НАБРУСКО МАРІЯ СТЕПАНІВНА ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛІВ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його зв’язок з науковими планами та програмами, мету й завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, дані про апробацію результатів і публікації.
Розділ 1 “Методико-криміналістичні засади початкового етапу розслідування торгівлі людьми” містить три підрозділи.
У підрозділі 1.1. «Криміналістична характристика торгівлі людьми» на підставі дослідження наукових поглядів щодо поняття й сутності криміналістичної характеристики злочинів (В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, І.Ф. Герасімов, В.Ф. Єрмолович, О.Н. Колєсніченко, В.О. Коновалова, І.Ф. Крилов, М.П. Яблоков та ін.) сформульовано поняття криміналістичної характеристики торгівлі людьми як системи відомостей (знань, інформації) про криміналістично значимі ознаки торгівлі людьми, що відображає закономірні зв’язки між ними, слугує побудові й перевірці слідчих версій з метою оптимізації процесу розкриття та розслідування злочинів цього виду та ґрунтується на практиці правоохоронних органів та криміналістичних дослідженнях.
Розглянуто криміналістичну характеристику цього злочину через такі її елементи: спосіб вчинення злочину; типову «слідову картину»; особу злочинця та потерпілого.
У структурі способу вчинення торгівлі людьми виділяються такі етапи: 1) підготовка вчинення торгівлі людьми; 2) вербування особи; 3) переміщення потерпілої особи; 4) передача-одержання особи; 5) переховування та експлуатація потерпілої особи. Досліджуються типові способи підготовки до вчинення торгівлі людьми (створення підприємства для прикриття злочинної діяльності, налагодження зв’язків з потенційним покупцем (покупцями), вибір жертви та встановлення з нею знайомства та ін.), окремо виділяється така група дій із підготовки до вчинення торгівлі людьми, як підроблення особистих та інших документів. Доводиться доцільність розмежування дій з підготовки до вчинення досліджуваного злочину вперше та повторно.
Встановлено, що найбільш поширеними прийомами вербування в Україні є переконання, обман, шантаж із застосуванням насильства чи погроз його застосування та підкуп (80% вивчених кримінальних проваджень). Досліджені типові методи та форми вербування (прихована й відкрита). Способи переміщення обираються в залежності від ставлення потерпілого до її переміщення, від країни призначення живого товару (кримінальна експлуатація в середині національних кордонів України чи за їх межами) та можуть бути законними (при повному дотриманні пропускних правил, із оформленням всіх необхідних, справжніх документів – у 82% встановлених випадків торгівлі людьми з перетином державного кордону України) та незаконними (легально, за підробленими документами та нелегально поза пунктами візового контролю без документів). Досліджуються інші етапи способу вчинення торгівлі людьми, визначаються типові з них.
Удосконалено уявлення про зміст типової “слідової картини” торгівлі людьми, відповідно до якого сліди злочинної діяльності слід угрупувати не за їх гносеологічною сутністю (предмети, документи, пам’ять людей тощо), а за етапами злочинної діяльності, на яких вони залишаються.
Зміст таких елементів криміналістичної характеристики, як особа злочинця та особа потерпілого визначається сукупністю специфічних ознак особи, зокрема, демографічних, окремих моральних та психологічних особливостей (наприклад, риси характеру, віктимність жертви та ін.) На практиці найбільш складним завданням правоохоронних органів є виявлення особи “керівників”. Вивчення матеріалів практики свідчить, що середній вік «керівників» становить від 35 до 45 років (лише у 20% вік старший за 55, за рівнем освіти близько 55% з вищою освітою, мають досвід роботи у комерційних та силових структурах, чоловіки. До викриття злочинної діяльності, вона тривала в середньому не менше 6 міс., окремі групи діяли 2-3 роки. Особливістю злочинних груп є їх вузька специфіка злочинної діяльності. У більшості виявлені організовані групи у складі мають не більше 6 учасників - близько 70% мають у своєму складі від 3 до 5 осіб, решта – 5-6 і більше; більшість організованих груп мають просту структуру – керівник та виконавці.
Криміналістична інформація про особу потерпілого у провадженнях про торгівлю людьми дозволяє висунути версії щодо мотиву вчинення злочину, кола осіб, що володіють криміналістично значущою інформацією про злочин, планувати пошукові заходи, спрямовані на встановлення обставин, які необхідно з’ясувати у кримінальному провадженні.
Матеріали практики свідчать, що у більшості випадків потерпілі хоча б у загальних рисах усвідомлюють, чим їм доведеться займатися, особливо це стосується випадків продажу жінок з метою сексуальної експлуатації. У переважній більшості випадків потерпілими є особи жіночої статі віком від 14 до 30 років, незаміжні або розлучені; майже 75% з числа жінок – повії у віці до 30 років. Експлуатація жінок віком від 45 до 60 років поширена у галузі домашнього та побутового обслуговування. Вік чоловіків, які постраждали від торгівлі людьми, становить у середньому від 25 до 45 років, тобто у період максимальної працездатності людини. Незнання мови країни-призначення “живого товару” є вигідною для злочинців властивістю жертви торгівлі людьми, оскільки сприяє її ізоляції від навколишнього світу в процесі експлуатації.
У підрозділі 1.2. «Типові слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування торгівлі людьми» доводиться, що система умов, яка утворює слідчу ситуацію, складається з наступних компонентів: процесуального, інформаційного, психологічного й тактичного характеру, а також матеріального й організаційно-технічного характеру. Розвиваючи й уточнюючи наукові ідеї щодо типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування торгівлі людьми В. В. Пясковського, враховуючи результати аналізу матеріалів кримінальних проваджень досліджуваної категорії, вважаємо типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідуваання торгівлі людьми наступні: є відомості про злочин, всі злочинці затримані; є відомості про злочин, окремі учасники злочинної групи затримані, особи інших – невідомі (як правило, невідомими є організатори, керівна ланка організованої групи); є відомості про злочин та про особу злочинців, проте вони не затримані; є відомості про злочин, проте особа злочинців невідома. Доцільним є виокремлення типових слідчих ситуацій в залежності від етапу здійснюваної злочинної діяльності на момент виявлення ознак злочину або (й) затримання підозрюваних та в залежності від джерела отриманої інформації про торгівлю людьми.
Типові слідчі версії початкового етапу розслідування торгівлі людьми є загальними: 1) мала місце торгівля людьми (ст. 149 КК України); 2) мала місце торгівля людьми та пов’язані з нею інші злочини (ст. 149 і ст.ст. 332, 358 КК України тощо); 3) мав місце інший злочин, а торгівля людьми відсутня (ст. ст. 302, 303 КК України); 4) факт торгівлі людьми відсутній, заяву зробила особа з метою уникнення кримінальної відповідальності за заняття проституцією, незаконний перетин державного кордону або ж з іншою метою, та конкретні, що пояснюють спосіб вчинення торгівлі людьми; місце вчинення; характеризують особу злочинця та їх кількість та інші обставини вчинення торгівлі людьми.
У підрозділі 1.3. «Обставини, що підлягають встановленню у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми» обґрунтовується, що перелік обставин, що підлягають встановленню, є підсумком аналізу елементів криміналістичної характеристики торгівлі людьми та є ширшим за предмет доказування у кримінальному провадженні, передбачений ст. 91 КПК України, оскільки до нього входять криміналістично значущі обставини, що як підлягають доказуванню, так і ті, що встановлюються як проміжні факти під час перевірки усіх можливих слідчих версій у кримінальному провадженні.
Встановлено перелік обставин, що підлягають встановленню у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми, акцентовано увагу на тих обставинах, що встановлюються переважно оперативно-розшуковими засобами й методами.
Розділ 2 “Теоретичні й правові засади використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності на початковому етапі розслідування торгівлі людьми” містить два підрозділи.
У підрозділі 2.1. “Поняття, сутність та види матеріалів оперативно-розшукової діяльності, що використовуються на початковому етапі розслідування торгівлі людьми” на підставі результатів системного аналізу правових норм, а також викладених у наукових джерелах точок зору фахівців з кримінального процесу та ОРД робиться висновок, що матеріалами ОРД є матеріально фіксовані джерела, що виникають в ході здійснення ОРД й містять відомості про ознаки злочину, про причетних до нього осіб, а також інші дані, що сприяють розкриттю та розслідуванню злочину.
Складовою цих матеріалів є відповідний документ, а сам процес їх складання називають оперативно-розшуковим документуванням. Серед документів, що складаються оперативним працівником при документуванні торгівлі людьми, особливе місце посідає протокол, де відображено хід документування та результати відповідних оперативно-розшукових заходів. Норми КПК України та Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” свідчать про відсутність вимог до протоколів, складених за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, що на практиці необґрунтовано знижує можливість їх використання в ході досудового розслідування торгівлі людьми.
Матеріали ОРД, що можуть бути використані в інтересах кримінального судочинства на початковому етапі розслідування торгівлі людьми можна класифікувати за наступними критеріями: а) залежно від способу отримання: 1) отримані в ході негласних оперативно-розшукових заходів, результати яких мають відповідний ступінь таємності; 2) отримані гласним, офіційним шляхом; б) залежно від можливості розсекречення: 1) ті, що можуть бути розсекречені у встановленому законом та відомчими нормативними актами порядку; 2) які не підлягають розсекреченню: у зв’язку з недоцільністю розшифрування форм та методів ОРД; з неможливістю забезпечення безпеки осіб, що брали участь в ОРД та можуть стати учасниками кримінального судочинства; з недоцільністю розголошення конфіденційних відносин; з відсутністю письмової згоди особи, щоб дані про її конфіденційні відносини з підрозділами, які здійснюють ОРД, були розголошені; в) залежно від змісту: 1) які містять інформацію про носії фактичних даних; 2) у яких зафіксовані дані про дії осіб, запідозрених у вчиненні злочину; 3) які містять інформацію про матеріальні сліди злочинів та інші фактичні дані, що можуть бути використані в інтересах кримінального процесу; г) залежно від характеру: 1) вербального походження; 2) документального походження; 3) речового походження.
У підрозділі 2.2. “Поняття й сутність використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності на початковому етапі розслідування торгівлі людьми” досліджено чинний порядок надання матеріалів ОРД особам, що ведуть кримінальний процес, передбачений Наказом МВС України від 14 серпня 2012 р. №700. Зроблено висновок про те, що визначений наказом порядок є незадовільним та таким, що потребує вдосконалення правого регулювання з відповідним внесенням доповнень до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”. Такої ж думки дотримуються 65% опитаних практичних працівників із числа оперативних працівників та слідчих ОВС.
Використанням матеріалів оперативно-розшукової діяльності на початковому етапі розслідування торгівлі людьми є діяльність уповноваженої особи з кримінальної та кримінально-процесуальної оцінки матеріалів ОРД, отриманих в порядку, передбаченому чинним законодавством, з метою встановлення наявності в матеріалах ОРД достатніх даних, які вказують на ознаки злочину про торгівлю людьми, та з урахуванням слідчої ситуації прийняття рішення про постановлення відповідного правового акту – процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Розділ 3 «Напрями використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності на початковому етапі розслідування торгівлі людьми» містить три підрозділи.
У підрозділі 3.1. «Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для початку досудового розслідування торгівлі людьми» наголошується, що 96% вивчених кримінальних проваджень були розпочаті за матеріалами ОРД. Разом з тим, встановлено недоліки, що допускаються в ході початку кримінального провадження за матеріалами ОРД, та призводять до необґрунтованого початку кримінальних проваджень щодо злочинів досліджуваної категорії, необґрунтованого притягнення осіб до кримінальної відповідальності, а також навпаки – втрати цінної доказової інформації, не своєчасного початку кримінальних проваджень та непритягнення винуватих осіб до кримінальної відповідальності. У зв’язку з цим значна кількість цих кримінальних проваджень закривається за реабілітуючими підставами, провадження не здійснюється через невстановлення на його початковому етапі осіб, що вчинили злочин, зупиняється у зв’язку з розшуком підозрюваних, які ухиляються від слідства, а в окремих випадках суди постановляють виправдувальні вироки.
Обґрунтовується, що матеріали ОРД, в разі наявності в них відомостей про обставини, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 214 КПК України) можуть бути підставами для початку досудового розслідування торгівлі людьми, але виключно у випадку зняття з відповідних матеріалів грифу таємності.
На підставі визначення приводу до початку досудового розслідування як передбаченого кримінальним процесуальним законом акту вольової дії особи, адресованого уповноваженим органам, або вольового акту уповноваженого органу, спрямованого на реалізацію ним своїх повноважень, що є юридичним фактом, в результаті якого цей орган отримує дані, що вказують на вчинене кримінальне правопорушення, які зобов’язують його внести їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почати досудове розслідування, а також породжують при цьому відповідні кримінально-процесуальні, а в окремих випадках, і інші правовідносини (адміністративні, трудові, цивільно-правові тощо), встановлено, що матеріали ОРД можуть бути реалізовані для початку досудового розслідування торгівлі людьми лише через такий привід, як самостійне виявлення уповноваженою особою (слідчим або прокурором) з будь-яких джерел (матеріалів ОРД) обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 214 КПК України). При цьому підстави та привід для початку досудового розслідування мають правове значення лише у своїй єдності.
На практиці зустрічаються випадки несвоєчасності направлення оперативними підрозділами матеріалів ОРД, у яких зафіксовано фактичні дані про вчинення торгівлі людьми, до органу досудового розслідування для здійснення кримінального провадження, або відповідних повідомлень органам досудового розслідування, прокурору в разі неможливості направлення таких матеріалів у зв’язку з проведенням оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження та ін. На думку більшості опитаних суддів (82% респондентів), такі матеріали ОРД не можуть бути визнані допустимими доказами у кримінальному провадженні, оскільки отримані з порушенням вимог законодавства. З метою підвищення ефективності використання матеріалів ОРД для початку досудового розслідування, а також взаємодії слідчого та оперативних підрозділів під час початку досудового провадження за матеріалами ОРД, вносяться відповідні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів.
У підрозділі 3.2. «Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в якості доказів у кримінальному провадженні про торгівлю людьми» розкривається сутність понять «докази у кримінальному провадженні», «джерела доказів у кримінальному провадженні», а також їх співвідношення з матеріалами ОРД.
Встановлено, що матеріали ОРД і процесуальні докази мають єдину гносеологічну природу, за своїм змістом матеріали ОРД подібні до процесуальних доказів, оскільки як ті, так і інші містять фактичні дані (відомості про факти злочинів, осіб, що їх вчинили, відомості про джерела цих фактичних даних та інші обставини, що становлять предмет доказування у кримінальному провадженні). Разом з цим, матеріали ОРД, що містять фактичні дані, відрізняються від доказів у кримінальному провадженні за своєю формою й джерелами фактичних даних. Умови надходження фактичних даних до кримінального процесу з відповідних джерел, які в результаті кримінально-процесуальної діяльності стають джерелами процесуальних доказів, істотно відрізняються від тих, що використовуються в ОРД.
Досліджується співвідношення понять “докази” й “доказова інформація”, зазначається, що доказова інформація – це та інформація (фактичні дані), яка, хоча й отримана з відповідних джерел, проте ще не набула статусу доказів у кримінальному провадженні. Доказова інформація може міститися в матеріалах ОРД.
Обґрунтовуються вимоги, що ставляться до матеріалів ОРД для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні. На підставі результатів аналізу норм чинного КПК України, законодавства про ОРД та відомчих нормативно-правових актів, наукових джерел, матеріалів слідчо-судової практики, а також практики ЄСПЛ, розроблені наукові та практичні рекомендації щодо підвищення ефективності прокурорського нагляду за законністю використання матеріалів ОРД для отримання фактичних даних, які можуть бути окремими видами доказів у кримінальному провадженні, проекти окремих норм доказового права, які пропонуються для включення до чинного КПК України.
За результатами опитувань практичних працівників, а також вивчення матеріалів практики встановлено, що основні труднощі використання матеріалів ОРД в якості доказів у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми полягають в тому, щоб надати відкритого, гласного характеру джерелам фактичних даних, що містяться в матеріалах ОРД, і можливість їх перевірки всім учасникам кримінального процесу (обвинуваченому, підозрюваному, потерпілому, їх захисникам та ін.), а також забезпечити нерозкриття форм та методів ОРД і конфіденційних стосунків, що становлять державну таємницю.
У підрозділі 3.3. “Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для застосування запобіжних заходів на початковому етапі розслідування торгівлі людьми” на основі результатів аналізу норм чинного КПК України, інших правових актів, матеріалів практики та висловлених точок зору у науковій літературі робиться аналіз передбачених законом запобіжних заходів, досліджуються визначені приводи та підстави для їх застосування, а також роль матеріалів ОРД у формуванні таких приводів та підстав.
На підставі системного аналізу норм глави 18 КПК України доводиться, що змістом підстав для застосування зазначених заходів є лише сукупність доказів, якими обґрунтовується відповідне процесуальне рішення уповноваженої особи. Матеріали ОРД, якщо вони не долучені у визначеному процесуальним законом порядку до кримінального провадження, не набули статусу відповідного виду доказів, не можуть бути покладені в обґрунтування рішення про їх застосування. Вони можуть використовуватися в окремих випадках в сукупності з доказами при обґрунтуванні таких рішень, а також в організаційно-тактичних цілях. У процесуальних рішеннях про застосування запобіжних заходів не можна наводити дані, отримані в ході ОРД, не посилаючись на їх джерела, оскільки такі дані не можна перевірити процесуальним шляхом за участю сторін обвинувачення та захисту. Пропонуються відповідні зміни до редакції ч. 1 ст. 178 КПК України.
Доводиться, що для того, щоб матеріали ОРД могли бути використані для обґрунтування рішення про обрання запобіжного заходу, вони повинні бути легалізованими і придатними, у разі необхідності, для їх перевірки процесуальним шляхом. В іншому разі такі матеріали можуть бути використані у кримінальному процесі лише з організаційно-тактичною метою. Проте, за результатами аналізу матеріалів кримінальних проваджень щодо торгівлі людьми встановлено, що такі матеріали нерідко використовуються слідчим для обґрунтування клопотання про обрання запобіжного заходу. При цьому, для того, щоб запобігти розголошенню форм та методів ОРД при використанні матеріалів ОРД, посилання на такі матеріали робиться в загальній формі, наприклад, вказується, що дані, якими обґрунтовуються обставини, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 184 КПК України «отримані в ході оперативно-розшукової діяльності» (54% вивчених проваджень). Значну роль в усуненні таких помилок має відігравати прокурорський нагляд за досудовим розслідуванням проваджень цієї категорії, зокрема за проведенням ОРД, оформленням її результатів та використанням матеріалів ОРД для обрання запобіжного заходу, а також судовий контроль, що здійснюється слідчим суддею під час прийняття рішення на підставі таких клопотань. Разом з тим, опитування слідчих суддів показало, що часто слідчі звертаються з клопотанням про обрання запобіжного заходу, до якого долучають лише витяг з ЄРДР, що не дає можливості слідчому судді перевірити законність обґрунтування клопотання матеріалами ОРД (38% опитаних слідчих суддів). Встановлено, що слідчі судді (так само, як і прокурори) не завжди обізнані з ОРД та її можливостями, вимогами, які висуваються до матеріалів ОРД для використання їх при обранні запобіжного заходу у криміна¬льних провадженнях про торгівлю людьми. На підставі аналізу емпіричних даних робиться висновок про необхідність посилення відомчого та прокурорського контролю, а також судового нагляду за законністю ви-користання матеріалів ОРД для обрання запобіжного заходу в кримінальних провадженнях про торгівлю людьми.