ГАВРИЛЕНКО Катерина Миколаївна ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження; визначено
його об’єкт, предмет, мету, завдання, методи і концепцію; розкрито джерельну
базу; окреслено хронологічні й географічні межі наукового пошуку;
схарактеризовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення
дисертаційного дослідження; обґрунтовано його методологічну основу;
виокремлено положення, що винесено на захист; окреслено особистий внесок в
8
опублікованих у співавторстві тезах; наведено відомості щодо апробації
одержаних результатів.
У першому розділі – «Професійна підготовка фахівців аграрної галузі
України кінця ХІХ – початку ХХ ст. як науково-педагогічна проблема» –
проаналізовано зміст взаємопов’язаних ключових дефініцій з теми дослідження
– «професійна освіта», «підготовка», «професійна підготовка», «розвиток»,
«професійний розвиток», «фахівець», «фахівець-аграрій (аграрник)», «аграрна
галузь», «фахівець аграрної галузі»; проаналізовано стан досліджуваної
проблеми професійної підготовки фахівців аграрної галузі України кінця ХІХ –
початку ХХ ст.; обґрунтовано періодизацію розвитку аграрної освіти в
означений історичний період; проаналізовано основні нормативні документи,
що стосуються діяльності мережі аграрних навчальних закладів на межі століть.
Показано синонімічність понять «фахівець», «фахівець-аграрій»,
«фахівець аграрної галузі», які є полісемантичними за змістом, що пояснюється
багатофункціональністю діяльності фахівців аграрної галузі та виконанням
ними цілої низки професійних функцій у сільському господарстві.
Здійснений аналіз наукової літератури та архівних джерел дав змогу
констатувати, що проблеми професійної підготовки фахівців аграрної галузі
залишаються маловивченими, у науковому обігу бракує системних досліджень
розвитку аграрної освіти в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. На
підтвердження цього розроблено хронологічну таблицю документів й основних
подій, що ілюструють розвиток професійної підготовки у
сільськогосподарських закладах досліджуваного періоду. З цією метою вивчено
139 архівних документів, нормативних актів, статутів, звітів, періодичних
видань, що дало змогу цілісно проаналізувати проблему професійної підготовки
фахівців аграрної галузі досліджуваного періоду в Україні.
Періодизацію розвитку аграрної освіти в Україні ХІХ – початку ХХ ст.
представлено за нормативно-правовим, соціально-економічним і структурнозмістовим критеріями: І період – початковий (1825 – 1878) – заснування
зразкових навчальних ферм, поступово реорганізованих у середні
спеціалізовані аграрні заклади, і запровадження до курсу навчання в
університетах окремого предмета – сільське господарство; ІІ період –
перехідний (1878–1883) – відкриття різноманітних сільськогосподарських шкіл,
училищ, класів, відділень при університетах, що узаконювало спеціальною
урядовою постановою чи статутом; ІІІ період – організаційний (1883–1898) –
запровадження «Положення про нижчі сільськогосподарські школи» задля
врегулювання роботи нижчої (початкової) і середньої сільськогосподарської
освіти і відкриття сільськогосподарського відділення при Київському
політехнічному інституті; ІV період – регулятивний (1898–1904) – подальше
розширення мережі аграрних професійних закладів, зокрема жіночих, закладів
середньої аграрної освіти, виникнення перших зразків неформальної освіти
дорослих задля поширення серед дорослого населення аграрних знань; V період
– структурний (1904–1912) – прийняття нового «Положення про
сільськогосподарську освіту», що більш універсально регламентувало всі
елементи системи нижчої й середньої сільськогосподарської освіти, і
9
«Зразкового статуту народної сільськогосподарської школи», запровадження
предметної системи навчання у вищій школі.
Принципово важливе значення має те, що виокремлення цих періодів
здійснено на основі аналізу нормативного забезпечення професійної аграрної
освіти, матеріалів конференцій, звітів окремих відомств і навчальних закладів.
Слід зазначити, що відповідно до хронологічних меж нашого дослідження, у
роботі детально проаналізовано організаційний, регулятивний та структурний
періоди професійної підготовки фахівців аграрної галузі в Україні в кінці ХІХ –
на початку ХХ ст.
Отже, аналіз дослідницьких матеріалів уможливив висновок про те, що
професійна підготовка фахівців аграрної галузі – це цілеспрямований освітній
процес, результатом якого є засвоєння тими, хто навчається, професійних
знань, умінь та навичок, необхідних для виконання завдань майбутньої
професійної діяльності в аграрній галузі.
У другому розділі – «Зміст, форми і методи професійної підготовки
фахівців аграрної галузі в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)» –
проаналізовано зміст професійної підготовки фахівців у сільськогосподарських
навчальних закладах України у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.; визначено
основні форми й методи організації навчально-виховного процесу на всіх
рівнях підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі; обґрунтовано підготовку
педагогів для сільськогосподарських навчальних закладів