ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ У ЗВ’ЯЗКУ З ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова суверенної, демократичної, соціально-правової держави супроводжується реформуванням правової системи, її складових-інститутів. Піддаються корективам і змінам у відповідності до вимог часу певні інститути кримінально-процесуального законодавства, адаптовані під принципово нові інститути кримінального законодавства. У зв’язку з цим великої актуальності набуває наукове розроблення проблем удосконалення кримінально-процесуального судочинства з урахуванням запроваджених інститутів у кримінальне законодавство України.

Значним кроком на цьому шляху стало насамперед прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, у ч. 1 ст. 3 якої людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку проголошено найвищою соціальною цінністю. Актуальним постає необхідність приведення у відповідність до Конституції України такої провідної юридичної галузі, як кримінально-процесуальне право. Характерною ознакою сучасних суспільних відносин є зміна їх типу, зокрема від змагання на гуманізм і толерантність. Ця новизна стала атрибутом нового Кримінального законодавства. Так, у кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство було внесено положення, що надає особі, яка вперше вчинила злочин, уникнути жорсткого примусу в межах кримінального покарання у зв’язку з позитивною посткримінальною поведінкою. Таким чином, враховуючи пріоритет визначених у Конституції України загальнолюдських цінностей, кримінальний процес України має забезпечувати посилення гарантій, прав і свобод людини.

Проявом нового типу відносин, що відбивають сучасні реалії, є інститут закриття кримінальних справ у зв’язку з дійовим каяттям, оскільки з точки зору досягнення мети кримінального покарання та тих завдань, які визначені для кримінального судочинства, дійове каяття винного посідає особливе місце серед інших передбачених законом обставин звільнення від кримінальної відповідальності, та виражається у спокутуванні своєї провини перед потерпілим, перед суспільством у цілому, рішенні не скоювати злочинів у майбутньому.

Теоретичним підґрунтям підготовки дисертації є роботи українських і зарубіжних процесуалістів: В.І. Галагана, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського,  Т.В. Каткової, С.Г. Келіної, Г.К. Кожевнікова, Є.Д. Лук’янчикова, П.А. Лупинської, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, І.Л. Петрухіна, М.А. Погорецького, Д.П. Письменного, Л.Д. Удалової, М.Є. Шумила та інших провідних вчених.

В Україні окремим аспектам дійового каяття присвячували свої роботи

Ю.В. Баулін, О.А. Губська, О.О. Житний, В.Т. Маляренко, О.А. Парфіло, Г.О. Усатий, Д.В. Філін, в Російській Федерації над даною темою працювали такі вчені-юристи, як Х.Д. Алікперов, В.Г. Анпілогова, В.М. Галкін, Л.В. Головко, Л.Л. Кругліков, В.А. Кушнарьов, А.Ю. Магомедов, С.І. Нікулін, А.В. Савкін, В.В. Свєрчков, С.П. Щерба, та інші. Але, на наш погляд необхідність подальшої розробки даної тематики полягає в синтезі надбань юридичних шкіл шляхом комплексного підходу з позицій права, психології, філософії та інших наук. Сутність і значення дійового каяття, сам механізм закриття кримінальних справ вивчені ще недостатньо. На сьогодні практично немає науково-методичних видань, які містять рекомендації для органів досудового слідства, прокуратури, суду та адвокатів, з питань процедури закриття кримінальних справ за зазначеною підставою. Це, у свою чергу, призводить до хибного розуміння сутності цього інституту та механізму його реалізації, і як наслідок – до помилок під час його застосування.

Наведені обставини вказують на актуальність теми обраного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до вимог положень Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 р. №143/2002, Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755 (п. 4.11), а також плану науково-дослідної роботи Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС.