Руденко обогащению словаря детей старшего дошкольного возраста экспрессивной лексики СРЕДСТВАМИ УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ СКАЗКИ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито теоретичну і практичну значущість, подано дані щодо апробації основних положень дисертації.
У першому розділі “Теоретичні засади словникової роботи” розкрито і науково обгрунтовано сутність понять “експресивна лексика”, “експресивне мовлення”, “образне мовлення”, уточнено поняття “троп”; охарактеризовано основні засоби створення експресивності в мовленні на лексичному рівні (епітет, метафора, літота, гіпербола та ін.); визначено вплив української народної казки на розвиток мовлення дітей дошкільного віку; розглянуто основні напрями словникової роботи в дошкільному закладі; досліджено стан проблеми використання української народної казки як засобу збагачення словника в сучасній педагогічній теорії і практиці.
В українській мові слова, крім лексичного значення, різняться й стилістично (належність до певного лексичного прошарку). Лексика становить сукупність уживаних у мові слів, з якими пов′язані певні значення, закріплені в суспільному вжитку (Мацько Л.І., Пентилюк М.І., Плющ М.Я., Пономарів О.Д. та ін.). Окреме нашарування в загальновживаній лексиці становить експресивна лексика. Експресивність визначається вченими як сукупність семантико-стилістичних ознак одиниці мовлення, що забезпечують її здатність виступати в комунікативному акті як засіб суб’єктивного вираження мовця до змісту чи адресату мовлення. Умовою створення словесної експресії виступає зміст слова, що включає в себе емотивно-оцінювальні конотації (Ахманова О.С., Дідук Г.І., Ганич Д.І., Головін Б.М., Олійник І.С., Потебня О.О., Телія В.Н., Святчик К.В. та ін.). Головна особливість експресивного мовлення полягає, на думку психологів (Леонтьєв О.О.) та психолінгвістів (Винокур Г.О., Виноградов В.В.), у вживанні мовних елементів у вільному їх використанні, як у поетичному (естетичному), так і в повсякденному контексті.
Під експресивною лексикою ми розуміємо сукупність слів, що виникли шляхом метафоризації, яка посилює лексичне значення конотативними ознаками. Конотативне значення слів виражається переважно за допомогою лексичних засобів мовлення – тропів.
Троп визначається вченими (Гавриш Н.В., Коваль А.П., Пащенко В., Русанівський В.М., Ярцева В.) як прийом зміни основного значення, що допомагає автору експресивно відобразити звичні предмети. Використання лексичних засобів створення мовленнєвої експресії (тропів) у мовленнєвій роботі зі старшими дошкільниками є, на думку методистів (Богуш А.М., Гавриш Н.В., Ількова А.П., Кирста Н.Р., Львов М.Р., Ушакова О.С.), передумовою вдосконалення словника, сприяє оволодінню переносним значенням слова, розумінню можливості його використання в різних ситуаціях.
Експресивне мовлення - це складний процес використання в навчально-мовленнєвій діяльності конотативно зумовлених лексичних одиниць, що відбувається шляхом усвідомлення семантичних особливостей лексичного значення слова і виражається здібністю використовувати лексичні засоби експресивності у процесі усних висловлювань.
Образне мовлення - це процес усвідомлення, розуміння, вживання у процесі мовленнєвої діяльності слів і словосполучень у переносному значенні ( тобто використання у розмовному мовленні тропів).
Вченими (Аматьєва О.П., Дідук Г.І., Кулибчук Л.М., Русанівський В.М.) виокремлюються комунікативні засоби експресивності: мовні (інтонаційні) – тембр, темп, гучність, мелодика, ритм, наголос; і немовні – виразні рухи м’язів обличчя –міміка, всього тулубу - пантоміміка, жести, пози; фонетико-словотворчі (алітерація, асонанс, анафора, епіфора, префікс з емоційним забарвленням); лексико-семантичні (багатозначні слова, слова в переносному значенні, синоніми, антоніми, омоніми); синтаксичні (народні приповідки, прислів’я, приказки, крилаті вислови, фразеологічні звороти); стилістичні фігури (риторичне запитання, звертання); морфологічні (частки, вигуки, граматичні форми), що вживаються у своїй вторинній функції (т.б. у переносному значенні), переважна більшість яких реалізується в літературознавчих категоріях. Стрижневим у дослідженні виступають лексичні засоби створення мовленнєвої експресії у художньому тексті (принагідно українських народних казок).
Казка вивчалась у різних аспектах: було визначено вплив казкового тексту на мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку (Алієва С.А., Карпінська Н.С., Насруллаєва Н.Н.); на розвиток зв′язного мовлення дітей (Фесенко Л.І.); на моральне виховання дошкільників (Бакуліна С.Ю.). Проблема використання казки в мовленнєвому розвитку дошкільників знайшла своє відображення лише в небагатьох дослідженнях (Гавриш Н.В., Насруллаєва Н.Н., Фесенко Л.І., Шибицька А.Є.).
Наявність у структурі казкового тексту елементів експресивної лексики зумовила вибір творів цього жанру для здійснення завдань збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою у процесі навчально-мовленнєвої діяльності.
У другому розділі “Лінгводидактична модель збагачення словника дітей старшого дошкільного віку експресивною лексикою засобами української народної казки” виявлено рівні вживання старшими дошкільниками експресивної лексики та рівні розвитку їхнього експресивного мовлення; здійснено аналіз українських народних казок щодо наявності в них експресивної лексики; подано результати констатуючого і формуючого етапів експерименту; описано експериментальну методику збагачення словника старших дошкільників експресивною лексикою засобами української народної казки.
На констатуючому етапі експерименту було виявлено рівні вживання старшими дошкільниками експресивної лексики та рівні розвитку експресивного мовлення. Показниками визначення рівнів вживання експресивної лексики слугували: кількість ужитих мовних експресивів (тропів) при описі казкових подій; емоційна експресивність висловлювання. Окреслені показники слугували основою визначення рівнів вживання експресивної лексики за змістом казки. Нами було умовно виділено 4 рівні вживання експресивної лексики старшими дошкільниками за змістом казок.
Результати засвідчили, що достатнього рівня вживання експресивної лексики досягли лише – 9,2% дітей експериментальної та 6,4% - контрольної груп. На середньому рівні вживання експресивної лексики за змістом казкових текстів були 30,2% дітей експериментальної та 28,8 контрольної груп. Переважній більшості дітей (60,6% - експериментальної і 64,8% контрольної груп) був властивий низький рівень вживання експресивної лексики. Крім того, на основі одержаних результатів було виведено коефіцієнт розуміння експресивної лексики за змістом казок.
Низьким виявився коефіцієнт розуміння старшими дошкільниками експресивної лексики: 78% в експериментальній і 72% - контрольній групах. Розуміння експресивної лексики із середнім коефіцієнтом засвідчили 22% - дітей експериментальної та 28% - контрольної груп. Достатнього та високого рівнів зафіксовано не було.
Наступним етапом констатуючого експерименту стало визначення рівнів розвитку експресивного мовлення дітей старшого дошкільного віку. Задля цього дітям було запропоновано низку експериментальних завдань: “Відгадай слово”, “Намалюй портрет казкового героя”, “Мандрівка в казкове царство” і т.ін. У критерії його оцінки було закладено показники, що складають основу експресивного мовлення. Було виокремлено чотири критерії розвитку експресивного мовлення: 1) наявність у мовленні лексико-семантичних засобів із показником вживання в мовленні слів у переносному значенні; 2) лексична наповнюваність усного продукування казкового тексту з показником -співвідношення побутової, загально-вживаної і експресивної лексики в усних висловлюваннях, під час опису, переказу, бесіди тощо); 3) доцільне використання в мовленні тропів із показником вживання в мовленні епітетів, метафорів, гіпербол, персоніфікацій, метонімій, літот, синекдох, порівнянь; 4) використання в мовленні синтаксичних засобів із показником вживання в мовленні казкових зачинів, кінцівок, віршованих рядків, повторів.
Окреслені показники виступили підгрунтям для виокремлення рівнів розвитку експресивного мовлення старших дошкільників.
Нами було умовно визначено 5 рівнів: високий, достатній, середній, низький, стадія невизначеності. Високий рівень розвитку експресивного мовлення: діти вживали в мовленні слова з різними смисловими відтінками і навантаженням, доречно їх використовували. У них наявні експресивні засоби (епітет – 10-12, метафора – 8-9, порівняння – 7-8, гіпербола – 5-7, літота – 5-6, синекдоха – 3-4, повтори – 12- 15, віршовані рядки – 18-21 тощо). Мовлення емоційно забарвлене, багате типовими казковими формулами, казковими клішованими виразами (кінцівка, зачин). Наявні творчі процеси щодо самостійного вживання експресивної лексики. Під час складання образної характеристики казкових персонажів використовують смислові відтінки слів. У процесі переказу улюбленої казки використовують жестову символіку (міміка, пантоміміка), змінюють темброве забарвлення (уподібнення до голосу казкових персонажів, часткове перевтілення).
Достатній рівень: висловлювання вирізняються чіткою сюжетною лінією, завершеністю, логічністю. Експресивні засоби використовуються після нетривалої паузи. У кількісному співвідношенні виразність сягає: епітет – 8-10, метафора – 6-7, порівняння – 5-6, гіпербола – 3-4, літота – 4-5, синекдоха – 3-4, повтори –10-12, віршовані рядки – 16-18 тощо, але вживання в розмовному мовленні деяких з них (синекдоха, літота) викликає певні труднощі. Співвідношення експресивної лексики до лексичного складу мовної структури казкового тексту складає біля 50,3%. Наявні в мовленні помилки (нечіткість, непослідовність викладу думок). У процесі переказу казки недостатньо використовують специфічні казкові формули, або перекручують їх зміст.
Середній рівень: усне мовлення характеризується нерівномірністю. Діти вживають обмежену кількість експресивних засобів у розмовному мовленні – використовують здебільшого після нагадування (словесна інструкція, поданий початок). Лексична наповнюваність висловлювань дорівнює 35-40% від загального лексичного масиву. Вживання експресивних засобів у мовленні носить здебільшого епізодичний характер. У мовленні дітей відсутні такі тропи, як синекдоха, літота. Подекуди фіксуються в мовленні гіперболи – 1-2, метафори – 3-4. Найуживанішими залишаються епітети, повтори, порівняння, віршовані рядки. Проте найповніше означені тропи вживаються в мовленні у процесі переказу казок за поданим початком, або після попереднього нагадування. В мовленні діти майже не використовують мовленннєві звороти, що наявні в казковому тексті. Здебільшого це стосується зачинів, вони випадають із лексичної структури. У дітей відсутнє розуміння семантичного значення експресивних одиниць, вони не можуть пояснити додаткове значення лексики, що наявна в казці.
Низький рівень: Активний словниковий запас дітей дорівнює 10-15% експресивної лексики, яку вони використовують лише після попередньої пропедевтичної роботи. Діти використовують лише поодинокі елементи експресивності (епітети – 1-2, повтори- 3-4), віршовані рядки пригадують тільки з допомогою вихователя (окремі слова). Використання в усних висловлюваннях епітетів часто призводить до втрати основної думки повідомлюваного. Клішовані вирази в мовленні відсутні. Діти не відтворюють їх у мовленні, навіть, після нагадування.
Стадія невизначеності: Діти означеного рівня не змогли правильно виконати жодного завдання, як під час групової, так і індивідуальної роботи. У них відсутня експресивна лексика, не знають образних виразів і віршованих рядків знайомих казок.
Як зясувалось, високого рівня розвитку експресивного мовлення не було зафіксовано. На достатньому рівні знаходились 14% дітей експериментальної і 16% - контрольної груп. Незначна кількість дітей (34% дітей експериментальної і 26% - контрольної груп) перебували на середньому рівні розвитку експресивного мовлення. У переважної більшості дітей (50% - експериментальної і 54% контрольної груп) було зафіксовано низький рівень розвитку експресивного мовлення. На стадії невизначеності було виявлено (2% експериментальної і 4% - контрольної груп).
На формуючому етапі дослідження було розроблено лінгводидактичну модель збагачення словникового запасу старших дошкільників експресивною лексикою, яка обіймала чотири етапи: відбірково-аналітичний, первинно-ознайомлювальний, продуктивно-моделюючий, творчо-імпровізаторський (див. схему).
Перший етап формуючого експерименту - відбірково- аналітичний - передбачав добір та аналіз казок, що відповідають віковим особливостям дітей старшого дошкільного віку і сприяють збагаченню словника дітей експресивною лексикою, наявною в казках, а також складання словників – мінімумів за змістом казок. Аналіз казкових текстів здійснювався за педагогічним і лінгвістичним критеріями. Педагогічний критерій передбачав аналіз дібраних казок щодо відповідності меті дослідження та доступності їх віку дітей. Показниками означеного критерію виступили: доступність віку; виховне, пізнавальне, естетичне значення сюжету; своєрідність викладу; наявність у сюжетній фабулі емоційно-виразного підтексту; композиційні особливості казки (зачин, кінцівка, розвиток дій) ; достатній запас експресивної лексики; доцільність її використання в мовленні дітей.
Аналіз казок за лінгвістичним критерієм передбачав угрупування експресивної лексики (тропів) за загальноприйнятою класифікацією (епітет, метафора, порівняння, персоніфікація, синекдоха, гіпербола, літота тощо) та визначення коефіцієнта середньої частотності вживання тропів у дібраних казкових текстах. Показниками добору за даним критерієм слугували: барвистість та образність мовлення; наявність віршованих повторів, примовок, приповідок; діалогізована оповідь казок (можливість за змістом текстів драматизувати, театралізувати, інсценізувати); наявність традиційних зачинів, кінцівок; цікавість та оригінальність сюжету; наявність у текстовій фабулі експресивної лексики (епітет, метафора, порівняння). Аналіз казок дозволив дійти висновків щодо доцільності їх використання з метою збагачення словника старших дошкільників елементами експресивної лексики, яка складає третину мовного потенціалу українських народних казок.