ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПОРІВ, ЯКІ ЗВ’ЯЗАНІ З ВИНИКНЕННЯМ, ЗДІЙСНЕННЯМ ТА ЗМІНОЮ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВОВІДНОСИН МІЖ БАТЬКАМИ ТА ДІТЬМИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Обрання Україною напрямку на створення докорінно нової правової системи поставило ряд завдань як перед законодавцем, так і перед правовою наукою За роки, що минули після проголошення незалежності України, у цьому напрямку досягнуто чимало позитивних результатів, до яких, без сумніву, слід віднести прийняття Конституції, Цивільного та Господарського, Сімейного, Земельного, Кримінального кодексів України, проведення судової реформи, і як результат - прийняття Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства. Проте багато проблем залишаються невирішеними, зокрема перешкодою для існування синхронного механізму правового регулювання суспільних відносин є суперечності між нормами матеріального права та нормами процесуального права.

Видається, що здійснення докорінних змін у суспільному житті слід розпочинати із сім'ї як первинної організації суспільства.

Глибока проникливість сімейно-правового регулювання в систему соціальних зв'язків суспільства вимагає досягнення високого рівня цього регулювання, побудови його на тих принципових засадах, які відповідають соціально ціннісним орієнтирам його призначення Захист сім'ї є конституційним обов'язком держави (ч. 3 ст. 51 Конституції України) При цьому слід зазначити, що сьогодні в Україні, як і в інших державах, відбуваються схожі процеси еволюції сім'ї та зміна її місця і ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена переходом посткомуністичних держав від тоталітарних до демократичних форм соціально-політичного устрою, від «закритого» до «відкритого» типу суспільств. Сім'я все більше унезалежнюється від держави і суспільства в цілому. Ставлення держави до сім'ї поступово перестає бути споживацьким та інструменталістським. Держава позбавляється функцій контролю і можливості застосування каральних санкцій стосовно сімей та їх членів, перш за все підлітків і неповнолітніх На перший план виступає забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування сімей і відображення цих процесів у державній сімейній політиці, у тому числі розробка і прийняття відповідного законодавства.

Слід враховувати, що на сьогодні сім'я та шлюб орієнтуються переважно на емоційні відносини та інтереси. Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім'ї від суспільства. Майже всі західні дослідники погоджуються, що з усіх традиційних засад побудови сім'ї та ЇЇ ролі у суспільстві нині збереглася тільки одна - турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх підготовці до вступу в доросле соціальне життя на Заході ще зберігається значення сім'ї як соціального інституту Історико-культурні дослідження свідчать, що зі зростанням темпів індустріалізації тієї чи іншої країни з дитиною пов'язують більшою мірою психологічні, аніж матеріальні цінності. Одночасно змінюються і рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість розкриття себе в дитині. Таким чином, сьогодні як ніколи раніше на перший план в сімейних правовідносинах виступають особисті немайнові відносини між батьками та дітьми.

Всі вищезазначені тенденції знайшли свій прояв у Сімейному кодексі України. Варто зазначити, що в основному відносини в сім'ї регулюються нормами моралі, і лише набираючи форму конфліктних, потребують втручання з боку держави, зокрема вирішення в судовому порядку. Сучасне право принципово утримується від втручання в інтимну сферу відносин людей. Стосовно особистих сімейних відносин об'єктивні можливості юридичного регулювання виявляються суттєво обмеженими, оскільки ці відносини пов'язані з внутрішніми переживаннями їхніх учасників, що не піддаються зовнішньому контролю. Тому, якщо для сімейних майнових правовідносин закон вводить загальний режим правового регулювання, то правове регулювання особистих взаємовідносин членів сім'ї торкається лише їхніх окремих сторін, визначає лише зовнішні межі їх здійснення, деякі загальні імперативні заборони (наприклад, закон не визначає форм та способів виховання дітей, а лише забороняє зловживання цими правами). Саме у цьому проявляється взаємопов'язаність сімейного та цивільно-процесуального права. Цивільне процесуальне право має безпосередні зв'язки із сімейним правом, оскільки в його межах захищаються та охороняються сімейні права, встановлюються родинні стосунки між членами родини, у тому числі між батьками та дітьми (ст. 15 Цивільного процесуального кодексу). Але незважаючи на значну прогресивність Сімейного кодексу, чимало його положень вступають у протиріччя з Цивільним процесуальним кодексом. Ряд прогалин у регулюванні порядку провадження у справах щодо немайнових правовідносин батьків і дітей існує в самому ЦПК.

Що стосується наукових розробок, то після прийняття нових Цивільного процесуального кодексу та Сімейного кодексу комплексних досліджень у галузі захисту особистих немайнових прав батьків та дітей не здійснювалось.

Названими обставинами обумовлюється актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної теми Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006 - 2011 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970). У межах цієї теми автором здійснено дослідження науково-дослідницької теми «Традиції та новації у цивільному процесуальному праві України, нотаріальній практиці та в науці правова статистика», яка розробляється на кафедрі цивільного процесу відповідно до плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 2006 - 2011 роки.