановлено недостатньо активну діяльність суб’єкта організаційного забезпечення діяльності органів судової влади – Державної судової
адміністрації України та недоліки у адміністративно-розпорядчому механізмі забезпечення.
Серед правових основ ТКЗ судового розгляду кримінальної справи обґрунтовано введення принципу ліцензійності техніко-криміналістичних засобів; інформаційної безпеки використання таких засобів у судовому засіданні; комплексність, тобто комплексний підхід до аналізованого виду ТКЗ тощо.
Розділ другий «Застосування техніко-криміналістичних засобів як елемент техніко-криміналістичного забезпечення судового розгляду кримінальної справи» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу різного роду особливостей застосування техніко-криміналістичних засобів під час дослідження речових доказів, документів та звуко- і відеозаписів у судовому розгляді кримінальних справ.
У підрозділі 2.1. «Застосування техніко-криміналістичних засобів під час дослідження речових доказів» автор дійшов висновку про важливу роль застосування техніко-криміналістичних засобів під час дослідження усіх доказів, зокрема й речових. Суд оцінює саме матеріали, що були сформовані на основі використання в тому числі і техніко-криміналістичних засобів, то й процес такої оцінки має відбуватись в тому числі і з позиції адекватності вибору шляхів, способів та засобів їх отримання.
Запропоновано вдосконалити норму закону щодо дослідження речових доказів у судовому провадженні (ст. 357 КПК України) в контексті відходу від поняття «ознайомлення». Саме дослідження проявляється у глибинному пізнанні сутності речі, її особливостей і вимагає конструктивно складних та високоточних техніко-криміналістичних засобів (мікроскопи, ендоскопи, тестери і т. п.). Автором запропоновано проект статті, яка б регулювала порядок дослідження речових доказів у судовому засіданні.
Зроблено висновок про існування окремої групи речових доказів, а саме «електронних речових доказів» (ч. 1 статті 361-1 КК України: комп’ютерні віруси; програми-шпигуни і т.д.). А відтак для належного дослідження таких доказів повинні бути використані особливого роду техніко-криміналістичні методи та засоби. Запропоновано конкретні техніко-криміналістичні засоби та програмно-функціональні складові для належного дослідження речових доказів у судовому засіданні.
У підрозділі 2.2 «Застосування техніко-криміналістичних засобів під час дослідження документів» автором зроблено висновок про те, що більш вдалим є ототожнення документу з інформацією, а не її носієм. Автором виокремлюється електронна форма документів як доказів, та досліджується їх сутність, при чому робиться висновок про необхідність формування поняття «віртуальної форми документу». Оскільки для його дослідження виникає необхідність віддаленого доступу до джерел його зберігання в той час, коли документ у електронній формі міститься на матеріальному носії без необхідності такого віддаленого доступу.
Підрозділ 2.3 «Застосування техніко-криміналістичних засобів під час дослідження звуко-, і відеозаписів» присвячено розгляду техніко-криміналістичних аспектів проведення досліджень такого роду доказів у судовому засіданні, та аналізу ефективності такого дослідження. Автор дійшов висновку про необхідність забезпечення можливості належного дослідження (підключення) усіх різновидів носіїв звукозаписів як з точки зору технологічної структури (матеріальних носіїв), так і форматів (розширень) програмного відтворення.
При дослідженні відеозаписів зроблено висновок про доцільність використання програмних техніко-криміналістичних засобів роботи з відео, які б дозволяли працювати з окремими фрагментами та записом в цілому. Окремим елементом дослідження відеозапису є техніко-криміналістичні аспекти його демонстрації у судовому засіданні. Враховуючи запропонований принцип комплексності, видається за необхідне наголосити на потребі максимальної персоналізації такого дослідження для учасників судового розгляду. Потреба ретельного адміністрування цього процесу доводить необхідність запровадження посади судового криміналіста.
Розділ третій «Особливості фіксації та ходу процесуальних судових дій за допомогою техніко-криміналістичних засобів» складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню техніко-криміналістичних аспектів застосування технічної фіксації ходу судового засідання, а також використанню відеоконференцзв’язку.
У підрозділі 3.1 «Застосування техніко-криміналістичних засобів як форма фіксації кримінального провадження в суді» досліджуються техніко-криміналістичні аспекти сутності та процесу технічного фіксування ходу судового засідання.
Запропоновано вдосконалити окремі елементи методики проведення такого фіксування (підвищення рівня володіння навичками роботи із засобами фіксування їх операторів, належний контроль під час процесу здійснення технічної фіксації у судовому засіданні, удосконалення формування журналу судового засідання тощо)
Обґрунтовано необхідність зберігання матеріалів технічного фіксування у спеціальних ємностях у вигляді твердих футлярів з можливістю їх опечатування для належного зберігання, а також з можливістю їх неодноразового відкривання (закривання) для процесуальних потреб без суттєвого пошкодження. Окрім цього зроблено висновок про необхідність формування так званого «віддаленого» методу зберігання, а саме створення окремого спеціального банку даних загальнодержавного рівня на зразок Єдиного державного реєстру судових рішень. Також запропоновано вдосконалити окремі технічні вимоги стосовно комплексу фіксування.
У підрозділі 3.2 Застосування техніко-криміналістичних засобів як форма дистанційного судового провадження досліджуються техніко-криміналістичні аспекти застосування відеоконференцзв’язку
Пропонується доповнити трактування відеоконференції можливістю подавання її учасниками доказів-документів, а не лише обміну аудіо-, та відеоінформацією (тим самим каналом зв’язку за допомогою скануючих засобів та встановлення можливості пересилання електронних додатків).
Обґрунтовано закріплення конкретних засобів забезпечення безпеки під час відеоконференції (забезпечення особі заходів захисту для її безпеки). Видається, що такими умовами могли б бути: використання програмних елементів редагування відео (відповідні затемнені ділянки, що не дозволяють ідентифікувати особу), зміни голосу, звичайні засоби гримування, елементи відповідного одягу.