Психологічні особливості правосвідомості підлітків, схильних до правопорушень

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні формується демократична правова держава, серед головних завдань якої пріоритетне значення мають постійна турбота про зміцнення правопорядку та законності, захист суспільства і кожної особи від злочинних посягань, організація та боротьба зі злочинністю. Виконання цього завдання передбачає розвиток правосвідомості, що являється необхідною умовою створення норм права, виступає фактором поваги до права і є психологічною основою його реалізації.
Становлення правосвідомості людини активізується у ранньому підлітковому віці, коли закладаються основи моральності, формуються соціальні установки, ставлення до себе, до людей, суспільства. Вони носять нестійкий, пошуковий характер. Тому підлітковий вік розглядається як один з найбільш небезпечних для формування протиправної поведінки. Та разом з цим, він є і найбільш сприятливим для перевиховання дитини, схильної до правопорушень. Однак, забезпечення цього процесу має базуватися на знанні причин, психологічних детермінант делінквентної поведінки, зокрема особливостей правосвідомості дітей, схильних до правопорушень.
У психолого-педагогічній літературі представлено результати теоретичних та емпіричних досліджень різних аспектів та питань проблеми правосвідомості. Так, питання суті, структури явища, його детермінації, видів, функцій розглядаються у працях Ю.П. Битяка, В.Л. Васільєва, О.О. Ганзенко, О.Г. Даниляна, О.В. Землянської, І.В. Коваленка, В.О. Коновалової, О.Ю. Тодики та ін. Питання деформацій правосвідомості розглянуто в працях О.В. Волошенюк, С.Б. Жданенка, М.П. Требіна, С.В. Яцуна та ін. Значну кількість наукових досліджень присвячено проблемі правового виховання і формування правосвідомості як засобу профілактики правопорушень. Це праці Ю.М. Антоняна, З.Г. Білоусової, А.І. Долгової, О.І. Дулова, Ю.А. Клейберга, М.В. Костицького, І.А. Невського, А.Р. Ратінова, В.М. Синьова, Н.О. Ткачової та ін. Питання формування правосвідомості і створення педагогічних програм роботи з підлітками, схильними до правопорушень, розглядаються у роботах М.І. Вєтрова, О.М. Губаря, Й.І. Горінецького, Н.Ю.Діомідової, О.В. Змановської, О.Т. Соколової, В.В. Туряниці та ін. Однак, проблема цілісного вивчення особливостей індивідуальної правосвідомості у дітей раннього підліткового віку, схильних до правопорушень, з урахуванням усіх її складових, повноти характеристик та рівнів сформованості, видів деформацій, на основі використання єдиних теоретичних підходів до розуміння їх суті, визначення параметрів та шкал оцінювання, на сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства ще не була предметом спеціального дослідження. Потребує вивчення також питання розробки відповідних до виявлених особливостей правосвідомості засобів впливу на дітей зазначеної категорії в аспекті забезпечення ранньої профілактики виникнення у них протиправної поведінки. Актуальність і недостатня вивченість проблеми обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках Наказу МВС України від 29.07.2010 р. №347 («Перелік пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років»), Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року (схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 №1911 р.), планових досліджень МВС України («Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на 2005-2010 роки») та відповідно до Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ на 2010 рік («Основні напрями наукових досліджень КНУВС на 2005-2010 роки»), Плану роботи кафедри психологічних дисциплін факультету правового забезпечення підприємницької діяльності та психології навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ на 2009-2010, 2010-2011 роки. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (Протокол №5 від 30 березня 2010 р.) і узгоджено в Міжвідомчій раді із координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (Протокол №5 від 24 травня 2011 р.).