ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ В СУДОВОМУ АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Актуальність теми. Інтеграція України у європейське співтовариство та проведення ринкових реформ обумовили як удосконалення діючих адміністративно-правових норм, так і створення нових, що мають відповідати світовим стандартам. Ці стандарти, як і вся чинна міжнародна правнича система, будуються перш за все на принципах охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина. Реалізація означених принципів пов’язана з необхідністю забезпечення відповідності адміністративного, зокрема процесуального, законодавства України європейським стандартам. Це потребує ґрунтовних наукових досліджень адміністративного законодавства, якому належить ключове місце у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, яке органічно і нерозривно пов’язане з діяльністю виконавчої влади та інститутів державного управління. Саме адміністративні норми покликані забезпечити становлення і розвиток демократичних відносин між громадянином і апаратом управління.

В цих умовах, у ситуації становлення нової судової спеціалізації – адміністративного судочинства – набуває особливого значення проблема правозастосування, оскільки саме воно забезпечує реальну можливість захисту права цивілізованим шляхом у демократичній державі. Проблеми реалізації норм права завжди були в центрі уваги юридичної науки. У галузі процесуального правозастосування накопичено значний досвід. Цьому напрямку приділялась увага представників загальної теорії права й галузевих юридичних наук. Однак корінна зміна правової системи країни та подальша трансформація права у бік його гуманізації, ставлять нові задачі правозастосування – механізму, без якого держава не може існувати та повноцінно здійснювати свої функції.

Сучасні проблеми правозастосування в судовому адміністративному процесі України та адаптації адміністративного законодавства України до законодавства Європейського Союзу не досліджувались цілісно. В існуючих наукових працях ці питання вивчались фрагментарно і не системно та в рамках більш широкої адміністративно-правової проблематики. На сьогодні не до кінця обґрунтовано науково-методичні засади застосування принципів права в правозастосовній діяльності адміністративних судів. Неоднозначність же і суперечливість наукових підходів до вирішення проблем процесуального правозастосування в Україні, визначили потребу проведення спеціального дослідження.

Таким чином, актуальність дослідження обумовлена потребою вирішення проблеми правового регулювання адміністративно-процесуального законодавства України щодо удосконалення правозастосовної практики адміністративних судів та адаптації зазначених норм до законодавства країн Європейського Союзу та інших держав; пошуку єдиної гармонійної основи застосування правових норм в судовому процесі захисту прав, свобод та законних інтересів учасників правовідносин, які виникають у сфері управлінської діяльності держави – в судовому адміністративному процесі України.

Сучасний стан розвитку юридичної науки та правозастосовної практики дозволив сформулювати гіпотезу дослідження, яка полягає в тому, що в разі вирішення проблеми удосконалення правозастосування в судовому адміністративному процесі України, покращиться захист прав людини, який можна розглядати як систему, основним системоутворюючим принципом якої є верховенство права. Означений принцип розкривається через верховенство фундаментальних прав людини та ідею справедливості.

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали роботи вітчизняних авторів, зокрема: О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, Ю. М. Грошевого, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, М. Козюбри, І. Б. Коліушка, А. М. Колодія, В. К. Колпакова, В. В. Копєйчикова, О. М. Костенка, В. О. Котюка, П. Є. Недбайла, В. М. Поповича, П. М. Рабиновича, О. Ф. Скакун, С. М. Солдатенка, Ю. С. Шемшученка, В. К. Шкарупи; зарубіжних: С. С. Алексєєва, М. Й. Байтіна, М. М. Вопленка, М. Де Сальвіа, В. М. Карташова, К. М. Княгиніна, Р. З. Лівшиця, М. І. Матузова, Р. А. Мюлерсона, В. С. Неpсесянца, М. П. Орзіха, В. О. Юсупова та інших. Окремі сторони правозастосування в судовому адміністративному процесі були розглянуті в працях: В. Б. Авер’янова, І. Л. Бородіна, В. К. Гіжевського, О. М. Пасенюка, В. Г. Перепелюка, А. О. Селіванова, В. С. Стефанюка та інших.

Проте, практично в усіх вищезазначених дослідженнях за їх межами залишилося конкретне питання системного правозастосування на підставі ідеї справедливості та принципів адміністративного права і процесу. В силу недостатньої вивченості зазначеної проблеми основна увага дослідження була сконцентрована на вивченні вітчизняної та міжнародної адміністративної правозастосовної практики та загальних положеннях суміжних галузей знання: загальної теорії систем, філософії, етики, тощо. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, Законів України, правових актів виконавчої влади, нормативних актів та документів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони прав громадян; національній та міжнародній правозастосовній практиці, Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародно-правових актів, досвіді країн-членів Ради Європи, довідковій літературі, статистичних матеріалах.