КОНСТИТУЦІЙНО–ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Правовий статус президента, як найвищої посадової особи держави, є завжди одним із ключових питань конституції. До визначення цього статусу держави завжди йшли власним шляхом, зважаючи на велику кількість різних факторів. Тому повторити шлях кожної окремої держави неможливо. Проте і нехтувати цим досвідом було б помилково. Тим більше, що менш ніж двадцятирічна українська історія вже знає епоху президента з дуже великими повноваженнями, конституційну реформу, що ці повноваження обмежила, не виключена наступна переробка Основного закону країни.

 В умовах прагнення України до європейської системи цінностей, досвід конституційного будівництва в європейських державах, передусім побудови системи вищих органів державної влади, набуває особливого значення. Таким є, зокрема, досвід Республіки Польща (РП), що значно раніше від України запровадила посаду президента та успішно завершила посткомуністичні трансформації. На цей час українська конституційно–правова наука не приділяла уваги цим питанням. Отже, актуальність цього дослідження обумовлена, зокрема, наступними чинниками:

 по–перше, відсутністю в Україні дослідження майже 90 річного досвіду РП в справі запровадження поста президента держави та визначення кола його конституційних повноважень, а також сучасних тенденцій, що характеризують розвиток цієї гілки влади;

 по–друге, необхідністю дослідження унікальної практики конституційно–правового забезпечення в посткомуністичній РП, антиавторитарних гарантій, що водночас не позбавляють президента РП можливості активного впливу на внутрішню та зовнішню політику держави (принцип “активної президентури”);

 по–третє, необхідністю дослідити та оцінити зміни у розподілі повноважень між президентом РП і Радою Міністрів та парламентом на етапі посткомуністичних трансформацій наприкінці 1980–початку 2000 років;

 по–четверте, необхідністю оцінити роль президента РП та еволюцію його повноважень на етапі входження Польщі до Європейського Союзу та НАТО та перших років членства у цих організаціях, а також практику відстоювання президентом Польщі національних інтересів держави в умовах демократичного по своїй суті об’єднання країн, яким є Європейський Союз;

 по–п’яте, оцінити можливість та доцільність використання польського досвіду запровадження посади Президента держави з урахуванням українських культурних та правових традицій.

 Вищевказані чинники визначають актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість з точки зору науки конституційного права зарубіжних країн.

 Теми формування повноважень та визначення межі відповідальності президентів Польщі так чи інакше торкалися, передусім, польські конституціоналісти Є.Чапала, Р.Баліцкі, В.Скшидло, П.Сарнецкі, Я.Гальстер, Р.Мояк, С.Гебетнер, М.Даллас, Ю.Вятр, З.Вітковскі, Я.Бачиньскі, Л.Гарліцкі, В.Волпюк, М.Гжибовскі, Я.Дрозд, К.Дзядоха, А.Відьковська, М.Жарин, Я.Жарин, В.Комарніцкі, М.Крук, Р.Тулея та ін. Окремі питання розподілу повноважень вищих органів державної влади РП досліджував російський юрист Б.А. Страшун. Серед українських конституціоналістів ця тема знаходила відображення в роботах М.А. Баймуратова, В.М. Шаповала, В.Ф. Котка, А.Г. Мазохіної, О.Їжака.

 Однак з огляду на важливість піднятої проблеми а також масштаби перетворень в Центральній і Східній Європі тема вимагає глибшого наукового аналізу. З цією метою до нормативної бази дисертації були залучені конституції Республіки Польща та Польської Народної Республіки з 1921 по 1997 рік, інші законодавчі акти, які в той чи інший спосіб торкалися повноважень президента, документи з обмеженим публічним доступом (бюлетені сейму, сенату, канцелярії президента РП, структурних підрозділів, що діяли в межах цих інститутів). Використовувалися публікації у періодичних виданнях Польщі та інших європейських країн. Це дозволило показати роль президентів Польщі в різні історичні періоди в поступальному русі своєї держави по шляху реформ і євроінтеграції, дало змогу найбільш повно розглянути досвід побудови системи влади та розподілу владних повноважень однієї з найбільших країн Центральної Європи.

 Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження проводилося згідно з планом науково-дослідницьких робіт кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної комплексної цільової програми ’’Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права ’’(державна реєстрація №0106 u 002284).