ДОВГАНЬ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВТЯГНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО У ЗАНЯТТЯ ЖЕБРАЦТВОМ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідження обраної теми, її зв’язок з науковими програмами, планами й темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методологію дослідження, розкрито наукову новизну роботи та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження, публікацій, у яких викладено основні положення роботи.
Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Стан наукового дослідження відносин, пов’язаних із протидією втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом» досліджено історію виникнення відповідальності за втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом. Здійснено аналіз розвитку кримінально-правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом як у дорадянський й радянський періоди, так і в період сучасної України.
Аналіз правового регулювання радянського періоду дав можливість зробити висновок, що у законодавчих актах майже усіх союзних республік простежується дублювання законодавства СРСР. У цей період досліджувались окремі питання, пов’язані із втягненням неповнолітніх у заняття жебрацтвом, переважали наукові праці щодо визначення поняття та кваліфікації цього кримінального правопорушення. На монографічному рівні проблематика втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом представниками науки криміналістики не вивчалась.
Детально проаналізовано законодавство радянського періоду щодо тлумачення втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом та відповідальності за це кримінальне правопорушення.
Проведено паралелі щодо роботи підрозділів, які здійснювали виявлення та профілактику кримінальних правопорушень вчинених неповнолітніми і по відношенню до них, а саме: Департаменту кримінальної міліції у справах дітей та Департаменту превентивної діяльності, який утворився після введення в дію Закону України «Про Національну поліцію» та яким скасувались норми про міліцію.
Проаналізовано погляди науковців щодо розуміння понять «втягнення» та «підбурювання», і зроблено висновок, що вказані поняття не можна ототожнювати, оскільки це суперечить як положенням вищих судових інстанцій, так і положенням кримінального законодавства щодо інституту співучасті.
У підрозділі 1.2 «Криміналістична характеристика втягнення
неповнолітнього у заняття жебрацтвом» детально проаналізовано думки науковців щодо визначення поняття «криміналістична методика» та встановлено, що одним із найважливіших елементів криміналістичної методики є криміналістична характеристика. Проаналізовано погляди щодо означеної наукової проблеми визначення сутності криміналістичної характеристики загалом та криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності таких науковців та практиків: Н. Антонюк, Р. Бєлкін, П. Біленчук, О. Васильєв, І. Вишнівський, І. Возгрін, К. Гавло, І. Герасимов, О. Дрозд, Я. Дякін, В. Журавель, Т. Ківалова,
О. Колесніченко, В. Коновалова, С. Моліцький, М. Панов, М. Салтевський, О. Світличний, М. Селіванов, В. Танасевич, О. Татаров, І. Топольскова, О. Філіппов, В. Шепітько, М. Яблоков та інші.
На основі визначення потреб практичної діяльності підрозділів Національної поліції України надано авторське визначення поняття «криміналістична характеристика втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом» та обґрунтовано сукупність елементів криміналістичної характеристики цього виду кримінального правопорушення, а саме: 1) спосіб вчинення кримінального правопорушення;
2) предмет злочинного посягання; 3) місце, обстановка і час вчинення кримінального правопорушення; 4) знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення; 5) особа злочинця; 6) особа потерпілого; 7) слідова картина.
У складі типового способу вчинення кримінального правопорушення виокремлено типові способи підготовки: 1) послаблення або усунення контролю підлітка над своєю поведінкою та діями (спільне споживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, одурманюючих речовин, лікарських препаратів); 2) вибір неповнолітніх, яких найімовірніше можна залучити до заняття жебрацтвом (неповнолітніх, які раніше вчиняли протиправні діяння, підлітків із малозабезпечених сімей, сиріт тощо); 3) прояв дружньої підтримки неповнолітньому з метою втягнути його у заняття жебрацтвом; 4) прищеплення неповнолітньому інтересу до особливостей злочинного життя (проведення різноманітних бесід, розмови щодо покращення матеріального становища неповнолітнього тощо); 5) виготовлення, придбання, пристосування знарядь і засобів (наприклад, виготовлення підроблених медичних документів про хворобу, інвалідність, сирітство, різноманітних табличок із проханням про допомогу, надання зношеного, пошкодженого чи брудного одягу, який не відповідає погоднім умовам чи порі року та викликає у перехожих жалість та співчуття та ін.).
Серед типових способів приховування, які можуть бути використані при втягненні неповнолітнього у заняття жебрацтвом, виділено: заходи, спрямовані на знищення підроблених документів, які використовувались неповнолітнім при занятті жебрацтвом; знищення грошей, речей, інших матеріальних цінностей, які неповнолітній здобув під час заняття жебрацтвом і походження яких злочинець не може пояснити; приховування інформації щодо знайомства із неповнолітнім, який був втягнений у заняття жебрацтвом тощо.
Здійснено аналіз кримінальних справ (проваджень) під час якого простежується, що злочинці безпосереднім місцем втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом обирали: 1) вулицю; 2) квартири; 3) підвали, під’їзди, горища; 4) приватні будинки; 5) гаражі.
Здійснивши аналіз наукової літератури, статистичних даних та даних отриманих під час анкетування практичних працівників Національної поліції України, виділено чотири групи осіб, які втягують неповнолітніх у заняття жебрацтвом: 1) особи, які розпивають з неповнолітніми алкогольні напої, вживають наркотичні засоби, проводять з ними вільний час; 2) особи віком від 24 років, більшість раніше судимі, наркомани, алкоголіки, власники притонів;
3) дорослі особи, які без спеціально поставленої мети схиляють неповнолітніх до заняття жебрацтвом, встановлюють та підтримують з ними близькі стосунки (ігри в карти на гроші, спільне вживання алкоголю, наркотиків, втягування у раннє статеве життя, розмови про «романтику злочинного життя», «злодійські закони» тощо); 4) у багатьох випадках батьки, родичі, які втягують неповнолітнього у заняття жебрацтвом (наприклад, у циганських сім’ях, де жебракування вважається звичним видом отримання коштів).
Охарактеризовано традиційні криміналістичні сліди, які свідчать про вчинення цього виду кримінального правопорушення та поради стосовного того, як їх можна виявити під час огляду місця події.
Розділ 2 «Особливості організації розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Типові слідчі ситуації та слідчі версії, що виникають під час розслідування втягнення неповнолітнього у жебрацтвом» підтримано позицію щодо потреби подальшого розвитку ситуаційного підходу під час розробки окремих криміналістичних методик. Обґрунтовано потребу взяття науковцями за основу типових слідчих ситуацій та типових версій, щоб надалі використовувати їх і у наукових дослідженнях, і для застосування розроблених наукових положень та рекомендацій на практиці.
На основі опитування визначено чинники, які найбільше впливають на слідчу ситуацію під час розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом: 1) повнота початкової інформації про кримінальне
правопорушення; 2) ставлення до вчиненого кримінального правопорушення потерпілої та підозрюваної особи; 3) джерела початкової інформації про кримінальне правопорушення; 4) наявність протидії розслідуванню.
На основі аналізу судово-слідчої практики наведено класифікацію типових слідчих ситуацій початкового та подальшого етапів розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом. На початковому етапі розслідування у більшості випадків слідча ситуація залежить від джерела надходження інформації про кримінальне правопорушення, а саме: 1) про втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом надійшла інформація від громадян, посадових осіб чи осіб, котрі через свої професійні функції виявили вказане кримінальне правопорушення чи зі ЗМІ; 2) інформація про виявлений факт втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом надійшла зі спеціальних органів (органи і служби у справах дітей, спеціальні установи та заклади, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень); 3) інформація про виявлений факт втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом була зібрана оперативними підрозділами Національної поліції України; 4) факт втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом був виявлений в ході розслідування іншого кримінального правопорушення. Також розглянуто низку слідчих ситуацій, пов’язаних із часом та наявністю конфліктів. На подальшому етапі розслідування слідчі ситуації залежать від того чи встановлена особа злочинця, який вона має стосунок до вчиненого та чи достатньо доказів, що підтверджують її провину.
На початковому етапі розслідування через недостатню кількість інформації насамперед висуваються слідчі версії щодо події кримінального правопорушення (чи існує втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом; чи можна говорити про інше кримінальне правопорушення; наявність дорослої особи, яка втягнула неповнолітнього у заняття жебрацтвом; чи є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім у групі з дорослими), особи злочинця (фізична особа; раніше судима чи не судима; одна чи група осіб). Розглянуто слідчі версії щодо місця праці особи злочинця, місця її проживання (особа працює в органах місцевого самоврядування чи державної влади тощо; особа проживає недалеко від місця, де відбулося втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом, і де неповнолітній жебракує (у тому ж населеному пункті), особа проживає в іншому населеному пункті (регіоні) тощо).
У підрозділі 2.2 «Взаємодія слідчого з підрозділами Національної поліції України та іншими органами під час розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом» доведено, що досягнення позитивного результату при розслідуванні та профілактиці втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом великою мірою залежить від ефективної взаємодії Національної поліції України з населенням, громадськими організаціями, засобами масової інформації, органами державної влади та місцевого самоврядування. Встановлено, що систему взаємодії при розслідуванні вказаного виду кримінального правопорушення потрібно розглядати виходячи із сукупності заходів, що реалізуються підрозділами Національної поліції України та іншими органами і підрозділами. Ця система повинна бути адаптована до основних сфер життєдіяльності неповнолітніх і мати необхідний методичний, нормативний, кадровий і фінансовий потенціал. При розслідуванні втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом суб’єктів взаємодії можна поділити на дві групи. Перша група - суб’єкти, які здійснюють розслідування та профілактику втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом: правоохоронні органи та спеціалізовані органи. Друга група - суб’єкти, які здійснюють загальну профілактику: законодавчий орган; державні органи виконавчої влади; громадські формування та організації; органи культурно- виховної діяльності.
Розділ 3 «Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом»
складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом» виокремлено та наведено тактичні особливості проведення основних слідчих (розшукових) дій, які проводяться під час розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом, а саме: огляд місця події, допит, обшук, слідчий експеримент та освідування. Названо безпосередні завдання огляду місця події під час розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом:
1) вивчення та фіксація обстановки, де відбувалося втягнення неповнолітнього;
2) виявлення, фіксація і вилучення слідів і предметів використовуваних при вчиненні кримінального правопорушення; 3) отримання та оцінка вихідної інформації для висунення версій про осіб, що підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, інших учасників, способів вчинення кримінального правопорушення та ін. Детально проаналізовано дії слідчого на різних етапах проведення огляду місця події при розслідуванні втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом (підготовчий, робочий, заключний). Вказано на ряд недоліків, які виникають в практичній діяльності органів та підрозділів Національної поліції України при проведенні огляду місця події під час розслідування досліджуваного кримінального правопорушення.
Описано складнощі, які виникають при допиті втягненого у заняття жебрацтвом неповнолітнього та шляхи їх уникнення. Названо обставини, які потрібно з’ясувати при допиті неповнолітнього та підозрюваного під час розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом.
У підрозділі 3.2 «Використання спеціальних знань під час розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом» обґрунтовано тезу про те, що слідчий може застосовувати будь-які спеціальні знання за винятком тих випадків, коли він не має певних знань або визнає за необхідне залучити більш кваліфікованого спеціаліста, а також коли законом передбачене проведення експертизи.
Доводиться, що призначення судових експертиз під час розслідування втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом має визначальне значення. Охарактеризовано можливості судово-медичної, судово-психологічної, судово- психіатричної, судово-хімічної експертиз, вказано особливості їх призначення та наведено типовий перелік питань, які ставляться на вирішення експертові. Запропоновано використовувати низку оцінювальних ознак перевірки слідчим висновку експерта. Наголошено, що висновок експерта під час розслідування втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом не має наперед встановленої сили та повинен оцінюватися у комплексі з іншими зібраними доказами.