ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ, ЩО ВЧИНЕНІ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ, НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення правової демократичної держави, заснованої на принципах гуманізму й соціальної справедливості, забезпечення прав і свобод особи, безпеки суспільства, неухильного дотримання законності та правопорядку вимагає розробки дієвої правової основи для протидії злочинності, яка, останніми роками, характеризується якісними змінами, посиленням організованості.

Аналіз статистичної звітності МВС України свідчить, що організованій злочинності притаманні швидкі темпи зростання й поширення. Так, у 1991 р. було виявлено 260 організованих груп (далі — ОГ), якими вчинено 2549 злочинів, у 1992 — відповідно 469 і 2606, у 1993 — 631 і 2619, в 1994 — 871 і 3534, у 1995 — 871 і 4556, у 1996 — 953 і 6241, у 1997 — 1079 і 7400, у 1998 — 1157 і 9000, у 1999 — 1166 і 9307, у 2000 — 960 і понад 7700 злочинів, у 2001 — 770 і понад 6700, у 2002 — 722 і 6467, у 2003 — 634 і 6159, у 2004 — 721 і 4609. З 1999 р., за офіційними даними, кількість виявлених ОГ та вчинених ними злочинів дещо зменшилася. На думку науковців та практиків, зменшення цих показників доводить, що злочинні угруповання змінюють тактику діяльності, і це ускладнює їх виявлення та знешкодження. Ситуація, яка сформувалася, вимагає від правоохоронних органів ужиття новітніх ефективних заходів подолання протидії ОГ на досудових стадіях кримінального процесу.

Необхідно зазначити, що основні криміналістичні, кримінологічні та кримінально-правові ознаки організованої злочинності сформулювали українські та російські науковці (Ю.П. Аленін, В.М. Биков, В.Л. Васильєв, Л.Д. Гаухман, О.І. Гуров, А.І. Долгова, В.О. Коновалова, В.Т. Контеміров, В.Г. Лукашевич, В.В. Сташис, М.П. Яблоков та інші) лише наприкінці 80‑х на початку 90‑х років минулого століття. В останнє десятиліття вагомий внесок у вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю зробили відомі вітчизняні й зарубіжні вчені: Т.В. Авер’янова, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, О.О. Дульський, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Т. Маляренко, Г.А. Матусовський, В.Т. Нор, В.С. Овчинський, М.В. Салтєвський, М.Я. Сегай, О.П. Снігерьов, П.В. Цимбал, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та інші. Однак предметом дослідження цих науковців були здебільшого окремі питання криміналістичної характеристики злочинів, вчинених ОГ, застосування окремих тактичних прийомів у процесі їх виявлення та розслідування. Разом із тим провадження у справах цієї категорії на стадіях порушення кримінальної справи та досудового розслідування комплексно не досліджувалося.

Крім того, більшість досліджень були проведені ще до прийняття чинного КК України, у якому законодавець визначив, що є злочином, вчиненим ОГ, та вказав його ознаки. Саме встановлення й доказування наявності в діянні ознак, передбачених ч.3 ст.28 КК України, дозволяє кваліфікувати його як злочин, що вчинений ОГ.

Тому, жодним чином не применшуючи наукової й практичної цінності опублікованих робіт з розгляданої проблеми, зауважимо, що більш детального висвітлення потребують порядок встановлення ознак вчинення злочинів ОГ на стадії порушення кримінальної справи, доказування у справах про злочини, що вчинені ОГ, під час досудового розслідування. Необхідність розв’язання цих та інших проблем визначила актуальність теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000 року, Указу Президента України №84 від 6 лютого 2003 року “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Запорізького юридичного інституту МВС України (затверджена вченою радою, протокол №1 від 30.01.2002), відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України №755 від 05.07.2004.