Давид Леся Львівна. Здійснення та захист суб\'єктивних цивільних прав на промисловий зразок

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок із науковими програмами, планами й темами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача‚ апробація результатів дисертації, публікації.
Розділ 1. «Загальнотеоретичні, історичні та порівняльно-правові аспекти цивільно-правового захисту прав на промисловий зразок» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Становлення та розвиток законодавства, що регулює здійснення і захист суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки» наголошується на тому, що виникнення права інтелектуальної власності стало результатом науково-технічного розвитку. Це питання почало віднаходити своє відображення в законодавстві вже з початку XVIII ст. і вийшло на пік правового регулювання у ХХ ст. та продовжує розвиватись і нині.
Промислова революція (XVIII-XIX ст.) і пов’язаний з нею розвиток промислового (фабричного) виробництва кардинально змінили ситуацію в економіці країн Західної Європи в Новий час. З одного боку, розвиток чесної конкуренції призвів до краху ремісничих цехів і відповідних обмежень, з іншого – промислові вироби в порівнянні з ремісничими є більш «безликими» – адже вони виробляються не в індивідуальному порядку, а відповідно до заздалегідь розроблених форм і зовнішнього вигляду (дизайну). Саме ці дизайни і стали передумовою для появи промислових зразків як об’єкта цивільно-правової охорони.
Досліджено низку конвенцій і міжнародних угод (Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.; Локарнська угода від 8 жовтня 1968 р.; Бернська конвенція Всесвітньої організації інтелектуальної власності про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт) від 24 липня 1971 р.; Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС 98/71/ЄС від 13 жовтня 1998 р. «Про правову охорону промислових зразків»), у розвиток яких, було підписано низку договорів і створено союзи, що визначають на міжнародному рівні основоположні норми здійснення та захисту прав на промисловий зразок, спрямовані на постійне вдосконалення правового регулювання питань охорони прав на корисні моделі.
Промислові зразки як об’єкти патентно-правового захисту мають певну специфіку в порівнянні з іншими – винаходами і корисними моделями, оскільки є не технічними вирішеннями завдання, а художньо-конструкторськими рішеннями зовнішнього вигляду промислового виробу, призначеного для задоволення естетичних та ергономічних потреб.
У підрозділі 1.2. «Поняття, ознаки та функції промислового зразка як об’єкта цивільно-правового регулювання в Україні» наголошується на тому, що українським законодавством закріплено визначення промислового зразка як результату творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Разом з тим, у більшості країн (приміром, США, країни ЄС) під промисловим зразком розуміють не продукти чи вироби, а зображення, що використовується або реалізується в таких продуктах чи виробах. Також визначено, що промислові зразки це задум, форма, малюнок якоїсь композиції, які можуть бути застосовані до виробів. Інколи промисловий зразок асоціюють із зовнішньою естетикою корисного виробу.
У підрозділі на основі проведеного емпіричного та порівняльно-правового аналізу пропонується узагальнення, згідно з яким промислові зразки – це ідея, концепція (але не сам виріб), певний задум, форма, малюнок певної композиції, які можуть бути використані для виробів.
Розглядається відмінність промислового зразка від інших об’єктів промислової власності – комерційних позначень (засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг), перш за все з торговельною маркою (зокрема, об’ємною). Попри певну схожість між ними, яка полягає в тому, що промисловий зразок також може індивідуалізувати товар певного виробника, наголошується, що запатентований промисловий зразок може бути використаний лише у безпосередньому зв’язку з товаром, елементом художньо-конструкторського рішення, зовнішнього вигляду якого він є. В той же час торговельна марка (знак для товарів і послуг) може використовуватись щодо будь-яких товарів і послуг, зазначених у свідоцтві на знак, або у рішенні про визнання знака загальновідомим.
Виділено такі функції промислового зразка:
- група функцій, пов’язаних із просуванням промислового виробу на ринку відповідних товарів, яка полягає в тому, що виріб, захищений патентом на промисловий зразок, має перевагу на ринку перед іншими аналогічними товарами. Ця група охоплює такі функції промислового зразка: рекламна (полягає у можливості власника патенту використовувати зображення промислового зразка в рекламі); асоціативна (полягає у створенні у споживача стійкого асоціативного зв’язку між промисловим зразком та якістю або споживчими властивостями продукції. Прикладом такого зв’язку є дизайн пляшки безалкогольного напою «Кока-кола», який став символом відповідної продукції не менше, ніж відповідна торговельна марка); іміджева (полягає у створенні позитивного іміджу виробника продукції як інноваційного виробництва, «підприємства майбутнього»);
- захисна функція – полягає у забезпеченні захисту прав власника патенту. В Україні такий захист здійснюється на підставах і в порядку, передбаченому Розділом VII (ст. 26-27) Закону «Про охорону прав на промислові зразки»;
- споживча функція – враховуючи те, що промисловий зразок призначено для задоволення естетичних та/або ергономічних потреб споживача, слід припустити, що виріб, захищений патентом на промисловий зразок, матиме кращі споживні характеристики з точки зору зовнішньої привабливості (естетична ознака) та/або зручності у користуванні (ергономічна ознака).
- стимулювальна функція промислового зразка полягає у тому, що виробники промислової продукції, отримуючи більші переваги на ринку шляхом використання запатентованого промислового зразка, мають більшу зацікавленість у продовженні художньо-конструкторських (дизайнерських) розробок, що стимулюватиме розвиток творчості як у масштабах юридичної особи, так і країни в цілому.
Розділ 2. «Здійснення суб’єктивних цивільних права на промисловий зразок» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Особливості виникнення суб’єктивних цивільних прав на патент України на промисловий зразок» досліджується структура суб’єктивного цивільного права, до якої входить сукупність юридичних можливостей, що надаються правовою нормою конкретному суб’єкту. З огляду на це, суб’єктивне право розглядається як сукупність рівнозначних можливостей, а не лише як сукупність правомочностей.
Серед юридичних фактів, що є підставами виникнення суб’єктивних прав на патент на промисловий зразок, можуть бути: правочини, в тому числі договори; безпосереднє створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; інші юридичні факти. Стосовно права на патент на промисловий зразок юридичний факт буде мати юридичне значення у разі його оформлення та засвідчення у встановленому законом порядку, а саме після проходження процедури отримання патенту (починаючи з моменту подання заяви і закінчуючи отриманням самого підтверджувального документа) і набуття після цього суб’єктивних цивільних прав і обов’язків.
Визначення суб’єктів права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується не лише автора винаходу, а й його правонаступників. Ними можуть бути фізичні чи юридичні особи, які отримали від автора суб’єктивне майнове право на результати творчої праці за правочинами, в силу спадкування або в інший встановлений законом спосіб (наприклад, за рішенням суду). У випадках, прямо передбачених законом, статус суб’єкта авторських прав може отримати також держава (так, право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, строк охорони на які минув, переходить до держави, яка і здійснює право власності на такі об’єкти, але особисті немайнові права залишаються за автором).
У підрозділі 2.2. «Зміст правосуб’єктності власника патенту та межі здійснення його прав» досліджуються наукові підходи щодо значення, змісту та юридичної природи цивільної правосуб’єктності.
Визначено правосуб’єктність власника патенту на промисловий зразок як категорію, що включає два взаємозалежних елементи: правоздатність і дієздатність.
Момент виникнення правоздатності власника патенту доцільно розглядати у таких аспектах: 1) загальна правоздатність – виникає за ЦК України; 2) спеціальна часткова правоздатність – виникає з моменту винаходу промислового зразка; 3) спеціальна неповна правоздатність, яка виникає з часу подання заявки на отримання патенту; 4) спеціальна повна правоздатність, що виникає від дати публікації відомостей про його видачу. Цей аспект визначає початок охорони права на промисловий зразок, що закріплюється спеціальним охоронним документом – патентом, тобто з цього часу право гарантується усіма засобами державного примусу; 5) особлива правоздатність, що поширюється на суб’єктів, які працюють за трудовим договором, де виникнення права на патент буде визначатися за встановленим у договорі змістом.
Визначено, що дієздатністю власника патенту є його загальна та спеціальна здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав (з моменту подачі заявки на отримання патенту, договірних відносин, спадщини) і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати й нести відповідальність у разі їх невиконання чи неналежного виконання.
Установлено, що дієздатність власників патенту включає, по-перше, здатність особи до укладення правочинів (правочиноздатність) і, по-друге, здатність особи відповідати за неправомірні дії (деліктоздатність). Зміст дієздатності тісно пов’язаний зі змістом правоздатності і певною мірою визначається нею. Це виражається в тому, що особа може своїми діями набувати і здійснювати тільки ті права й обов’язки, можливість придбання яких входить до змісту правоздатності.
Результати розгляду теоретичних засад існування категорій «межі» і «обмеження» суб’єктивних прав дозволяють зробити висновок, що під межею здійснення суб’єктивного цивільного права слід розуміти встановлені законодавством чи правочинами способи, за допомогою яких управомочена особа набуває можливостей, що містяться в юридичному закріпленні цих прав. Категорією «обмеження» можна визначити встановлення стосовно певних суб’єктивних цивільних прав засобів, спрямованих на стримування особи у своїй поведінці при здійсненні суб'єктивних прав. Це стримування виникає з необхідністю дотримання прав інших осіб чи суспільних інтересів.
Класифіковано межі майнових прав на промисловий зразок на дві групи: 1) загальні меж, в яких, згідно з чинним законодавством, існують майнові права на промисловий зразок: територія дії; термін дії та обсяг майнових прав та 2) межі здійснення майнових прав на промисловий зразок (вступають в дію за наявності певних обставин, передбачених законодавством). До останніх віднесено: право попереднього користувача; видача примусових ліцензій на використання промислового зразка; винятки зі сфери дії майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок (передбачені законодавством випадки, коли використання промислового зразка без дозволу суб’єкта майнових прав не визнається порушенням майнових прав на промисловий зразок); вичерпання майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок.
У підрозділі 2.3. «Особливості договірного здійснення прав власника патенту» проведено аналіз договірного здійснення прав власника патенту, що дозволив виділити серед компонентів договору також ініціативу однієї із сторін на укладення договору; згоду (повну або часткову) та порядок її здійснення; структуру, засоби виконання договору, умови та обсяг відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань.
Визначено перелік договорів, які змінюють правовий режим використання патентних прав, до яких належать: договори довірчого управління; договори комерційної концесії; договори комерційної субконцесії; договір про передачу права власності на промисловий зразок; ліцензійний договір; договір про повну уступку патентних прав; договір про часткову уступку патентних прав; договір про спільне володіння патентними правами; договори про реорганізацію юридичних осіб; установчі договори з передачею патентних прав в якості внеску до складеного капіталу повних і командитних товариств, до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства в якості пайового внеску до виробничого кооперативу, майно унітарного підприємства, фонду, установи; договір застави патентних прав; субліцензійні договори.
Пропонується в системі договорів про надання послуг передбачити «договір на проведення патентного аудиту», що буде проводитися перед початком складення основного договору.
Договір на проведення патентного аудиту доцільно розглядати як сукупність юридично-технологічних дій, спрямованих на перевірку усієї патентної документації, яка повинна проводитися до моменту укладення договору про передачу прав інтелектуальної власності на промисловий зразок.
Розділ 3. «Захист суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. «Форми порушення прав власника патенту на промисловий зразок» стверджується, що до порушень прав власника патенту на промисловий зразок слід включити: використання промислового зразка особою, яка не є його власником; незаконне копіювання або пряме відтворення промислового зразка; порушення ліцензійних умов використання запатентованого промислового зразка (порушення передбаченої цивільним законодавством письмової форми договору; порушення ліцензіатом виключного права власника патенту на промисловий зразок; порушення договору про платежі, який укладається між сторонами в рамках ліцензійного договору; укладання особою, яка має невичерпну ліцензію, субліцензійного договору щодо промислового зразка); незаконне вивезення промислового зразка особою та його подальше використання за межами держави з комерційною метою; порушення прав власника патенту на промисловий зразок з боку посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (фальсифікація результатів експертизи, внаслідок чого новий промисловий зразок був визнаний таким, що вже є загальнодоступним у світі до дати подачі заявки на отримання патенту); приховування від власника патенту на промисловий зразок результатів перевірки суб’єктів господарювання, в рамках якої було виявлено порушення гарантованих патентом прав; невизнання права власності на промисловий зразок органом, який здійснює патентування; невизнання права на промисловий зразок із подальшим використанням тим самим суб’єктом результатів чужої діяльності у сфері художнього конструювання).
У підрозділі 3.2 «Позасудовий захист суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок» наголошується, що чинне законодавство встановлює на вибір власника патенту або особи, яка придбала ліцензію, два самостійні, різні за процедурою та процесуальними наслідками способи захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок – судовий захист і захист у «іншому встановленому законом порядку», під яким пропонується розуміти позасудовий (який втім не обов’язково є досудовим за відсутністю відповідних законодавчих приписів) захист прав на промислові зразки.
Пропонується визначити судовий і позасудовий порядок захисту суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки як «публічно-правові форми захисту прав», а не «способи захисту прав», як сформульовано у чинному законодавстві, оскільки ч. 2 ст. 16 ЦК України відносить до способів захисту суб’єктивних цивільних прав конкретний метод поновлення порушених прав у цивільних правовідносинах, а не порядок захисту залежно від органу, який має відповідну юрисдикційну компетенцію.
У підрозділі розглянуто такі загальні позасудові публічно-правові форми захисту суб’єктивних цивільних прав (крім судового захисту та самозахисту): 1) адміністративний захист (ст. 17 ЦК України); 2) захист нотаріусом (ст. 18 ЦК України); 3) захист за допомогою інших громадських, державних і міжнародних інституцій (органів прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, після використання всіх національних засобів правового захисту – Європейським судом з прав людини).
Правову категорію «позасудовий захист прав на промисловий зв’язок» можна розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому (загальному) сенсі це – діяльність усіх державних органів, крім судових, спрямована на захист суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки в межах їх компетенції. У вузькому (спеціальному) значенні йдеться про квазісудову діяльність Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України з розгляду заперечень проти рішень цього органу за заявками на промислові зразки.
У підрозділі 3.3. «Судовий захист прав на промисловий зразок». аналізуються наявність та ефективність способів захисту в українському законодавстві шляхом звернення до суду на підставі порушення, невизнання, оспорення прав на промисловий зразок. На практиці найчастіше виникають спори на ґрунті порушення прав власника патенту, невизнання патенту, визнання патенту на промисловий зразок недійсним, з приводу права попереднього користування. При розгляді судових справ найчастіше береться до уваги той факт, чи мало місце використання промислового зразка з порушенням прав інших осіб; встановлюється факт недобросовісної конкуренції. Розглянуто базові категорії та сформульовано авторський підхід до категорії судового захисту прав інтелектуальної власності на промисловий зразок, під яким слід розуміти врегульовану процесуальним правом діяльність судів із встановлення фактів та обставин порушення, невизнання або оспорювання прав інтелектуальної власності на промисловий зразок і прийняття на підставі чинного законодавства та за результатами такого розгляду неупередженого й обґрунтованого рішення.
При розгляді справ про порушення інтересів володільців промислових зразків у деяких випадках складно визначитися зі спеціальними та загальними способами захисту цивільних прав та інтересів, виходячи з приписів, зазначених у ЦК України. Наприклад, під компенсаціями може розумітися як застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. 432 ЦК України), що належить до спеціальних способів захисту, так і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України), що вважається загальним способом захисту.
Ще одним способом захисту прав володільця промислового зразка є визнання патенту недійсним. Це дозволяє позивачу ставити вимоги про усунення перешкод, якщо це буде порушувати здійснення його авторського права (заборона третім особам неправомірно використовувати промисловий зразок); визначати за собою право на інтелектуальну власність; встановлювати факт визнання патенту недійсним.
Визнання патенту недійсним може бути у зв’язку із невизнанням, оспорюванням прав на об'єкти промислової власності та при їх порушенні. Визнання патенту недійсним являє собою спосіб захисту прав володільця промислового зразка, що дозволяє йому: усувати перешкоди, якщо це буде порушувати реалізацію його авторського права (заборона третім особам неправомірно використовувати промисловий зразок); визначати за собою право на інтелектуальну власність; встановлювати факт визнання патенту недійсним.
Під час розгляду судової справи щодо авторства на промисловий зразок також розглядаються порушення прав власника патенту, встановлюється власник патенту, визначається розмір компенсації тощо, тобто простежується сукупність використання загальних і спеціальних способів захисту прав на промисловий зразок. Правозастосовча практика господарських судів систематично виявляє численні помилки та прогалини галузевого законодавства, тому законодавство України у сфері інтелектуальної власності, а саме захист прав на промисловий зразок потребує подальшого вдосконалення.