ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На етапі становлення національних ринкових економік фінансові системи в цілому та банківські системи зокрема вимагають поглибленого наукового дослідження, оскільки існує необхідність вирішення специфічних проблем, пов’язаних із становленням, стабілізацією та розвитком вищезазначених систем. Зокрема, країни з перехідною економікою мають достатньо капіталу, проте він залишається, як правило, пасивним. І проблема полягає в тому, як вивільнити такий капітал, як зробити його активним інструментом фінансового зростання. Вирішення зазначеної проблеми, в свою чергу, пов’язано зі стабільною діяльністю фінансової та банківської систем. Крім того, слід згадати про необхідність існування механізмів для створення безпеки заощаджень та фінансових інвестицій, зміцнення довіри потенційних клієнтів (в першу чергу громадян) до кредитно-фінансових інституцій. Додатковою умовою для формування стабільного фінансового сектора в національній економіці є спроможність фінансової системи ефективно розподіляти ресурси для їх найбільш продуктивного використання (виходячи з особливостей окремих галузей економіки), у тому числі й розподілу ресурсів для державного використання.

Враховуючи глобальний характер сучасних фінансів, дослідження закономірностей фінансової й банківської систем та їх еволюції є одним з найважливіших питань фінансів. Фінансові ринки та посередники зв’язані між собою міжнародними телекомунікаційними мережами, що дозволяє здійснювати грошові трансферти та операції відкритого ринку цілодобово. Тому особливого значення набуває гармонізація національного законодавства, що регулює діяльність фінансових і банківських інститутів, й приведення його у відповідність з міжнародними стандартами і практикою Європейського Співтовариства. В свою чергу, європейська інтеграція України, визнана пріоритетним напрямом її сучасного зовнішньополітичного курсу, значною мірою залежить від наукового супроводження, від моніторингу складних міжнародних та національних процесів і правових проблем, пов’язаних з практичною реалізацією її завдань.

У сучасних умовах розвитку національної економіки регулювання банківської діяльності та організації і функціонування банківської системи країни набувають нового змісту. Такий стан нерозривно пов’язаний з економічною та правовою природою цих фінансових посередників, оскільки банківська система відноситься до центральних ланок господарського механізму ринкового типу. Тому не випадково процес економічних перетворень в Україні (як і в більшості постсоціалістичних країн) розпочався зі швидкого реформування банківських інститутів та банківської системи в цілому. Актуальності цьому процесу надає і той факт, що в межах загальної політики інтеграції вирішуватиметься й питання входження вітчизняних банків до світової банківської системи.

Нові умови і якісно новий характер взаємодії елементів банківської системи, реформування організації діяльності Національного банку України як її центральної ланки, створення та вдосконалення системи банківського регулювання й банківського нагляду, що відповідають сучасним вимогам і забезпечують стабільне і прозоре функціонування національної економіки, а також проблеми, пов’язані з правовим забезпеченням діяльності банківських установ, й спонукали безпосередньо до проведення дослідження саме у сфері організації й діяльності банківської системи України.

Дослідженню правовідносин у сфері банківської діяльності у її різних аспектах присвячено значне коло науково-теоретичних розробок, особливо останніми роками. В той же час комплексність банківських відносин породжує різноманітні підходи представників окремих галузей права, які акцентують увагу переважно на дослідженні правових режимів банківських операцій або визначенні місця банківського права у правових системах. Саме тому при проведенні наукового дослідження автор аналізувала положення теорії та філософії права, що містяться у роботах С.С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, В. Бернхема, Дж.Д. Галлигана, А.А. Козловського, С.А. Комарова, Є.В. Назаренко, П.Е. Недбайла, А.В. Сурилова, Ф.А. Хайєка, В.Н. Хропанюка, Р. Ципеліуса. Досліджувалися теоретичні положення у сфері регулювання фінансових й цивільних відносин учених дореволюційного періоду, зокрема: С.Г. Альтерзона, С.І. Іловайського, В.А. Лебедева, М.Ф. Орлова, Н.І. Тургенєва, М.М. Сперанського, Г.Ф. Шершеневича.

У такій комплексні економіко-правовій проблематиці як банківські правовідносини, необхідною та виправданою умовою дослідження стала координація науково-теоретичних положень, вироблених юридичною та економічною науками. Тому в дослідженні використовувалися праці вчених-економістів: Л. Дрю, А.С. Гальчинського, Я.А. Жаліло, А.С. Катрича, Я.П. Квача, М. Клейна,                  К.Р. Макконнела, Є.А. Мартинюка, Р. Мертона, Ф. С. Мишкіна, О.В. Науменко, Є.В. Рудинської,         В.Н. Шенаєва.

Розкриваючи та аналізуючи суть управлінської діяльності Національного банку як центрального банку держави, що очолює вітчизняну банківську систему, автор базувалася на теоретичних розробках й положеннях представників науки адміністративного права, в тому числі В.Б. Аверьянова, В.Г.Афанасьєва, І.А.Василенка, П.Т. Василенкова, Ю.М. Козлова, Є.Б. Кубко, Л.Л. Попова,
Ю.А. Тихомирова, В.Є. Чиркина.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунтуються на працях українських і російських вчених-юристів радянського і сучасного періодів, спеціалістів у сфері фінансового, цивільного, господарського права, які досліджували, в тому числі, питання банківської діяльності: М.М. Агаркова, Ю.І. Бобрикова, Є.Г. Бровкіної, А.А. Вишневського,
А.Ю. Вікуліна, Л.К. Воронової, Я.А. Гейвандова, Є.А. Гуревича, А.М. Екмаляна,
В.Р. Євстигнєєва, Н.Ю. Єрпилєвой, Л.Г. Єфімовой, А.М. Жукова, А.І. Іванова,
А.Ю. Іоффе, Є.В. Карманова, В.І. Колеснікова, Л.П. Кролівецької, В.Л. Кротюка,
Л.А. Московкіної, О.М Олейник, В.В. Пасічника, П.С. Пацурківського,
В.П. Полякова, І.П. Прудиуса, Є.А. Ровинського, Л.А. Савченко, А.О. Селіванова, В.К. Тагірбекова, Г.А. Тосуняна, В.М. Усоскіна та інших.

У дисертації використовуються також праці зарубіжних дослідників: Е.Боді,
Б.Бухвальда, К.Гавальди і Ж.Стуфлє, П.М. Годме, Ж.Матука, М.Марчелло,
Р.С.  Портера, В.П. Поліцатто, А.Л. Пратта, М. Рея, В. Сміт, Е. Шенга.

Нормативною базою дисертації є національне законодавство, що регулює діяльність банківських установ, а також законодавство Російської Федерації, Республіки Бєларусь, Естонії, Латвії, Казахстану, Молдови; Іспанії, Канади, Польщі, Франції, Федеративної Республіки Німеччини, США. Емпіричну основу дослідження склало вивчення практики діяльності Національного банку України та окремих вітчизняних банків.

Разом з тим необхідно зазначити, що відсутність розробки ряду теоретичних положень у сфері організації банківської діяльності; наявність суперечливих питань у сфері правового регулювання; відсутність комплексного дослідження правових проблем організації та функціонування банківської системи України тощо, свідчать на користь актуальності та своєчасності обраного напрямку досліження. Поряд з цим прийняті закони, що регулюють відносини у сфері банківської діяльності, постійно зазнають змін; профільний парламентський комітет вимушений опрацьовувати цілу низку пропозицій щодо внесення змін до чинного банківського законодавства. Існує ряд проблем, пов’язаних з побудовою взаємодії банківських інститутів з центральним банком держави, створенням банківських об’єднань тощо, та правовим регулюванням цих відносин. Саме тому сьогодні гостро відчувається потреба у комплексному дослідженні правовідносин у сфері організації банківської системи України, яка є одним з чинників стабільності національних фінансів та, відповідно, – національної економіки.

Наведене свідчить про своєчасність узагальнення теоретичного і емпіричного матеріалу, провіедення оцінки тенденцій розвитку правовідносин у сфері банківської діяльності та вирішення проблем функціонування банківської системи країни в цілому, внесення пропозицій щодо їх розв’язання в теорії, нормотворчості та в практичній сфері.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з організаційними й нормотворчими заходами, що здійснюються в Україні з метою гармонізації й адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу; реформування правової системи держави та поступового приведення її у відповідність з європейськими стандартами, в тому числі й у сфері фінансового, банківського, податкового законодавства.

Даний напрям дослідження отримав свого закріплення в Указах Президента: „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11 червня 1998 р. № 615/98, „Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 30 серпня 2000 р. № 1033, „Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” від 14 вересня 2000 р. № 1072, у Комплексній програмі розвитку банківської системи України на 2003 – 2005 роки, в нормотворчій діяльності Національного банку України тощо.

Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обраний напрям дослідження є складовою частиною цільових комплексних програм: „Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України” (номер державної реєстрації 0198 W 004863), яка розроблялася на юридичному факультеті в період з 1 січня 1997 р. по 31 грудня 2000 р.; та „Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка почала розроблятися на юридичному факультеті з 1 січня 2000 р. Дисертація являє собою певний внесок у розкриття напрямків загального дослідження, визначеного у цих програмах.