УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМВ АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин у нашій країні робить неминучою зміну поглядів щодо механізму господарювання та характеру управління. Оскільки зовнішнє середовище постійно змінюється й ускладнюється, то система управління ресурсним потенціалом аграрного сектора економіки має набути нових якостей, розширюючи свої можливості. Ринок ставить підприємства аграрного сектора у принципово нові відносини з державними організаціями, з виробничими й іншими контрагентами, з працівниками стосовно формування та використання ресурсного потенціалу. Зміни ділового середовища вітчизняних підприємств, пов’язані з розвитком конкуренції, інформаційних технологій, з глобалізацією бізнесу та з іншими чинниками, обумовлюють необхідність застосування менеджменту, націленого на ефективне використання обмежених ресурсів. Сучасний стан сільськогосподарського виробництва України не дозволяє розв’язати основні проблеми функціонування агропродовольчого ринку без проведення структурної перебудови галузі, без технічного переозброєння та підвищення рівня кваліфікації працівників, без створення системи комплексного управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки.

Виходячи з того, що земля, основні й оборотні матеріальні засоби, трудові, фінансові й інформаційні ресурси є основними чинниками у виробництві сільськогосподарської продукції та забезпеченні продовольчої безпеки країни, у дослідженні основний акцент зроблено саме на питаннях управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу аграрного сектора.

Проблеми у сфері управління використанням ресурсів розглядалися багатьма зарубіжними вченими та фахівцями. Фундаментальні дослідження теоретико-методологічних проблем управління, державного регулювання економіки та становлення економічної системи належать таким ученим, як С. Брю, Е. Вайнінг, Д. Веймер, Д. Кейнс, Ф. Кене, Ф. Котлер, В. Леонтьєв, К. Макконнел, К. Маркс, А. Маршалл, А. Пігу, Т. Пітерс, Д. Рікардо, А. Ростоу, П. Самуельсон, А. Сміт, Р. Уотермен, П. Хейне й іншим відомим економістам.

Окремі аспекти формування ресурсного потенціалу й управління його використанням відображені в роботах російських і вітчизняних учених: Л. Абалкіна, В. Амбросова, О. Амосова, В. Власова, В. Андрійчука, Л. Анічина, Л. Антоненка, З. Балабаса, М. Бєсєдіна, Я. Білоуська, В. Бойка, О. Бугуцького, П. Гайдуцького, А. Гальчинського, В. Галушки, М. Гладія, О. Гудзинського, А. Даниленка, М. Дем’яненка, В. Дієсперова, В. Добряка, Й. Завадського, В. Зіновчука, М. Калінчика, П. Канінського, І. Кириленка, Ю. Коваленка, М. Коденської, О. Крисального, М. Кропивка, Г. Лісовського, М. Лобаса, І. Лукінова, І. Мазура, М. Маліка, П. Макаренка, В. Месель-Веселяка, В. Мілосердова, Л. Михайлової, О. Могильного, П. Музики, О. Олійника, О. Онищенка, Б. Пасхавера, Г. Підлісецького, В. Рябоконя, П. Саблука, В. Ситника, А. Третяка, І. Ушачова, М. Федорова, І. Червена, Г. Черевка, А. Чупіса, В. Шапіро, В. Шебаніна, В. Шеремета, О. Шпичака, О. Шпикуляка, В. Шияна, А. Юзефовича, В. Юрчишина, К. Якуби та ін.

Відомі в економічній літературі підходи до управління ресурсним потенціалом довгий час не повною мірою враховували екологічні, територіальні та демографічні чинники його формування і використання. Цей недолік частково було усунено розробками представників еколого-економічної школи дослідження ефективності використання ресурсів сільського господарства: О. Балацького, П. Борщевського, П. Вєдєнічева, Б. Данилишина, С. Дорогунцова, Л. Мельника, О. Павлова, Н. Реймерса, В. Трегобчука, Т. Хачатурова, М. Хвесика, О. Царенка та ін. Дослідження цих учених спрямовані на обґрунтування шляхів відновлення та підтримки навколишнього середовища в стані екологічної рівноваги в умовах інтенсифікації сільського господарства.

Незважаючи на широкий спектр питань, охоплених дослідженнями, недостатньо опрацьованими як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі залишаються питання комплексного підходу до розроблення механізму управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу. Проблема ефективного розвитку аграрного сектора є принципово необхідним для держави саме сьогодні, коли Україна вступає до СОТ, оскільки членство в цій організації не тількі спрощує доступ до світового продовольчого ринку, а й загострює конкуренцію за використання ресурсів. Ресурсний потенціал аграрної сфери потребує відтворення на основі кардинальної реструктуризації та технічного оновлення.

Дискусійний характер пропонованих в економічній літературі підходів до визначення механізмів управління ресурсним потенціалом аграрного сектора та недостатній рівень розробки проблем його використання в умовах функціонування ринкової економіки визначили вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва з комплексної  бюджетної теми “Розробка пропозицій щодо механізму підвищення ефективності управління агроресурсами в умовах реформування відносин власності та форм господарювання” (номер державної реєстрації 0102U004401), де автором розроблено концепцію підвищення ефективності управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки України.  Тема дисертаційного дослідження „Управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі” зареєстрована в українському інституті науково-технічної і економічної інформації (номер державної реєстрації 0107U004320).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування теоретико-методологічних засад і концептуальних підходів щодо вдосконалення механізму управління формуванням і використанням ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України в умовах поглиблення аграрної реформи й інтеграції України в европейський і світовий економічний простір.

Для досягнення поставленої мети були визначені та вирішувалися такі завдання дослідження:

-       розкрити сутність та умови формування ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки;

-       простежити еволюцію підходів до управління ресурсним потенціалом та особливості функціонування інноваційного менеджменту в умовах диверсифікації аграрного виробництва;

-       систематизувати методологічні підходи до обгрунтування системи наукового забезпечення управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі;

-        обґрунтувати теоретико-методологічні засади оцінки сукупного ресурсного потенціалу аграрної сфери та визначення системи показників ефективності його використання;

-       опрацювати концептуальні підходи до формування системи ефективного управління використанням ресурсного потенціалу;

-       визначити ступінь впливу факторів на ефективність управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі економіки та розробити систему економіко-математичних моделей для оптимізації його використання;

-       систематизувати методологічні підходи до врахування впливу використання ресурсного потенціалу на довкілля у процесі сільськогосподарського виробництва;

-       розробити пропозиції щодо підвищення ефективності системи державного регулювання використанням ресурсного потенціалу з метою забезпечення продовольчої безпеки країни;

-       визначити порядок організації інформаційного забезпечення процесу управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі.

Об’єктом дослідження є процес  формування та використання ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних, методичних і прикладних положень управління ресурсним потенціалом в аграрному секторі економіки.