СУДОВІ ПОСТАНОВИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ (на матеріалі рішень і ухвал суду першої інстанції)

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

     Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умовах створення правової держави все більшого значення набувають соціально-економічні, політичні та особисті права і свободи громадян України. Одним з найважливіших засобів, який забезпечує реалізацію цих прав, є судова система держави. 18 березня 2004 року в Україні прийнятий новий Цивільний процесуальний кодекс (далі скорочено – ЦПК), без якого було б неможливо досягнути необхідного рівня захисту прав людини у всій системі державного устрою. Прийняттям нового ЦПК України зроблено важливий крок з проведення судової реформи в Україні. Забезпечення дієвості норм нового ЦПК України на сучасному етапі є запорукою подальшого становлення України як демократичної, соціальної та правової держави, де відповідно до статті 3 Конституції України людина, її права та свободи визнаються найвищою соціальною цінністю.

     Сфера судового захисту суб’єктивних прав у правовій державі постійно розширюється, тому що саме суд забезпечує правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільно-правових спорів, здійснення правосуддя у цивільних справах. Судовий захист – найвища гарантія забезпечення прав, свобод та інтересів громадян, оскільки правове становище суду, його функції створюють переваги в забезпеченні законності. Суд як орган державної (судової) влади здійснює правозастосовчу діяльність. Ця діяльність завжди пов’язана з ухваленням відповідного правозастосовчого акта – судової постанови. Судові постанови, як самостійний правовий інститут цивільного процесуального права, покликані сприяти захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З прийняттям нового ЦПК України, у цивільному процесі з’явився новий вид судової постанови, що ухвалюється судом першої інстанції – судовий наказ. Але дана судова постанова, у зв’язку з обмеженим обсягом дисертаційної роботи, не була спеціальним об’єктом дослідження. Цей принципово новий для сучасності інститут цивільного процесуального права повинен стати окремим об’єктом наукового дослідження. В дисертації основна увага приділена класичним судовим постановам – судовому рішенню і ухвалам суду першої інстанції.

     У науці цивільного процесуального права тема інституту судових постанов залишається однією із найбільш дискусійних. Проведені дослідження інституту судових постанов, безумовно, мають важливе значення. Але неповнота та недостатність теоретичних розробок теорії судових постанов пов’язана з тим, що останні досліджувались в їх статичному стані, при цьому важливо розглядати питання сутності постанов суду в динаміці, з позиції їх функціональної ролі. Багато питань, які охоплює ця проблема, досліджені недостатньо повно, що негативно впливає на практику застосування чинного законодавства. Необхідність глибшого вивчення і вирішення даних проблем обумовила вибір теми даного дисертаційного дослідження.

     У ході дослідження теми судових постанов було вивчено та проаналізовано 510 судових справ, які розглядалися районними судами міст Києва та Сімферополя, Апеляційним судом міста Києва та Верховним Судом України в 2001-2005 роках. По кожній 25-26 цивільній справі автором виявлено порушення судами законодавства з питань ухвалення судових постанов. Часто однією з причин допущення судами помилок є недостатнє законодавче регулювання інституту судових постанов. Дані судової статистики також свідчать про тенденцію росту кількості незаконних та необґрунтованих постанов суду першої інстанції скасованих та змінених судами апеляційної та касаційної інстанцій. Так, у 2002 році змінено та скасовано 19,5 тис. рішень (або 1,5 % від ухвалених), у 2003 році – 24,5 тис. рішень (або 1,7 %), у 2004 році – 28,2 тис. рішень (або 1,9 %); у 2002 році було скасовано та змінено 7,3 тис. ухвал (або 3 % від винесених судами першої інстанції), у 2003 році – 10,5 тис. ухвал (або 3,5 %), у 2004 році – 12,6 тис. ухвал (або      3,4 %).

     У вітчизняній правовій науці тема інституту судових постанов частково висвітлювалась П.П. Заворотьком та М.Й. Штефаном в їх праці “Судове рішення” (1971 р.), а також у науково-навчальній літературі та окремих журнальних статтях. Проте комплексно та системно дана тема в українській науці цивільного процесуального права окремо не досліджувалась. Тому, з наведених міркувань, це дослідження є актуальним і практично необхідним.

     Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян України” № 01 БФ 042-01 за третім науковим підрозділом “Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України” та теми кафедри правосуддя Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми розвитку законодавства про судочинство і судоустрій України” № 97165.