Полякова Ганна Анатоліївна. Адаптивне управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, визначено об‘єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи.
Перший розділ “Адаптивне управління навчальним процесом як наукова проблема та сучасний підхід до організації навчального процесу в умовах загальноосвітнього комплексу” містить аналіз науково-педагогічної літератури з розвитку теорії управління навчальним процесом, з управління складними педагогічними системами в умовах змін внутрішнього та зовнішнього середовища; визначення специфіки управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу; вивчення практики адаптивного управління у загальноосвітніх навчальних закладах.
Аналіз розвитку теорії загального управління та управління навчальним процесом дав можливість простежити тенденцію переходу від управління як однобічного впливу до управління як взаємодії суб’єктів на основі комунікації, прямого та зворотного зв’язку. Це питання розглядається в роботах Є.С.Березняка, В.І.Бондаря, Ю.К.Конаржевського, П.І.Третякова, В.С.Пікельної, Т.І.Шамової, Н.В.Черпинського та ін.
Спільним для різних підходів до сучасного управління, які застосовуються останнім часом, є виділення процесів самоорганізації, саморозвитку та самоуправління як складових освітньої діяльності в умовах мінливого середовища, що відображено у дослідженнях Б.Г.Ананьєва, Н.В.Кузьміної, С.І.Подмазіна, Т.І.Левченка, В.В.Століна, Н.В.Якуніна.
У дослідженні визначається сутність адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, яке сприяє безперервності та наступності навчання, переорієнтації педагогічної системи на саморозвиток у напрямку максимально ефективного використання можливостей внутрішніх умов і ресурсів на основі взаємодії керуючої й керованої підсистем та зворотного зв’язку. Основу даного управління складають такі поняття, як “адаптація”, “взаємодія”, “самоорганізація”, “саморозвиток”.
При вивченні явища адаптивності в управлінні навчальним процесом нами було виділено періоди його становлення, а саме: 1) період алгоритмізації управління (70-і роки), коли адаптація управління навчальним процесом розглядалась як пристосування до індивідуальних особливостей розвитку та здібностей учнів на основі моделей програмованого, автоматизованого, алгоритмізованого управління навчальним процесом, в тому числі за допомогою технічних пристроїв; 2) період соціалізації управління (80-і – початок 90-х років), коли поряд із розглядом функцій управління педагогічними системами приділяється увага дидактичному та соціальному аспектам управління, особливостям взаємодії учасників навчального процесу (“керівник – вчитель”, “вчитель – учень”), виділяється ієрархічна структура управління, що включає, окрім керівних органів освіти, адміністрації навчального закладу, ще вчителя та учня; 3) період психологізації управління (90-і - 2000-і роки), коли знов привертається увага до адаптивних систем навчання, спрямованих на пристосування до індивідуальних особливостей учнів, створення систем управління з урахуванням умов нестабільності зовнішнього та внутрішнього середовища на основі процесів мотивації, стимулювання, соціальної адаптації, взаємодії, самоорганізації та зворотного зв’язку на рефлексивній основі.
У ході дослідження визначено, що особливостями управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі є: 1) безперервність та наступність навчального процесу при переході з одного структурного підрозділу загальноосвітнього комплексу до іншого; 2) багаторівневість структури управління навчальним процесом, наявність слабких місць управління на її стиках; 3) необхідність узгодження централізації та децентралізації управління навчальним процесом, а також освітньої, організаційної та управлінської діяльності всіх його учасників; 4) посилення функції координації між підрозділами загальноосвітнього комплексу для забезпечення цілісності педагогічної системи; 5) трансформація функції контролю у функцію зворотного зв’язку, спостереження, фіксації, аналізу з подальшим регулюванням та корекцією.
У результаті ми дійшли висновку, що в теорії та практиці управління навчальним процесом намітився перехід до адаптивних систем навчання, які змінюються та самоорганізуються в умовах нестабільності, перехід від управління “впливу” до управління “на основі взаємодії”. Тому є актуальним дослідження та моделювання оптимальної системи адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу.
У другому розділі дослідження - “Теоретичне обґрунтування інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом та технологія її реалізації в умовах загальноосвітнього комплексу” – на основі сучасних наукових підходів до управління педагогічними системами (антропосоціальний, системний, синергетичний, особистісно-орієнтований, кваліметричний); концепції спрямованої самоорганізації й поняття освітнього моніторингу, нами були визначені сутність та основні характеристики адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, розроблена інтегративна модель та технологія її реалізації.
Під адаптивним управлінням навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу ми розуміємо взаємодію керуючої та керованої підсистем на основі узгодження стратегій розвитку навчального закладу та специфіки його підрозділів, мотивів та можливостей учасників навчального процесу, врахування конкретних педагогічних ситуацій для досягнення спільної мети шляхом процесів самоорганізації та поточного зворотного зв’язку.
Основними характеристиками адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу є такі:
- гнучкість, що сприяє саморозвитку учасників навчального процесу, спрямовує на самоуправління, пристосовуючи функціонування педагогічної системи до внутрішніх потреб та зовнішніх вимог;
- кооперація та взаємодія адміністрації, вчителів і учнів на всіх етапах управлінського циклу з урахуванням поточних ситуацій;
- багатомірність структури за: підрозділами загальноосвітнього комплексу; ієрархією управління навчальним процесом із боку його учасників; дидактичним аспектом педагогічної системи; процесуально-функціональною структурою;
- різноспрямованість та узгодженість взаємозв’язків, що забезпечує цілісність системи та сприяє її переходу на новий рівень якості упорядкування за рахунок саморозвитку її окремих елементів;
- специфічність механізму реалізації адаптивного управління й самоуправління навчальним процесом шляхом здійснення освітнього моніторингу на основі факторно-критеріального моделювання.
Особливість функцій адаптивного управління навчальним процесом полягає в спрямуванні його учасників на спільну діяльність, а саме: цілевстановлення – визначається як спільне вироблення реалістичної мети, планування – як критеріальне моделювання бажаного результату навчання та педагогічної діяльності з визначенням кроків їх реалізації; організація – як кооперація та самоспрямування дій учасників навчального процесу, координація – як забезпечення повноти та узгодженості дій за спільно визначеними провідними напрямками, контроль – як самомоніторинг учнівської або педагогічної діяльності та моніторинг результатів навчального процесу; регулювання та корекція - саморегулювання та самокорекція діяльності учасників навчального процесу на відповідних рівнях управління.
Складовими даної моделі стали взаємопов’язані компоненти: змістовний, організаційний та прогностичний. Змістовний компонент інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу розкриває сутність, структуру, основні елементи, процеси кооперації керованої та керуючої підсистем, що сприяють підвищенню якості навчального процесу, переходу на новий рівень самоорганізації та саморозвитку його учасників. Організаційний компонент спрямовує та узгоджує спільну діяльність адміністрації, вчителів, вихователів і учнів, створює можливість їх автономного самоуправління навчальним процесом у різних підрозділах загальноосвітнього комплексу при збереженні стратегічних цілей та провідних напрямків діяльності. Прогностичний компонент надає теоретично аргументовану картину майбутнього стану управлінської практики. В основу даного компоненту покладено базову факторно-критеріальну модель (стандарт) педагогічної діяльності вчителя при адаптивному управлінні навчальним процесом.
Створення базової моделі (стандарту) педагогічної діяльності ґрунтується на дослідженнях Г.А.Дмитренка щодо факторно-критеріального моделювання; Г.В.Єльникової щодо визначення факторів та параметрів педагогічної діяльності; Ганта, Є.С.Березняка щодо текстово-графічної форми планування.
Базова модель містить фактори як головні напрямки педагогічної діяльності; параметри як кроки реалізації факторів, що конкретизуються на відповідному рівні управління з урахуванням особливостей підрозділу загальноосвітнього комплексу; вагомості факторів та параметрів; формалізацію бажаного результату за визначеними напрямками та кроками; терміни замірів. На основі базової моделі здійснюється моніторинг та самомоніторинг навчального процесу.
Аналіз педагогічної діяльності вчителя (вихователя) в умовах адаптивного управління навчальним процесом допоміг визначити фактори відповідної базової моделі: “Професійна освіта”, “Управління навчальним процесом”, “Безперервність та наступність навчального процесу в умовах загальноосвітнього комплексу”, “Ведення документації навчально-педагогічної діяльності”, “Педагогічна активність”, “Організаційна культура та клімат у педагогічному колективі навчального закладу”.
Для впровадження у практику загальноосвітніх комплексів адаптивного управління навчальним процесом розроблена технологія його реалізації на рівні вчителя та адміністрації, яка містить такі складові: 1) визначення спільної мети, її декомпозиція відповідно до специфіки рівня управління, підрозділу загальноосвітнього комплексу; 2) колегіальне обговорення факторів та параметрів при створенні базової кваліметричної моделі педагогічної діяльності; 3) створення особистих варіативних квалiметричних моделей педагогічної діяльності вчителями та вихователями з урахуванням специфіки того чи іншого підрозділу загальноосвітнього комплексу; 4) здійснення моніторингу та самомоніторингу педагогічної діяльності за провідними факторами, параметрами; 5) поточне саморегулювання та самокорекція педагогічної діяльності.
Для впровадження інтегративної моделі адаптивного управління у роботі визначено дидактичний аспект технології реалізації адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, який забезпечується низкою дидактичних засобів для організації відповідного управління на рівні вчитель-учень.
Механізмом адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі є освітній моніторинг, який полягає у постійному спостереженні, фіксації, аналізі якості результатів навчального процесу і педагогічної діяльності з їх поточним регулюванням та корекцією.
Таким чином, окреслені засади організації адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу, створюють умови для організації та самоспрямування адміністративної, педагогічної, учнівської діяльності відповідно до заданих стратегій та внутрішніх потреб, забезпечують безперервність та якість навчального процесу в усіх ланках навчального закладу зі складною організаційною структурою.
У третьому розділі “Експериментальна апробація та впровадження інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі” розкрито організацію експериментального дослідження впливу адаптивного управління на якість навчального процесу в загальноосвітньому комплексі, висвітлені результати, приведені методичні рекомендації щодо впровадження інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у практику педагогічної та адміністративної діяльності в загальноосвітніх комплексах.
Для організації експериментального дослідження були визначені мета, гіпотеза, завдання, етапи, база дослідження та виділені формальні ознаки передбачуваних змін, підібрані методики обстежень і шляхи статистичної обробки даних.
Ефективність адаптивного управління навчальним процесом в умовах загальноосвітнього комплексу досліджувалась шляхом перевірки припущення про те, що система адаптивного управління навчальним процесом, розроблена на основі інтегративної моделі, є оптимальним засобом спрямування, координації та організації педагогічної діяльності в різних підрозділах загальноосвітнього комплексу, є умовою забезпечення безперервності та якості навчального процесу, саморозвитку та самореалізації його учасників в усіх підрозділах загальноосвітнього комплексу.
Для перевірки робочої гіпотези було організовано такі етапи експерименту: підготовчий, констатуючий, формуючий, контролюючий.
На підготовчому етапі відбувалося усвідомлення проблеми, формування робочої гіпотези, вибір методик, організація та підготовка матеріалів для проведення експерименту.
На етапі констатуючого експерименту вивчалися стан управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі, провідні напрямки педагогічної діяльності, визначалися та аналізувалися вихідні показники ефективності управління навчальним процесом у загальноосвітньому комплексі: рівень навчальних досягнень учнів, рівень загального розвитку дітей на перехідних вікових етапах, рівень професійних умінь вчителів, якість узгодження управління між різними підрозділами загальноосвітнього комплексу.
У ході формуючого експерименту відбувалися спостереження за впровадженням інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у різних підрозділах загальноосвітнього комплексу із застосуванням базового стандарту педагогічної діяльності вчителя (вихователя); апробація технології та інструментарію; коригування базової моделі педагогічної діяльності; проведення постійно діючого семінару та консультацій для адміністрації, вчителів і вихователів загальноосвітнього комплексу.
На етапі контролюючого експерименту проводилося вимірювання та аналіз результатів якості навчального процесу за визначеними показниками, методиками їх вимірювання, статистичними методами обробки; порівняння результатів експериментальних та контрольних груп на початку та в кінці впровадження інтегративної моделі адаптивного управління навчальним процесом у дитячому садку, школах І, ІІ, ІІІ ступенів шляхом створення вчителями та вихователями власних варіативних моделей педагогічної діяльності на основі базової; аналіз результатів анкетування вчителів і вихователів загальноосвітнього комплексу щодо ефективності застосування технології адаптивного управління навчальним процесом, формування та узагальнення висновків.