МАЙОРОВА Людмила Вікторівна РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ У РЕГІОНІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв’язок із науковими програмами; визначено об’єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.
У першому розділі – «Теоретичні засади розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні»  здійснено критичний аналіз наукової літератури та визначено понятійно-категоріальний апарат у сфері розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні; визначено основні структурні елементи розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні; розкрито основні фактори розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні.
Констатовано, що для прискореного виходу економіки України з кризового стану та подальшого сталого зростання необхідно забезпечити розвиток державного управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні. Ключовими факторами розвитку якості державного управління є розбудова потенціалу місцевих органів влади, активна громадська позиція населення, розвиток системи самоуправління громадян, підвищення ролі громадських організацій. Враховуючи сучасні умови, це можна забезпечити лише через децентралізацію державного управління, яка підвищує якість та ефективність державних послуг шляхом наближення органів управління до населення й зростання відповідальності місцевої влади за прийняття більшості рішень щодо належного функціонування та розвитку окремих територій.
Визначено існуючі недосконалості, які гальмують розвиток державного управління соціально-економічними процесами у регіоні, серед яких: невідповідність здійснюваних соціальних перетворень та темпів економічного нарощення; існуюча недосконалість в процесі формування державного та місцевого бюджетів; інституційна невідповідність стратегії державного управління економічними процесами у регіоні і політики регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування; недооцінка існуючих екологічних проблем та гальмування щодо визначення шляхів їх вирішення тощо.
Запропоновано та обґрунтовано концептуальні положення розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні на засадах структурного, суб’єктно-об’єктного та динамічного підходів. Ці положення дозволяють визначати регіон як субнаціональну одиницю та відносно самостійний об’єкт господарювання, з притаманними йому особливостями (економічними, соціальними, політичними, адміністративними, екологічними та інноваційними, існуючим неоднорідним просторовим забезпеченням ресурсами, товарами та послугами).
В роботі окреслено основні принципи, на яких має ґрунтуватися подальший розвиток державного управління соціально-економічними процесами: децентралізація державного управління; субсидіарність; законність; повсюдність місцевого самоврядування; територіальність місцевого самоврядування; правова самостійність; організаційна самостійність; матеріально-фінансова самостійність та спроможність; партнерство; концентрація; програмування; координація.
Застосування суб’єктно  об’єктного й динамічного підходів дозволило визначити основні елементи розвитку державного управління соціально-економічними процесами в регіоні:  суб’єкт управління – регіональні та місцеві органи влади, громади;  об’єкт управління – соціально-економічні процеси в регіоні; – нормативна база – регіональні та місцеві регуляторні акти; – цілі соціально-економічного розвитку регіону; – методологія – принципи, методи і форми впливу на соціально-економічні процеси в регіоні.
Визначено основні пріоритети державної політики, які ґрунтуються на європейському досвіді в державному управлінні соціально-економічними процесами та враховують особливості вітчизняної економіки. Серед таких пріоритетів виокремлено: здійснення адміністративно-територіальної реформи, поглиблення та розвиток бюджетної децентралізації; збільшення обсягів фінансування освіти та охорони здоров’я; створення та розвиток інституту партнерства між державою та приватними агентами.
Констатовано, що нині особливого значення для забезпечення прогресивних змін у суспільстві набуває політика у сфері формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору, створення й розвитку ринку інформації як одного з трансакційних факторів виробництва. Формування такого єдиного інформаційно-комунікаційного простору дозволить створити ефективну систему соціально значимих інститутів для забезпечення прав громадян на вільне одержання, використання й обмін інформацією як необхідної й головної умови соціально-економічного розвитку.
Доведено, що особливість відносин суб’єктів у розвитку державного управління соціально-економічними процесами визначається наявними у регіоні чинниками, що обумовлює необхідність їхнього виявлення, класифікації й урахування при розробці методики оцінки ефективності та розвитку державного управління соціально-економічними процесами.
Як результат, визначено основні чинники розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні, до яких віднесено: трансформаційні (або перетворюючі) і трансакційні, (забезпечуючі). До першої групи запропоновано віднести: досягнутий рівень й якість життя громадян; демографічну ситуацію; стан бюджетної сфери; житлові умови населення; галузеву структуру регіональної економіки; стан основних засобів в основних сферах економіки України; рівень автоматизації виробничих процесів, темпи їхнього відновлення й впровадження інноваційних технологій; економіко-географічне положення; природно-кліматичні умови тощо. У складі другої групи виділено стан нормативно-правової бази соціально-економічного розвитку; структуру і якість системи освіти, охорони здоров’я й соціально-культурної сфери; кількість, якість і ступінь доступності інформаційних ресурсів у регіоні; наявність баз даних і систем аналітичної обробки інформації; рівень комп’ютеризації й інтернетизації.
У другому розділі  «Оцінка ефективності розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні»  оцінено стан розвитку регіональної соціально-економічної політики; проведено моніторинг ефективності регіональної системи зайнятості як ключового індикатора розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні; оцінено результативність інструментів регіональної політики збереження людського потенціалу.
Визначено, що у сучасних кризових умовах для України виникла необхідність реалізації і подальшого розвитку ефективної соціально-економічної політики не лише на національному рівні, а й на регіональному. Ефективність проведених реформ буде залежати від того, яким чином здійснюється державне регулювання як на регіональному рівні, так і в країні в цілому.
Встановлено існування системної кризи в управлінні місцевим та регіональним розвитком. Така ситуація виникла внаслідок наявної інституційної невідповідності усієї системи територіальної влади.
В ході дослідження аргументовано та визначено основні причини, які призвели до виникнення цієї кризи. По-перше, це пов’язано із спонтанним формуванням законодавчого забезпечення управління місцевим та регіональним розвитком, що є результатом відсутності єдиної законодавчої бази та узгодженості між законодавчими актами. По-друге, модель організації влади, яка сформована на місцевому рівні, на жаль, не відповідає встановленим європейським вимогам, стандартам та принципам Європейської хартії місцевого самоврядування. Окреслено основні чинники, які гальмують процес реалізації та розвитку регіональної соціально-економічної політики на всіх рівнях: нестабільність політичної ситуації та інституційного середовища; існуючий високий рівень централізації та сильної владної вертикалі зі слабкими горизонтальними зв’язками; наявність законодавчих та регуляторних неузгоджень; прийняття рішень у сфері державної регіональної політики, які не ґрунтуються на далекосяжному баченні розвитку країни та у сфері державної регіональної політики; законодавчі та регуляторні неузгодження і “білі плями”, які гальмують використання можливостей для розвитку та зростання; неспроможність регіонів стати рівноправними партнерами з центральним урядом в питаннях реалізації регіональної політики; відсутність адекватного фінансування проектів розвитку в регіонах.
Доведено, що підвищення дієвості регіональної соціально-економічної політики, зростання загальної керованості економічними процесами можливе лише на основі визначення і розмежування повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. У процесі здійснення конкретних заходів державної регіональної політики, спрямованих на підвищення ролі регіонів у проведенні економічної реформи в країні, необхідно: сформувати нову територіальну структуру державного сектора економіки; реформувати систему управління державним сектором економіки; зміцнити економічні умови місцевого самоврядування та розширити його важливі соціально-економічні функції щодо життєзабезпечення територіальних утворень, здійснити поетапний перехід на обґрунтовану систему бюджетного регулювання та розширити права місцевих органів виконавчої влади в бюджетній політиці України.
Визначено, що ефективність регіональної системи зайнятості населення як ключового індикатора розвитку державного управління, правомірно розглядати в контексті формування умов для результативного функціонування господарюючих суб'єктів як у межах регіону, так і поза ним. На наш погляд, саме застосування регіонального підходу до державного управління розвитком системи зайнятості населення є ключовим індикатором соціально-економічного розвитку регіону та є найбільш виправданим, оскільки переважно на регіональному рівні відбувається прийняття найбільш ефективних й оптимальних рішень.
В ході дослідження визначено, що показник зайнятості населення виступає ключовим параметром при вивченні проблем формування ефективної регіональної системи зайнятості населення, розвитку й застосуванні людського потенціалу країни або ж окремих її регіонів. Вивчення проблеми регіональної політики збереження людського потенціалу показало, що ефективно регулювати даний процес можливо лише на основі оцінки результативності впливу інструментів соціальної політики. Оцінка результативності має найважливіше значення для правильного вибору пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я на державному, регіональному й муніципальному рівні. Проведене дослідження дозволило запропонувати авторський підхід до оцінки результативності інструментів регіональної соціальної політики збереження людського потенціалу. Запропоновано використовувати інтегральну оцінку рівня здоров’я трудових ресурсів на основі обчислення індексу здоров’я з використанням методів економіко-математичного моделювання.
Дана методика дає можливість своєчасного коректування напрямів соціально-економічної політики, спрямованої на створення умов для зміцнення здоров’я, підтримки й збільшення чисельності працездатного населення, зниження смертності й збільшення тривалості життя на основі дотримання принципу перерозподілу інвестицій в залежності від рівня захворюваності працездатного населення конкретної території з урахуванням критерію “гостроти проблеми”.
У третьому розділі  «Напрями підвищення ефективності та розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні»  обґрунтовано структурно-логічне проектування етапів розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні; запропоновано цільові сценарії стратегії соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням перспективних напрямів; розроблено модель комплексного підходу до регулювання процесу збереження людського потенціалу регіону.
Розвиток державного управління соціально-економічними процесами у регіоні являє собою систему механізмів перетворення зовнішньої й внутрішньої інформації про умови, ресурси й фактори, суб’єкти та об’єкти, цілі і результати їхньої діяльності в трансформаційні й трансакційні чинники даного процесу. Доведено, що структурно-логічний механізм розвитку державного управління соціально-економічними процесами дозволить системно представити зміст і взаємозв’язки вхідних у нього елементів. Встановлено, що ефективне функціонування регіону вимагає застосування адекватного механізму розвитку державного управління соціально-економічними процесами в регіоні, структура якого наведена на рис. 1. Зазначений механізм структурно-логічного проектування розвитку державного управління соціально-економічними процесами у регіоні включає в себе організаційні, правові, фінансові та економічні компоненти, та, на відміну від широко застосованих, дозволяє визначити організаційно-правові та фінансово-економічні чинники функціонування регіону, які позитивно вплинуть на ефективність реалізації програми соціально-економічного розвитку регіону