ДІЯЛЬНІСТЬ ОВС УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захист культурної спадщини є одним із пріоритетних напрямків культурної політики усіх держав світу, яка здійснюється під егідою ЮНЕСКО.

Україна приєдналася до ЮНЕСКО 12 травня 1954 р., ратифікувавши ряд міжнародно-правових актів з охорони культурної спадщини, зокрема: Конвенцію «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» від 14 травня 1954 р., Конвенцію «Про заходи, спрямовані на незаконні вивезення, ввезення та передачу права власності на культурні цінності» від 14 листопада 1970 р., Конвенцію «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини» від 16 листопада 1972 р., Конвенцію «Про охорону підводної культурної спадщини» від 6 листопада 2003 р.

Ратифікувавши 4 жовтня 1988 р. Конвенцію ЮНЕСКО «Про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини» 1972 р., Україна взяла на себе міжнародно-правове зобов’язання щодо забезпечення виявлення, охорони, збереження, популяризації й передачі майбутнім поколінням культурної спадщини. Виконання цих зобов’язань покладено на органи державної влади і управління.

Проблемам охорони культурної спадщини за різних часів приділяли увагу у своїх дослідженнях українські та зарубіжні вчені – юристи, зокрема Е. Александров, В. Л. Базанов, М. М. Богус­лавський, Л. Н. Галенська, Т. В. Курило, І. Е. Мартиненко, О. І. Мельничук, Н. В. Михайлова, О. С. Мільчуцька, В. Я. Настюк, В. М. Первушин, С. А. Приданов, О. П. Сергеєв, В. К. Шкарупа, О. В. Щемелева, С. П. Щерба, а також фахівці у галузі охорони культурної спадщини: В. І. Акуленко, Ю. О. Венедін, Л. І. Душкіна, С. В. Іванов, В. І. Клочко, С. А. Чукут, Н. І. Мінаєва. Втім, комплексного дослідження адміністративно-правових аспектів діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини не проводилося. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становили загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління – В. Б. Авер’янова, Г. В. Атаманчука, О. М. Бандурки, І. Л. Бачіло, Ю. П. Битяка, О. Ф. Долженкова, Л. В. Коваля, О. М. Клюєва, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюка, С. О. Кузніченка, С.В. Пєткова, В. М. Плішкіна, О. П. Угровецького та ін.

Саме на ОВС України, які здійснюють договірну охорону культурної спадщини, виявлення та розслідування правопорушень, злочинів проти культурного надбання, міжнародний розшук культурних цінностей, законами держави покладений обов’язок захищати права громадян, власність, інтереси держави, а у випадку злочинних зазіхань на культурну спадщину України чи культурні цінності, які перебувають у власності окремих громадян, застосовувати заходи примусу до правопорушників.

Але стан роботи ОВС України з питань захисту культурної спадщини залишається незадовільним. Досі не створений повний банк даних викрадених культурних цінностей та банк даних наявних культурних цінностей незалежно від форм власності, майже не ведеться робота у регіонах на нововиявлених об’єктах культурної спадщини з попередження нелегальних розкопок, потребує вдосконалення взаємодія з державними органами охорони культурної спадщини, іншими правоохоронними органами, а також з громадянами, які колекціонують предмети надбання, та спеціалістами-істориками, мистецтвознавцями.

Масштаби пограбувань культурної спадщини в Україні вказують також на необхідність створення спеціального відділу боротьби зі злочинами проти культурної спадщини у структурі ОВС України на рівні Міністерства внутрішніх справ України та Управлінь внутрішніх справ в областях.

Для поліпшення діяльності ОВС України з питань захисту культурної спадщини нагальним є прийняття відомчих нормативно-правових актів, а саме: про взаємодію правоохоронних органів України під час виявлення, розкриття та розслідування злочинів, які посягають на культурні цінності; про взаємодію ОВС України з органами державної влади під час виявлення нових об’єктів культурної спадщини.

Усе це та відсутність на монографічному рівні праць, присвячених комплексному адміністративно-правовому дослідженню проблем захисту органами внутрішніх справ України культурної спадщини, обумовило актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 1.1 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період з 2004 до 2009 р., затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755; п. 2.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.