ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах трансформації економічної системи нашої країни, виникнення нових організаційно-правових форм господарської діяльності та різних форм власності, запровадження нових фінансово-кредитних інститутів та механізмів, зростання конкуренції відбувається переосмислення предмету фінансового права, виникає потреба сформувати нові критерії, щоб визначити та розмежувати правовий вплив на ті чи інші відносини. Серед актуальних питань є реалізація статусу державних банків та державних фінансових установ, формулювання спеціальної мети їх діяльності та специфічних завдань і функцій, особливості управління такими установами, а відтак адекватне правове регулювання.

Правове регулювання діяльності державних банків є комплексним. Воно передбачає вплив адміністративного, фінансового, цивільного правового регулювання, застосування норм корпоративного права щодо відповідних відносин, які виникають у зв’язку із створенням та реалізацією правового статусу державних банків. Брак досліджень хоча б в одній із цих галузей зумовлює незавершеність і недосконалість правового регулювання загалом. Як наслідок – неефективна діяльність державних банків, а отже втрати для державного бюджету та клієнтів цих банків, проблеми у фінансово-кредитній системі тощо. Або навпаки, через надмірне адміністративне та фінансове регулювання діяльності державних банків може виникнути загроза порушення конкурентного середовища на ринку фінансових послуг, економічна та фінансова неадекватність результатів роботи державного банку, маніпулювання рухом кредитних та інвестиційних коштів з боку державних органів влади та багато іншого. Як правило, статус державних банків розглядають у контексті цивільно-правового регулювання, зокрема корпоративного права. Та ця робота вивчає реалізацію публічно-правового статусу державних банків, їх роль у фінансовій системі країни,  взаємозв’язки із іншими  ланками фінансової системи, а також правовий режим заощаджень, який попри те, що він є невід’ємним складником фінансової системи будь-якої держави, в Україні не досліджували й не виокремлювали юристи-фахівці фінансового права. Фінансове забезпечення діяльності державних банків є одним із видів діяльності держави у сфері фінансів, тож вивчати проблеми формування, збільшення або зменшення статутного капіталу банку; визначати правовий режим майна та ресурсів державних банків; обґрунтовувати винятковість завдань, функцій та напрямів діяльності державних банків потрібно саме з позицій науки фінансового права.

Фундаментальною основою досліджень публічно-правового статусу державних банків є роботи юристів – фахівців у галузі фінансового права, зокрема це праці українських вчених Л.К. Воронової, І.Б. Заверухи,          М.П. Кучерявенка, А.А. Нечай, П.С. Пацурківського, Н.Ю. Пришви,         Л.А. Савченко, а також науковців Російської Федерації: О.М. Горбунової, О.Ю. Грачової, М.Ф. Карасевої, Ю.А. Кроніної, Н.І. Хімічевої. Науковий доробок цих авторів містить аналіз фінансових правовідносин; визначає зміст і структуру фінансово-правової норми; предмет фінансового права та його систему, метод правового регулювання фінансових відносин; зміст та структуру фінансової системи держави; загальні та спеціальні положення бюджетного права,  та процесу; державного боргу; податкового права; фінансового контролю та ін. це створило достатні наукові передумови для розроблення цієї теми дисертаційного дослідження.

Серед українських науковців правовий статус банків, правовий режим здійснення окремих банківських операцій та функціонування банківської системи загалом досліджують такі науковці, як І.А. Безклубий,                   Я.О. Берназюк, Є.В. Карманов, В.Л. Кротюк, Т.А. Латковська, О.П. Орлюк, А.О. Селіванов та інші. Вагомими є досягнення російських дослідників у царині теорії банківського права, зокрема це праці В.А. Вікуліна,             Н.Ю. Єрпильової, Г.А. Тосуняна О.І. Худякова та ін.

У відповідній частині дослідження було враховано окремі теоретичні напрацювання у сфері корпоративного права О.М. Вінник, Е.Р. Кибенка, В.М. Коссака, В.М. Кравчука, Д.В. Ломакіна, В.К. Мамутова, І. Спасібо-Фатєєвої, В.С. Щербини, О.С. Янкової та ін.

Корисними та цікавими дослідженнями, що сформували певні авторські переконання, стали роботи В.М. Кравець, О.В. Кравець,               В.І. Міщенко, Т.С. Смовженко та ін. Автор опирався на вже доведені положення та дефініції таких фахівців (українських та колишнього СРСР) як: Ю.М. Белугін, О.Д. Василик, Е.А. Вознесенський, А.З. Дадашев, І.І.Дяконова,                  Л.А. Дробозіна,Ю. Заруба, А.О. Єпіфанов, О. Кірєєв, Н. Кожель, І.В.Сало, В.С. Сухарський, В.М. Родіонова та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планам, темами.  Дисертація виконана у відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної ради України, зокрема програми «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975).