КОНСТИТУЦІЙНІ ПОЛІТИЧНІ ПРАВА ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЛІЦІЄЮ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасному світі ступінь забезпеченості прав і свобод особи є важливим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. В Україні на тлі глибоких соціально-економічних, політичних, ідеологічних і культурних перетворень, створення належних умов для реального здійснення кожним своїх суб'єктивних прав, виступає актуальною теоретичною і практичною проблемою. Зрозуміло, що остання потребує відповідних науково-теоретичних досліджень, в центрі яких повинен бути комплекс взаємопов'язаних соціальних та юридичних чинників. Для втілення прав та свобод людини недостатньо їх лише проголосити. Тут повинні мати місце взаємопов'язані процеси: практичне зміцнення та розвиток прав людини, підвищення якості законодавства, а також формування правової культури, яка, зокрема, включає знання і розуміння прав і свобод людини, високосвідоме виконання вимог права, повагу до прав та свобод інших осіб та практичні навички щодо захисту своїх прав. Крім того, необхідно вдосконалювати діяльність державного апарату, громадських організації та посадових і службових осіб, які повинні забезпечувати реалізацію прав і свобод людини. Елементом конституційної системи фундаментальних прав, свобод та обов'язків людини в Україні є політичні права і свободи громадян. Вони посідають чільне місце у структурі конституційно-правового статусу особи, оскільки спрямовані не на автономію людини, а на її участь в політичному процесі держави. Конституційні політичні права і свободи пов’язані з участю особи у суспільно-політичному житті, формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Їх особливістю є те, що більшість з них адресовані лише громадянам України. Реалізуючі свої політичні права і свободи, громадяни України, асоційовані як український народ – носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, беруть участь у здійсненні влади. У становленні будь-якого демократичного суспільства однією з найголовніших була і залишається проблема всебічного та гармонійного розвитку людини, забезпечення її прав і свобод. Зрозумілим є те, що самі по собі політичні права і свободи не можуть бути реалізовані, а тому утвердження і забезпечення їх реалізації є головним обов’язком держави. Серед органів держави, на які покладено обов’язок здійснення заходів щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина, важливе місце відводиться органам внутрішніх справ і, зокрема, міліції. На неї покладаються функції: захисту прав і свобод людини і громадянина від протиправних посягань; боротьба зі злочинністю; охорона громадського порядку; забезпечення громадської безпеки та безпеки дорожнього руху.

До останнього часу питання забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією в нашій державі залишаються найменш дослідженими. У вітчизняній юридичній літературі забезпечення прав і свобод громадян окреслені лише загальними рисами, українські конституціоналісти торкаються питань прав і свобод людини даної групи здебільшого оглядово, а тому дана проблема в державі залишається невирішеною, і саме ці обставини спонукали здійснити дослідження з метою поліпшення ситуації щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією.

Актуальність дослідження підсилюється виключно важливим значенням щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина державою та її органами. Чільне місце у цьому процесі належить міліції. Оскільки саме на цей орган покладено функцію забезпечення реалізації політичних прав та свобод людини, а в разі їх порушення, обов'язок вживати заходів, необхідних для їх відновлення.

У роботі здійснено комплексний загальнотеоретичний аналіз забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією як складного, багатоаспектного і водночас цілісного явища правової дійсності, що має зміст, структуру, форму і власне місце в правовій системі. Всебічне вивчення цієї проблеми потребує значних зусиль не лише фахівців з конституційного права, а й інших галузей права, тому дане дослідження не претендує на вичерпне висвітлення теми.

Дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів вивчення проблем забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина; їх виникнення та становлення в різні часи, закріплення політичних прав і свобод людини і громадянина у відповідних нормативно-правових актах, забезпечення цих прав і свобод міліцією. Актуальність дослідження зумовлена й тим, що в ньому розробляється комплекс наукових рекомендацій, спрямованих на реалізацію конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина, у тому числі вдосконалення конкретних форм та методів забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина працівниками міліції. Багатоаспектний характер теми дослідження визначає необхідність звернення до різноманітних галузей знань, а саме: праць у сфері філософії, політології, загальної теорії держави та права, теорії прав людини. Тема забезпечення прав і свобод, включаючи політичних, завжди була в центрі уваги юридичної науки. До неї зверталися і представники різних юридичних галузей. Зокрема, політичні права і свободи розглядалися у працях таких вчених, як О. Алексєєва, С. Алексеєва, М. Баглая, О. Бережнова, М. Вітрука, Л. Воєводіна, А. Георгіци, М. Гуренко, С. Гусарєва, О. Граніна, І. Євінтова, Г Заблоцької, В. Копєйчикова, А. Колодія, О. Лукашової, О. Мурашина, Р. Мюллерсона, М. Матузова, В. Нерсесянца, М. Орзіха, В. Патюліна, В. Погорілка, П. Рабіновича, І. Ростовщикова, Ф. Рудинського, Ю. Скуратова, В. Сіренка , Ю. Тодики, Л. Уманського, І. Фарбера, Ю. Шемшученка, Л. Явича та інших.

Вагомим внеском в розробку проблеми місця та ролі органів внутрішніх справ і, зокрема міліції щодо забезпеченя реалізації політичних прав і свобод громадян є праці Д. Балтаги, Ю. Дмитрієва, В. Кравцова, І. Ростовщикова, С. Лисенкова, О. Негодченка, А. Олійника, К. Толкачова, О. Фрицького, О. Хабібуліна та ін. Аналіз теоретичних концепцій цих науковців дав змогу оцінити стан проблем, що досліджуються, визначити коло питань, які взагалі не були предметом наукового пошуку. Підкреслюючи безперечну наукову цінність використаних джерел, слід зазначити на факті наявності серед них значної кількості ідеологічно перевантажених робіт. Їх використання можливе не лише тому, що юридична наука не створюється безпідставно за одну мить, а й необхідне тому, що в них можна знайти і піддати критичному аналізу класичні наукові положення (щодо правового статусу людини і громадянина взагалі чи інституту правового статусу зокрема; її історичного розвитку тощо), що необхідні для формування сучасної вітчизняної правової науки.

Однак, не зменшуючи досягнутого, слід визнати, що проблема забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією не була, по суті, предметом окремого наукового аналізу. Відсутність глибоких досліджень досить негативно позначається як на розвиток загальносоціальних та юридичних засобів, за допомогою яких громадяни можуть захистити власні законні інтереси, так і на концепції системи прав людини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001 - 2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 № 9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради НАВСУ ( протокол № 1 від 30.01.2001 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 р.