КОСТИРА АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ОРГАНІЗАЦІЯ І ТАКТИКА РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ НА ІНКАСАТОРІВ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано відомості про форми їх апробації, публікацій дисертанта, а також структури дисертації.
Розділ 1 “Теоретико-методологічні засади розслідування розбійних нападів на інкасаторів” містить три підрозділи і присвячений висвітленню стану наукового дослідження зазначених питань та криміналістичної характеристики цих злочинів, предмету злочинного посягання, способу й обстановки вчинення злочину та “слідової картини” розбійних нападів на інкасаторів, характеристик осіб злочинця і потерпілого.
У підрозділі 1.1. “Стан наукового дослідження розслідування розбійних нападів на інкасаторів” встановлено, що різним аспектам розслідування цих злочинів присвячена низка наукових праць. Їх аналіз свідчить, що ці дослідження проводилися на різних етапах розвитку суспільства і науки криміналістики та озброювали практичні підрозділи відповідними рекомендаціями. Так, у 70-х роках минулого століття були розроблені методичні рекомендації з розслідування нападів з метою заволодіння державними і громадськими грошовими коштами (Ф. Ю. Бердичевський, О. М. Ларін, В. О. Образцов) та огляду місця події у справах про розбійні напади на касирів та інкасаторів (М. П. Черних).
Подальші дослідження головним чином спрямовані на удосконалення методики розслідування цих злочинів з урахуванням їх особливостей: розслідування насильницьких заволодінь державними і громадськими грошовими коштами, вчинених організованою групою осіб (М. А. Шматов), методика розслідування нападів на інкасаторів (О. П. Ващук), особливості розслідування злочинів, учинених проти інкасації грошових коштів, цінностей та цінних паперів (В. І. Завидняк). Також розглядалися проблеми запобігання розбійним нападам на інкасаторів (І. Ю. Фахрітдінов).
У цих наукових працях висвітлене широке коло питань, пов’язаних із розслідуванням розбійних нападів на інкасаторів. Ці доробки мають важливе значення як для розслідування, так і запобігання цим злочинам. Але існує об’єктивна потреба у подальшому розробленні цієї тематики, зокрема організації і тактики розслідування розбійних нападів на інкасаторів.
Аналіз позицій низки вчених (В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, О. М. Васильєва, І. О. Возгріна, В. К. Гавло, І. Ф. Герасимова, В. І. Гончаренка, В. Ф. Єрмоловича, В. А. Журавля, В. О. Коновалової, М. В. Салтевського та інших) свідчить, що й до нині немає єдиного бачення поняття та структури криміналістичної характеристики злочинів через різносторонність цієї проблематики. Водночас, криміналістична характеристика злочинів певного виду або групи розглядається, насамперед, як система відомостей про елементи механізму їх вчинення, важливих для побудови методики розслідування.
Проаналізовано також окремі наукові праці, що стосуються структури криміналістичної характеристики розбійних нападів на інкасаторів (О. П. Ващук, В. І. Завидняк, М. А. Шматов).
На підставі проведеного дослідження розслідування розбійних нападів на інкасаторів автором виділено структуру криміналістичної характеристики цього виду злочину, яка складається з таких елементів: 1) предмет злочинного посягання; 2) спосіб учинення злочину; 3) обстановка вчинення злочину; 4) “слідова картина” злочину; 5) характеристика особи злочинця; 6) характеристика особи потерпілого.
Отримана інформація про наведені елементи криміналістичної характеристики уможливлює виявити та з’ясувати зв’язки між різними обставинами вчинення злочину, а за відсутності достатньої початкової інформації – висунути обґрунтовані версії, обрати оптимальний напрям для встановлення осіб, які вчинили злочин, встановити місцезнаходження викраденого.
У підрозділі 1.2. “Предмет злочинного посягання, спосіб і обстановка вчинення злочину та “слідова картина” розбійних нападів на інкасаторів” перш за все зазначається, що специфіка предмета значною мірою визначає дії злочинців із підготовки, вчинення та приховування злочину, що впливає на механізм його вчинення та утворення слідів – джерел доказів. Саме тому ця ознака є визначальною для детального дослідження предмета злочинного посягання у межах криміналістичної характеристики розбійних нападів на інкасаторів.
Розглянуто та проаналізовано предмет злочинного посягання. Зазначається, що предмет злочинного посягання під час вчинення розбійних нападів на інкасаторів є матеріальним – це грошові кошти та цінності. Аналіз окремих фактів вчинення розбійних нападів на інкасаторів свідчить, що у більшості випадків предметом злочинного посягання були саме грошові кошти.
Зазначається, що спосіб учинення злочину є одним із головних елементів криміналістичної характеристики. Встановлення способу вчинення розбійного нападу на інкасаторів допомагає з’ясувати, що відбулося на місці події та спланувати низку заходів із розслідування кримінального правопорушення.
Виходячи із прийнятого в криміналістиці розуміння способу вчинення злочину, дисертант досліджує спосіб учинення розбійних нападів на інкасаторів як систему дій із їх підготовки, вчинення та приховування.
При цьому автором наголошується, що вчиненню розбійних нападів на інкасаторів передує ретельна підготовка, яка включає: попереднє визначення об’єкта злочинного посягання, вивчення місця вчинення злочину, з’ясування маршруту руху автомобіля інкасації, режиму інкасації, осіб інкасаторів, охоронців, водіїв, їх можливостей вчинення опору, визначення приблизної суми грошових коштів, розробку плану нападу, добір учасників і розподіл ролей, проведення тренування й детальне відпрацювання своїх дій на місці події, підготування необхідної зброї, транспортних засобів, розроблення прийомів та методів маскування зовнішності співучасників (наприклад, використання масок), тактики поведінки на випадок затримання.
Підкреслюється, що обирання місця та моменту вчинення розбійного нападу залежить від особливостей охорони, чисельності та озброєності злочинної групи. Виходячи з перерахованих обставин, напади відбуваються при підході інкасаторів до автомобіля, при посадці чи виході з нього, при виході з банку, через влаштування засад, блокування спецавтомобіля або його зупинення транспортним засобом, призначеним для зіткнення (так званий “биток”), із використанням форменого одягу співробітників міліції. Також непоодинокими є випадки, коли напади вчиняються за сприянням осіб, яким відома певна інформація щодо проведення інкасації.
Дисертантом вказується, що розбійні напади на інкасаторів вчиняються раптово і швидко, із застосуванням автоматичної зброї. Виконуються вони на досить високому організаційному рівні, у більшості випадків – організованими групами. Після вчинення злочину нападники зникають з місця події на автомобілях, в окремих випадках – на інкасаторських, зі значною сумою грошових коштів.
Виконавці в період вчинення запланованого злочину, з огляду на обстановку, що змінюється, чи інші обставини, можуть змінювати спосіб вчинення злочину, вчиняти не заплановані раніше злочинні дії, використовувати інші знаряддя.
Зазначається, що злочинці ще під час підготовки до вчинення злочину обмірковують дії, спрямовані на приховування його слідів. Розбійні напади на інкасаторів відбуваються швидкоплинно і у більшості випадків – на відкритій місцевості із застосуванням вогнепальної зброї, де може бути певна кількість випадкових свідків. Тому на місці вчинення злочину нападники не вчиняють якихось дій із приховування злочину. Водночас, нападники намагаються сплановано вчинити напад, захопити грошові кошти та діяти злагоджено, без перебоїв, щоб залишити якомога менше слідів. Якщо злочинцям вдалося зникнути з місця події, вони вчиняють дії, спрямовані на приховування того, що саме вони вчинили напад, зокрема, на певний час припиняють будь-яку злочинну діяльність і ведуть себе обережно.
Обстановка вчинення розбійних нападів на інкасаторів є обов’язковим і важливим елементом криміналістичної характеристики розбійних нападів на інкасаторів. Використання криміналістичної інформації про обстановку вчинення таких нападів має важливе значення для встановлення місця і часу вчинення злочину, його механізму, осіб, які вчинили напад, висунення версій.
“Слідова картина” розбійних нападів на інкасаторів у кожному окремому випадку буде різною, що залежить від багатьох факторів. Загалом же, на місці події залишаються матеріальні сліди: осіб – учасників злочинної події; транспортних засобів; знарядь вчинення злочину. Джерелами ідеальних слідів можуть бути потерпілі, очевидці, нападники, інші особи.
При цьому слід враховувати, що ці злочини здійснюються на відкритій місцевості й межі знаходження слідів можуть охоплювати значну територію, включаючи місце вчинення нападу та інші місця, якщо, наприклад, відбулося переслідування з використанням транспортних засобів. Тому це необхідно враховувати під час проведення відповідних слідчих (розшукових) дій.
У підрозділі 1.3. “Характеристика особи злочинця та особи потерпілого” доводиться, що для розкриття характеристики особи злочинця з’ясовується широке коло інформації: дані про стать, вік, освіту, інтереси, поведінку, злочинний досвід, наявність судимостей, ставлення до вчиненого, взаємовідносини у злочинній групі. При цьому всі відомості про особу злочинця слід оцінювати у сукупності і складати цілісну характеристику особи для того, щоб, зокрема, з’ясувати її місце та роль у вчиненому розбійному нападі та злочинній діяльності групи, для аналізу, оцінки, систематизації та подальшого збирання фактичних даних.
Стверджується, що ретельне вивчення особи злочинця надасть слідчому можливість обрати щодо неї належну лінію поведінки та застосовувати відповідні тактичні прийоми під час проведення слідчих (розшукових) дій.
Потерпілими від розбійного нападу на інкасаторів, насамперед, є особи, які входять до складу наряду, що здійснює інкасацію грошових коштів (один або декілька інкасаторів, охоронців, водій). Це – особи, які безпосередньо через виконання дій щодо інкасації грошових коштів потерпають від розбійного нападу.
Окрім перерахованих, серед потерпілих можуть бути особи, які випадково опинилися на місці вчинення нападу або ж у тому місці, де відбулася перепалка між нарядом інкасації та нападниками.
Розділ 2 “Початковий етап розслідування розбійних нападів на інкасаторів” містить чотири підрозділи, у яких досліджуються організація і тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій на початковому етапі розслідування; обставини, які підлягають доказуванню під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів; типові слідчі ситуації; слідчі версії та планування розслідування.
У підрозділі 2.1. “Організація і тактика проведення початкових слідчих (розшукових) дій під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів” розглядаються питання, пов’язані з організацією і тактикою проведення початкових слідчих (розшукових) дій. На думку автора, початковими слідчими (розшуковими) діями під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів, насамперед, є такі: огляд місця події; встановлення потерпілих, свідків та очевидців вчиненого злочину, їх допит, складання фотороботів злочинців, пошук транспортних засобів, які використовувалися для вчинення нападу, введення відповідних оперативних планів; обстеження прилеглої території для виявлення засобів відеофіксації; встановлення кола осіб, яким було відомо про обставини інкасаторської операції; затримання та допит підозрюваного (підозрюваних), пред’явлення його для впізнання.
Кожна із зазначених слідчих (розшукових) дій має свої особливості організації і тактики проведення. Водночас, загальним для них є те, що на їх проведення певним чином впливають окремі негативні фактори, зокрема – відсутність або недостатність необхідної інформації, що потребує злагодженості дій осіб, які беруть участь у розслідуванні, мобілізації сил, застосування належних прийомів і засобів.
Як стверджується у дисертації, коло слідчих (розшукових) дій на початковому етапі розслідування залежить від: слідчої ситуації, отриманої криміналістично значущої інформації, прогнозованих результатів проведення цих дій, можливостей слідчого. Саме слідчі (розшукові) дії є засобом розв’язання слідчих ситуацій і вирішення відповідних завдань.
Розслідування розбійних нападів на інкасаторів значною мірою залежить від своєчасності проведення та результатів оглядів місць подій – важливих засобів отримання доказової й орієнтовної (розшукової) інформації про механізм розбійного нападу на інкасаторів та осіб, причетних до нього.
Завданням огляду місця події під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів є детальне з’ясування обставин учиненого діяння, виявлення, фіксація та вилучення слідів та інших речових доказів, що можуть мати значення для розслідування, збирання інформації, необхідної для розшуку злочинців, встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.
У підрозділі 2.2. “Обставини, які підлягають доказуванню під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів” увага приділяється обставинам вчиненого злочину, які слід встановити і які підлягають доказуванню під час розслідування.
Коло обставин, які підлягають доказуванню під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів, залежить від предмету та меж доказування, ознак виду злочину, який розслідується, та особливостей конкретного нападу.
Для правильної кваліфікації розбійного нападу на інкасаторів і виходячи з вимог кримінального та кримінального процесуального законів, а також слідчої практики обов’язковому з’ясуванню підлягає таке коло обставин: чи мав місце факт розбійного нападу; де вчинено злочин; коли вчинено напад (календарна дата та час доби); спосіб вчинення розбійного нападу; чи було застосоване насильство відносно потерпілих та в чому воно проявилося (якщо нападники обмежилися погрозою застосування насильства, то який характер цих погроз); дані про осіб, які вчинили розбійний напад (відомості про склад організованої групи і в чому конкретно виявлялась участь кожного у підготовці, безпосередньому вчиненні нападу та приховуванні його слідів); хто став жертвою нападу та роль у виникненні і реалізації обвинуваченими злочинного задуму; які наслідки для життя та здоров’я потерпілих спричинив розбійний напад (чи були вони поранені (вбиті), ступінь тяжкості отриманих ушкоджень та їх наслідки).
Окрім зазначеного, слід також з’ясувати: що стало об’єктом злочинного посягання, кому належить викрадене, де воно знаходиться; які заходи слід провести для відшкодування матеріальних втрат, спричинених потерпілим особам; чи є особи, дії (бездіяльність) яких хоча і не сприяли вчиненню розбійного нападу, але безпосередньо пов’язані зі злочином, що розслідується, у вигляді однієї з форм причетності до злочину (переховування або недонесення про злочин органам влади); які конкретні заходи слід застосовувати для усунення причин та умов аналогічних злочинів.
У підрозділі 2.3. “Типові слідчі ситуації під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів” розглянуто типові слідчі ситуації, що виникають під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів.
Автор аналізує поняття “слідча ситуація”, досліджуючи позиції окремих науковців із цього приводу. У наукових джерелах вказується на подвійність його тлумачення. З одного боку – це сукупність зовнішніх умов у процесі розслідування, з іншого – його внутрішній стан на конкретному етапі (Г. А. Матусовський).
Початковий етап розслідування характеризується тим, що у багатьох випадках відсутня достатня інформація про подію злочину та особливо про осіб, які вчинили розбійний напад на інкасаторів. У зв’язку із цим виникають такі окремі слідчі ситуації: 1) розбійний напад вчинено невідомими особами; 2) особа (особи), яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу, не затримана, але наявна інформація про неї; 3) особу (осіб) затримано на місці вчинення злочину.
Слідча ситуація, коли розбійний напад вчинено невідомими особами, є найбільш несприятливою для початкового етапу розслідування через обмеження відомостей про злочинців. У цьому випадку встановлення обставин вчиненого злочину здійснюється на підставі відомостей, отриманих від потерпілих, свідків чи представників установ, у яких стався злочин.
Можливо таке, що єдиними свідками нападу є потерпілі, які часто з різних причин повідомляють слідчому надто обмежену інформацію про вчинене та про осіб нападників. Можливі також і випадки, коли інкасатори гинуть під час нападу. У цій слідчій ситуації важливим фактором є збирання інформації про осіб, причетних до розбійного нападу на інкасаторів.
Зазначається, що у слідчій ситуації, коли особа (особи), яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу, не була затримана, але є інформація про неї, слідчі (розшукові) дії мають бути спрямовані на: збирання інформації розшукового характеру через опитування потерпілих і свідків про осіб нападників, їх індивідуальні ознаки, напрямок, в якому зникли злочинці, а також – кількість викрадених грошових коштів. Після цього терміново здійснюється переслідування за “гарячими слідами”.
У випадку встановлення підозрюваного слід невідкладно організувати його затримання, після чого провести особистий обшук, впізнання, обшук за місцем проживання або роботи, допит. Якщо ж місцезнаходження підозрюваної особи не було встановлене, то в подальшому проводять огляд, допит потерпілого, допити свідків, чиї свідчення мають важливе значення. Отримана при цьому доказова й орієнтуюча інформація всебічно оцінюється та використовується для корегування комплексу подальших слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, невідкладність яких обумовлена результатами досудового розслідування (наприклад, виявлення і допит інших поінформованих осіб).
Найбільш сприятливою для розслідування слідчою ситуацією є затримання особи (осіб) на місці вчинення злочину, оскільки це дозволяє перевірити найбільш імовірні версії.
У підрозділі 2.4. “Слідчі версії та планування розслідування розбійних нападів на інкасаторів” увага приділяється слідчим версіям та плануванню розслідування розбійних нападів на інкасаторів.
Стверджується, що розбійний напад на інкасаторів є складним злочином, тому його розслідування ускладнюється відсутністю достатньої інформації, певною її невизначеністю та обмеженістю належних засобів для успішного розслідування злочинів.
Розслідування спрямоване на встановлення злочинця, його розшук, затримання та встановлення причетності до вчинення злочину, а також – з’ясування інших обставин. Ці завдання вирішуються через висунення та перевірку слідчих версій. При цьому слід враховувати обставини, коли інформація про осіб, які вчинили злочин, – відсутня і коли вона відома.
Автором зазначається, що успішне розслідування розбійного нападу на інкасаторів потребує обґрунтованих висунень і умілої перевірки найбільш ймовірних версій про осіб, причетних до злочину.
Залежно від типової слідчої ситуації під час розслідування можуть висуватися такі слідчі версії: злочин вчинений невідомими особами; злочин вчинений відомими особами; злочин вчинений особами, які раніше вчиняли аналогічні злочини або інші злочини; злочин вчинений особами, які раніше вчиняли розбійні напади на інкасаторів, але вони ще не розкриті; злочин вчинений за “наведенням” осіб, яким відома певна інформація щодо проведення інкасації; злочин вчинений діючими або колишніми співробітниками силових структур; злочин вчинений інкасаторами; злочин вчинений працівниками закладів, у яких проводилася інкасація грошових коштів.
На початку розслідування розбійних нападів на інкасаторів версії мають загальний характер, оскільки не завжди є достатній обсяг криміналістично значущої інформації щодо події злочину. Коли ж ситуація конкретизується і обсяг інформації збільшується – висуваються окремі версії щодо способу вчинення злочину, кола причетних осіб, інших обставин злочинної події.
Для першочергової перевірки та отримання відповідної інформації висуваються версії про: причетних до нападу осіб (для встановлення ролі кожного співучасника в механізмі вчинення злочину); спосіб вчинення злочину; місцезнаходження грошових коштів, які стали предметом злочинного посягання.
На думку дисертанта, до складання плану розслідування слід приступати тоді, коли можна хоча б орієнтовно намітити головні напрями розслідування або за наявності достатнього обсягу інформації для висунення однієї або декількох версій. Така можливість у слідчого є, як правило, після проведення початкових слідчих (розшукових) дій.
Розділ 3 “Подальший етап розслідування розбійних нападів на інкасаторів” містить три підрозділи, у яких досліджуються організація і тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій на подальшому етапі розслідування; порядок призначення судових експертиз і криміналістичної профілактики розбійних нападів на інкасаторів.
У підрозділі 3.1. “Організація і тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій на подальшому етапі розслідування розбійних нападів на інкасаторів” увага приділяється питанням, пов’язаним з організацією і тактикою проведення окремих слідчих (розшукових) дій на подальшому етапі розслідування розбійних нападів на інкасаторів.
Автором доводиться, що подальший етап розслідування розбійних нападів на інкасаторів характеризується повномасштабним проведенням слідчих (розшукових) дій із метою встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню, епізодів злочинної діяльності та ролі кожного співучасника у вчиненні злочину. Дії слідчого на цьому етапі спрямовані на уточнення раніше отриманих відомостей та усунення можливих протиріч у зібраних доказах. Характер слідчих (розшукових) дій на подальшому етапі розслідування, їх організація і тактика залежать від обсягу вилучених доказів, лінії поведінки підозрюваних осіб, слідчих ситуацій, що склалися на певний момент розслідування.
На думку респондентів, опитаних дисертантом, слідчими (розшуковими) діями на подальшому етапі розслідування розбійних нападів на інкасаторів, зазвичай, є такі: а) обшуки (100% опитаних слідчих, 93,8% оперативних працівників, 94,4% науково-педагогічних працівників); б) допити (71,4% опитаних слідчих, 56,3% оперативних працівників, 89,0% науково-педагогічних працівників); в) пред’явлення для впізнання (35,7% слідчих, 62,5% оперативних працівників, 89,0% науково-педагогічних працівників); г) проведення експертиз (71,4% слідчих, 37,5% оперативних працівників, 89,0% науково-педагогічних працівників); д) слідчий експеримент (57,1% слідчих, 50,0% оперативних працівників, 84,2% науково-педагогічних працівників).
Належна підготовка до обшуку має важливе значення як для результативності проведення безпосередньо слідчої дії, так і для розслідування в цілому. Організація обшуку під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів передбачає отримання інформації про особу, у якої планується проведення цієї слідчої (розшукової) дії, визначення місця її проведення, об’єктів пошуку; підготовка відповідних процесуальних документів, обирання учасників слідчої (розшукової) дії, їх інструктаж, розподіл завдань; забезпечення нерозголошення відповідної інформації, добір тактичних прийомів, які застосовуватимуться під час обшуку.
Оскільки у більшості випадків розбійний напад на інкасаторів учиняється організованою групою, ефективним із тактичних міркувань є “груповий обшук” – комплекс узгоджених між собою обшуків, що одночасно і раптово проводяться у різних місцях та у декількох осіб.
Для якісного проведення пред’явлення для впізнання варто здійснити підготовчі заходи, спрямовані на таке: відновлення в пам’яті особи, яка впізнаватиме, обставин розбійного нападу, індивідуальних ознак особи або об’єкта, які пред’являтимуться для впізнання, враховуючи особливості вчинення цього злочину; психологічну підготовку особи, яка впізнаватиме; належну підготовку статистів; забезпечення належної обстановки та умов, в яких проходитиме слідча дія; визначення часу проведення пред’явлення для впізнання.
У підрозділі 3.2. “Призначення судових експертиз під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів” зазначається, що під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів виникає необхідність у з’ясуванні питань, що потребують застосування спеціальних знань і, відповідно, у призначенні та проведенні окремих судових експертиз.
Під час розслідування розбійних нападів на інкасаторів досить затребуваною є судово-медична експертиза. Для якісного її проведення виникає необхідність у наданні експертам окремих документів, наприклад, копій протоколів огляду місця події, а у випадку, коли смерть потерпілого наступила в лікарні – історії хвороби. Також може виникнути потреба у наданні експертові свідчень осіб, які оперували потерпілого або надавали йому першу медичну допомогу.
Розглядаються окремі питання щодо призначення судово-медичних експертиз у випадках загибелі або отримання тілесних ушкоджень людей, виявлення трупів невпізнаних осіб, речових доказів.
Зосереджується увага на питаннях балістичної експертизи. Вона призначається для вирішення широкого кола завдань, пов’язаних із дослідженням вогнепальної зброї і боєприпасів, слідів пострілу на самій зброї та ураженій перешкоді, одязі або тілі особи, яка стріляла. Для балістичної експертизи надається вогнепальна зброя, боєприпаси та їхні частини (патрони, гільзи, кулі), предмети зі слідами пострілу.
Вчинення розбійних нападів на інкасаторів супроводжується зміною матеріальної обстановки на місці події та утворенням різноманітних слідів-відображень, тому цій категорії кримінальних проваджень властиві й трасологічні та дактилоскопічні експертизи.
У підрозділі 3.3. “Криміналістична профілактика розбійних нападів на інкасаторів” розглянуті питання, пов’язані з криміналістичною профілактикою розбійних нападів на інкасаторів.
Зважаючи, що у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України відсутня конкретна норма щодо здійснення слідчим профілактичної діяльності, на думку автора, практична діяльність з розслідування злочинів передбачає і запобігання злочинам.
Вказується, що профілактика у межах розслідування є тривалим процесом, під час якого між суб’єктами розслідування здійснюється обмін інформацією. Правова модель профілактики злочинів об’єднує законодавчі, організаційно-технічні та інші заходи, що мають протидіяти кожному виду злочинності. Процесуальна діяльність слідчого передбачає удосконалення існуючих форм профілактики злочинів, розробку заходів перспективної профілактики для виявлення та усунення причин і умов, що сприяли вчиненню розбійних нападів на інкасаторів.
Криміналістична профілактика розбійних нападів на інкасаторів має здійснюватися комплексно і стосуватися як суб’єктів, які беруть участь у процесі інкасації (банки та служби інкасації), так і відповідних підрозділів, що проводять розслідування цих злочинів. Важливе значення мають також наукові розробки цих питань.
Стверджується, що профілактичні заходи спрямовуються на ускладнення вчинення таких злочинів, зокрема: оснащення відповідними технічними засобами (наприклад, відеокамерами, засобами стеження, навігації, сигналізації) місць, де відбувається процес інкасації, за маршрутом пересування автомобілів інкасації; використання засобів індивідуального захисту під час інкасації; захист об’єктів інкасації, транспортних засобів, валіз, у яких здійснюється перевезення грошових коштів і цінностей; патрулювання нарядами органів внутрішніх справ місць зупинки спеціальних автомобілів під час проведення інкасації; розвиток приватної охорони; відпрацювання співробітниками служби інкасації навичок протидії і захисту від можливих розбійних нападів на інкасаторів.
Окрім зазначеного, важливими факторами здійснення профілактичних заходів є: обмін інформацією щодо випадків вчинення таких злочинів і передового досвіду щодо запобігання та боротьби з ними, змін у чинному законодавстві; проведення семінарів, тренінгів, навчань, запровадження інших форм взаємодії між банківськими та охоронними структурами; широке розповсюдження між зацікавленими сторонами відповідної літератури, судово-слідчої практики щодо боротьби з розбійними нападами на інкасаторів; аналіз розслідування, слідчих помилок, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню цих злочинів, розробка рекомендацій щодо запобігання та розслідування розбійних нападів на інкасаторів.