САМБОР Ольга Евгеньевна СУБРОГАЦИЯ В ГРАЖДАНСКОМ ПРАВЕ УКРАИНЫ
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У Вступі аргументовано актуальність дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано положення, що містять наукову новизну, охарактеризовано практичне значення дисертації, вказані дані апробації результатів, а також зазначено кількість публікацій за темою дисертації і структура роботи. Розділ 1 «Сутність суброгації в цивільному праві України» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджується правова природа суброгації, її місце в системі цивільного права, здійснюється класифікація суброгації на види, аналізується нормативне закріплення та розвиток правового регулювання суброгації в Україні та зарубіжних країнах. У підрозділі 1.1 «Поняття та підстава суброгації в цивільному праві України» проведено термінологічний аналіз поняття «суброгація» та його нормативне закріплення в законодавстві України і міжнародних договорах. Сутність суброгації розкривається через з’ясування її ознак роду та видових відмінностей. Встановлено, що суброгація, з категоріальної точки зору, відноситься до випадків трансформації зобов’язання і входить в обсяг таких понять, як: заміна кредитора у зобов’язанні; виконання обов’язку боржника третьою особою, яка не є стороною зобов’язання; зворотна вимога третьої особи, яка задовольнила вимогу кредитора боржника. При цьому увагу акцентовано на тому, що суброгація за правовою природою, підставами, цілеспрямуванням та наслідками відрізняється від суміжних понять: відступлення права вимоги; переводу боргу; покладення боржником виконання свого обов’язку на іншу особу; регресу; вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення; зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави тощо. Здійснено критичний аналіз доктринальних концепцій щодо розв’язання основної внутрішньої суперечності суброгації, яка полягає в тому, що виконання спричиняє не припинення зобов’язання, а заміну сторони у зобов’язанні. Досліджуючи юридичні факти, які спричиняють виникнення суброгації, автор доходить висновку, що підставою суброгації необхідно вважити виконання обов’язку боржника третьою особою, яке на відміну від загального правила тягне за собою не припинення зобов’язання, а перехід права вимоги, яке належало кредиторові щодо боржника, до третьої особи – суброганта, у випадках, прямо передбачених законом. Підрозділ 1.2 «Види суброгації в цивільному праві України» присвячено класифікації суброгації в цивільному праві України. При цьому запропоновано такі класифікаційні критерії, як: підстава застосування суброгації; обсяг прав, що переходять до суброганта; особа суброганта. Встановлено, що цивільне законодавство за ознакою суб’єкта, до якого переходять права кредитора, суброганта, розрізняє чотири види суброгації: 1) суброгація прав кредитора третій особі – перехід прав кредитора у зобов’язанні до третьої особи, яка задовольнила вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно; 2) суброгація прав кредитора поручителю – перехід усіх прав кредитора у зобов’язанні, в тому числі й тих, що забезпечували його виконання, до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою; 3) суброгація прав кредитора заставодавцю – перехід усіх прав кредитора у зобов’язанні, в тому числі й тих, що забезпечували його виконання, до майнового поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене заставою, або якщо вимога кредитора була задоволена шляхом звернення стягнення на заставлене майно; 4) суброгація прав кредитора страховику – перехід у межах фактичних витрат до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Крім того, у підрозділі здійснено аналіз правової природи та механізму заміни кредитора у зобов’язанні на підставі договірної суброгації і за згодою кредитора, і за згодою боржника як категорії de lege ferenda. При дослідженні часткової суброгації, при якій виникає множинність осіб на стороні кредитора, а саме первісного кредитора та суброганта, у підрозділі було проведено зіставлення двох моделей співвідношення належних їм обом прав вимог до боржника: конкуренції та субординації. У підрозділі 1.3 «Співвідношення суброгації із суміжними категоріями (цесія, регрес)» з’ясовано спільні та відмінні ознаки суброгації із суміжними інститутами цивільного права – цесією і регресом. Визначено, що суброгація та цесія співвідносяться як видові поняття одного роду – заміна кредитора у зобов’язанні, а відтак, мають характер сингулярного правонаступництва та спричиняють однакові правові наслідки – перехід права вимоги кредитора до третьої особи. Видові відмінності суброгації і цесії окреслено в площині їх: 1) цілеспрямування (суброгація спрямована на захист інтересів нового кредитора в отриманні відшкодування витрат на виконання обов’язку боржника за одночасного дотримання інтересів первісного кредитора в отриманні такого виконання); 2) підстав застосування (суброгація виникає на підставі виконання обов’язку боржника третьою особою – суброгантом); 3) умов здійснення (суброгація допускається незалежно від волі первісного кредитора; суброгація можлива лише внаслідок виконання суброгантом обов’язку боржника перед первісним кредитором; момент заміни кредитора при суброгації визначається моментом виконання суброгантом обов’язку боржника); 4) обсягу прав, що переходять (при суброгації обсяг прав, що переходять, обмежується розміром виконаного обов’язку). Аргументовано, що суброгація співвідноситься з регресом як видові поняття одного роду – права зворотної вимоги, що обумовлено: 1) однаковим цільовим призначення (спрямовані на відновлення майнового стану третьої особи, яка задовольнила вимоги кредитора, за рахунок іншої особи та недопущення безпідставного збагачення як на боці боржника, так і кредитора); 2) підставами виникнення (фактичною підставою є наявність первісного зобов’язання та його виконання третьою особою; формальна підстава виникнення – закон). У роботі стверджується, що видові відмінності обумовленні тим, що суброгація є різновидом заміни кредитора у зобов’язанні, тобто окремим випадком сингулярного правонаступництва. Це, у свою чергу, впливає на розбіжності в їх правових наслідках: – в обсязі прав суброганта; – можливості боржника висувати заперечення проти вимоги суброганта: при суброгації боржник має право висувати проти вимоги суброганта заперечення; – відповідальність первісного кредитора за недійсність переданої суброганту вимоги; – при суброгації необхідним є письмове повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов’язанні; – перехід прав кредитора в порядку суброгації не впливає на перебіг позовної давності. У підрозділ 1.4 «Ґенеза правового регулювання суброгації в цивільному праві України та зарубіжних країн» висвітлено історію розвитку суброгації в цивільному праві України та праві країн різних систем приватного права. Стверджується, що ґенеза правового регулювання суброгації бере свій початок ще з римського приватного права, яке, хоч і не використовувало термін «суброгація» в сучасному його розумінні, однак закріплювало аналоги категорії суброгації (особливий привілей, який полягав у передачі позову – beneficium cedendarum actionum, вступ на місце кредитора – suecessio in locum creditoris) та заклало основи її сучасного розуміння. Як цілісна правова категорія суброгації була сформована значно пізніше та закріплена як в романській, германській, так і в англосаксонській системах приватного права. У роботі досліджено категорію суброгації в праві таких країн, як: Франція, Німеччина, Велика Британія та США. При цьому визначено, що місце суброгації в системі цивільного права, її види можуть дещо різнитися, що зумовлює необхідність пошуку можливих шляхів гармонізації приватного права у цьому аспекті. Ґенеза суброгації в українському цивільному праві простежується через її нормативне закріплення в таких актах: Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року, Зібрання малоросійських прав 1807 року, Звід законів цивільних Російської Імперії 1832 року, проект Цивільного уложення 1905 року, ЦК Української СРР 1922 року, ЦК Української РСР 1963 року, Модельний Цивільний кодекс країн СНД 1993 року, чинний ЦК України. Розділ 2 «Особливості окремих видів суброгації в цивільному праві України» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджено специфіку, підстави, умови та правові наслідки суброгації залежно від особи суброганта: третя особа; поручитель; майновий поручитель; страховик. У підрозділі 2.1 «Суброгація прав кредитора третій особі» з’ясовано правовий механізм переходу прав кредитора до третьої особи, яка виконала зобов’язання боржника. Встановлено, що суброгація прав кредитора третій особі виникає на підставі виконання останньою обов’язку боржника за наявності таких умов: 1) третя особа є носієм права щодо майна боржника (право оренди, право застави тощо), що, на наш погляд, повинно тлумачитись таким чином, щоб визнавати охоронюваний законом інтерес умовою суброгації прав кредитора третій особі; 2) наявність небезпеки втрати третьою особою цього права, яка має місце не тільки при простроченні боржника, а й при загрозі такого прострочення; 3) вказана небезпека втрати права на майно боржника виникає внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, при чому не є обов’язковим, щоб звернення стягнення на майно боржника вже було реально розпочато. Підрозділ 2.2 «Суброгація прав кредитора поручителю» присвячено дослідженню переходу прав вимоги від кредитора до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою. Обґрунтовано, що суброгація прав кредитора поручителю виникає на підставі виконання останнім зобов’язання, забезпеченого порукою, за наявності таких умов: 1) на момент виконання поручителем основного зобов’язання воно повинно бути дійсним, інакше поручитель, який задовольнив вимогу кредитора після припинення забезпеченого зобов’язання, може пред’явити вимогу до кредитора з поверненням безпідставно одержаного або пред’явити зворотну вимогу до боржника; 2) на момент виконання поручителем зобов’язання, забезпеченого порукою, повинна бути чинною сама порука, інакше матиме місце набуття кредитором майна за рахунок поручителя без достатньої правової підстави; 3) порушення боржником свого зобов’язання, при цьому у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову – подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. У підрозділі 2.3 «Суброгація прав кредитора майновому поручителю» розкрито особливості заміни кредитора в зобов’язанні майновим поручителем в силу виконання забезпеченого заставою зобов’язання. Аргументовано, що суброгація прав кредитора майновому поручителю виникає на підставі виконання останнім зобов’язання, забезпеченого заставою, або звернення стягнення на заставлене майно за наявності таких умов: 1) повинно бути дійсним основне зобов’язання; 2) повинна бути дійсною застава, якою забезпечується основне зобов’язання; 3) заставодержатель повинен набути права звернення стягнення на предмет застави. У підрозділі 2.4 «Суброгація прав кредитора страховику» досліджено особливості застосування категорії суброгації в страхових правовідносинах. У підрозділі встановлено, що суброгація прав кредитора (страхувальника, вигодонабувача, застрахованої особи за договором страхування) страховику допускається виключно в договорах майнового страхування на підставі виплати страхового відшкодування за наявності таких умов: 1) повинен бути дійсним договір майнового страхування; 2) повинен настати страховий випадок ; 3) страхувальник повинен повідомити страховика про настання страхового випадку та звернутися із заявою про здійснення страхового відшкодування.
