МІГРАЦІЙНИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна, не маючи своєї власної державності, досить тривалий історичний період перебувала в складі колишнього СРСР, а тому була фактично відірвана від впливу загальноєвропейських і міжнародно-правових норм та організаційних форм державного регулювання міграційним рухом населення.

Такого роду відірваність, повільне становлення відповідних державних та недержавних інституцій і, як наслідок, неспроможність ефективно протидіяти міграційним порушенням ­– все це ставить перед юридичною наукою і правоохоронною практикою невідкладне завдання всебічного та комплексного вивчення міграційних процесів і явищ, формування ефективних організаційно-правових засобів їх регулювання та забезпечення, а також протидії зазначеним порушенням.

Більш того контрабандне переміщення мігрантів-нелегалів через державні кордони стало однією з форм організованої злочинності. Воно об’єднується з таким протиправним проявом, як підробка документів. Нелегальні мігранти приймають участь у незаконному обігу наркотиків та зброї, виконують функції кур’єрів злочинних угруповань.

Про підвищення активності у цій сфері протягом останнього десятиріччя яскраво свідчать кількісні статистичні показники та якісні тенденції. За даними Державного департаменту громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, лише у 2007 році органами внутрішніх справ виявлено 19,4 тис. нелегальних мігрантів, з яких за межі України видворено 12,9 тис. осіб, в тому числі, 1,5 тис. – примусово. Заборонений подальший в’їзд на територію України 5 тис. нелегалам. До адмі­ністра­тивної відповідальності за порушення міграційного законодавства притягнуто 63,8 тис. іноземців.

Деякі питання удосконалення правових й організаційних основ діяльності у сфері міграції розглянуто в наукових працях західних дослідників цієї проблематики, а саме: Т. Хаммара, Г. Вербунта, Д. Коста-Ласку, Г. Венден-Дідьє та інших, російських учених: О. Арбузкіна, М. Богуславського, М. Вокуєва, О. Воробйової, Н. Гулієва, Ж. Зайончковської, В. Іонцева, А. Михайлова, В. Моісеєнка, Г. Морозової, Г. Попова, Л. Рибаковського, І. Сізова, Б. Хорєва та ін., а також цілої низки вітчизняних авторів: С. Бритченко, І. Вайнагія, О. Малиновської, В. Новіка, Н. Нижник, О. Піскуна, С. Пирожкова, І. Прибиткової, С. Ратушного, Ю. Римаренка, О. Хомри, П. Чалого, М. Шульги  та ін.

Дослідження проблемних сторін міграційних процесів ученими в галузі адміністративного права присвячені переважно загальним питанням адміністративно-правового регулювання статусу іноземців на території України  (С. Константінов, В. Олефір) або протидії нелегальній міграції (В. Жук, О. Кузьменко, А. Мозоль, Т. Мінка, І. Сєрова). Інші дослідники, розглядаючи окремі аспекти організаційно-правового регулювання міграційних процесів (О. Бандурка, І. Гарна, С. Мосьондз, Н. Тиндик, С. Саїв, С. Чехович), того ж часу, не охоплюють усього спектру важливих проблем у сфері міграції.

Саме тому для вітчизняної адміністративно-правової науки спеціальне дослідження міграційного режиму в Україні  є новим, недостатньо розробленим напрямом наукового пошуку.

Викладене, на думку автора, свідчить про актуальність обраної ним теми дисертаційного дослідження, обумовлює його структуру, зміст, підтверджує науково-теоретичну та практичну значимість роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України на 2005–2010 роки”) і Київського національного університету внутрішніх справ (“Основні напрями наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005–2010 роки”).