Актуальність теми. Дисертаційне дослідження зумовлене нагальною потребою розробки адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів податкової міліції щодо протидії протиправним проявам, які здійснюються правопорушниками від імені фіктивних суб’єктів господарювання у сфері підприємницьких, фінансово-господарських відносин в Україні. Зазначена діяльність має узагальнену назву – фіктивне підприємництво, тобто це неіснуюча, нелегітимна, прихована, протиправна, відповідно до встановленого законодавства, господарська комерційна діяльність.
У дисертаційному дослідженні фіктивне підприємництво розглядається як соціально небезпечне явище, яке поширилося в економіці держави, завдає великої матеріальної шкоди державі, суб’єктам господарювання, негативно впливає на суспільні відносини, має багато назв і різне змістовно-правове трактування.
Поширення фіктивного підприємництва в Україні сталося внаслідок тривалої правової неврегульованості приватної власності, ринкових та інших суспільних відносин у минулому та недосконалість державно-правового механізму регулювання підприємницької діяльності в сучасних умовах. Державно-кооперативна форма власності радянської держави була несумісна з приватнопідприємницькою діяльністю і законодавчо заборонялася. Незважаючи на заборону приватнопідприємницької діяльності, адміністрування господарських процесів, окремі особи створювали так звані „лжекооперативи” або використовували державні підприємства або тільки їх реквізити для виготовлення дефіцитних товарів, надання послуг населенню з метою отримання прибутків, які не враховувалися в установленому законом порядку.
У сучасних умовах адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності забезпечувалося понад 30 законами, прийнятими Верховною Радою, 22 постановами Кабміну та 14 декретами та указами Президента України, до яких упродовж 1991–2004 рр. було внесено близько 1 000 змін і доповнень, які часто не відповідали вже чинним нормам або зовсім їх заперечували. З ухваленням Конституції та прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України правові неузгодженості у становленні підприємницької діяльності частково були усунуті. На розвиток підприємницької діяльності негативно впливають зміни до понад 300 законів про оподаткування, відсутність Податкового кодексу, незадовільна діяльність організаційно-структурних формувань органів державної влади щодо організації і контролю за підприємницькою діяльністю, недоліки соціально-економічного, управлінського, нормативно-правового характеру та інше. Це створює можливість правопорушникам використовувати такий економіко-правовий феномен, як фіктивне підприємництво, тобто здійснювати протиправну діяльність з використанням „фіктивних”, „транзитних” підприємств, „фіктивних фірм”, „конвертаційних центрів” та інших псевдогосподарських формувань.
У юридичній літературі, законодавчих актах, у наукових публікаціях тощо вживаються різні назви фіктивності підприємств, які не завжди відповідають правовим нормам їх створення, не розкривається їх зміст, що потребує подальшого наукового розгляду і уточнення.
Термін „фіктивне підприємництво” вживається в різних значеннях. В одних випадках - це протиправне діяння осіб, направлене на створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. В інших - для визначення загальної характеристики протиправної діяльності, яка скоюється від імені суб’єктів господарювання різних видів і форм (перелік яких міститься у Господарському кодексі України), які мають ознаки фіктивності, або використання в підприємницькій діяльності тільки їх реквізитів для заволодіння товарно-матеріальними цінностями або отримання неконтрольованих прибутків, за які настає, залежно від ступеня суспільної небезпеки і характеру заподіяної шкоди, адміністративна чи інша відповідальність.
Фіктивне підприємництво створило цілий комплекс негативних соціальних наслідків, що становлять суспільну небезпеку (шкідливість). За даними податкової міліції, кожного року виявляється від трьох до п’яти тисяч фіктивних підприємств, які завдають мільярдних збитків державі.
Суспільна небезпека фіктивного підприємництва полягає у заподіянні шкоди бюджету держави, юридичним і фізичним особам, які не знають про фіктивність контрагента, побоюються вступати в підприємницькі відносини. Фіктивне підприємництво використовується у стратегічних сферах економіки: бюджетній, фінансово-кредитній, зовнішньоекономічній, паливно-енергетичному та агропромисловому комплексах, сферах приватизації, торгівлі, послуг, приватного бізнесу тощо. При фіктивному підприємництві застосовуються протиправні схеми для: ухилення від оподаткування шляхом незаконної конвертації та переведення грошових коштів за кордон, незаконного відшкодування податкового кредиту, контрабандного імпорту підакцизних товарів, порушення порядку провадження господарської діяльності, ведення податкового обліку, подання декларацій на доходи, заплутування податкових звітів, укладення неправомірних угод, спрямованих на монополізацію ринку, заволодіння коштами та майном під час приватизаційних процесів, здійснення інших протиправних дій.
Проблема адміністративно-правового забезпечення діяльності підрозділів податкової міліції щодо протидії фіктивному підприємництву ускладнюється тим, що існуюча правова неузгодженість щодо організації контролю державними органами за порядком створення, придбання, функціонування і ліквідації суб’єктів господарювання дозволяє їх організаторам реєструвати фіктивні підприємства на підставних осіб (недієздатних осіб, осіб, які мають судові обмеження обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, померлих, пенсіонерів, нарко- і алкогольнозалежних, іншу категорію соціально незахищених осіб) або на викрадені, загублені чи підроблені паспорти, що ускладнює викриття і притягнення їх до відповідальності. Чинне законодавство не містить норм, які б встановлювали адміністративну чи іншу відповідальність за провадження господарської діяльності без перереєстрації підприємств у державних органах після їх придбання новими власниками, укладання неправомірних угод, спрямованих на сприяння іншим підприємствам заволодінню державними коштами і мінімізації податків та отримання інших неконтрольованих прибутків. Потребують подальшого розгляду питання щодо вдосконалення організаційно-правової, кваліфікаційної та іншої діяльності працівників підрозділів податкової міліції, які протидіють фіктивному підприємництву.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною загальної теми, яку розробляють кафедри і наукові підрозділи Національного університету державної податкової служби України (далі – Національний університет ДПС України), тема дисертаційного дослідження затверджена його Вченою радою. Крім того, цей напрям досліджень відповідає Рішенню Ради Національної безпеки і оборони України „Про заходи щодо попередження і нейтралізації загроз національній безпеці, пов’язаних із нестабільністю правового регулювання відносин у сфері адміністрування податку на додану вартість” від 15.12.2006 р., введеному в дію Указом Президента України № 1154/2006 від 28.12.2006 р., указам Президента України „Про затвердження єдиної державної регуляторної політики в сфері підприємництва” від 22.01.2000 р. № 89 та „Назустріч людям”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2005 р. № 115; основному положенню „Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні”, затвердженому Указом Президента України від 22.07.1998 року (з відповідними змінами та доповненнями), та комплексному науковому проекту НАДПСУ „Відповідальність за податкові правопорушення” (держреєстр № 0102U000477).
